"Бійці в однострої, касці і бронежилеті виглядають немов лицарі в обладунках", - каже Тілль Маєр. "Однак вони такі самі люди, як і ми з нашими почуттями і переживаннями. Те, як цей боєць подбав про свого пса, вбравши його у теплого кожуха - дуже зворушливе тому свідчення", - зазначає фотограф. Пси в окопах - не рідкість. Вони попереджають про небезпеку, є вірними друзями і... відлякують щурів.

У Широкиному поблизу Маріуполя доводиться пересуватися між будинками під прицілом ворога. Перш ніж перебігти у безпечне місце, бійці висувають у вікно або з-за рогу цей манекен, який вони знайшли у знищеній крамниці. "Кожна дірка на манекені могла бути смертельною кулею. Це життя у постійній напрузі, яке дуже виснажує зсередини", - каже Маєр. (Фото: Широкине, осінь 2017 року)

"У зруйнованій школі, де вчилися діти, відчуваєш особливий сум від того, скільки понівечила ця війна", - каже Тілль Маєр. (Широкине, літо 2019 року)

Вадим проводив німецькому фотографу "екскурсію" по колишньому курортному селищу Широкине, де до війни був у відпустці. Невдовзі боєць загинув. Це фото, зроблене Маєром, співслужбовці і вдова згодом помістили на пам'ятну плиту на могилі Вадима. "Зустріч з ним мене вразила. Після п'яти років на фронті у нього не було жодної ненависті", - каже Маєр. (Широкине, літо 2019 року)

"Я ще ніде не бачив стільки людей, які палили би цигарку за цигаркою, як в окопах цієї війни. Це - наслідок постійного нервового напруження. Один раз необережно висунув голову з окопу - і тебе більше нема", - каже Тілль Маєр. Від цього окопу поблизу шахти Бутівка на околицях Донецька до позицій ворога лише кілька десятків метрів. (Літо 2018 року)

"Із солдатом Іваном я познаймився, коли йому був 21 рік. На той момент він був вже три роки на війні, куди він пішов добровольцем. Можна сказати, що у своєму житті він мало що бачив крім війни", - зазначає Маєр. На його переконання, підтримка початку нового життя тих, хто повертається з Донбасу, - один з найбільших викликів для України. (Шахта Бутівка, 2018 рік)

Ніде на лінії фронту позиції української армії та сепаратистів не розташовані так близько одна проти одної, як поблизу колишньої шахти Бутівка. У це місце Тілль Маєр приїздив не раз. "Від бліндажа на цьому фото до позиції ворога - лише 40 метрів. Важко собі уявити, як проводити під прицілом місяці і роки", - зазначає фотограф.

Попри те, що на лінії зіткнення тижнями панує тиша, стрілянина може відновитися у будь-який момент. На цьому фото боєць стріляє у напрямку сепаратистів, виявлених в тилу біля Широкиного.

Порятунок від дощу і холоду цей молодий боєць знайшов у цьому незвичайному плащі. "У цьому плащі багато років тому служив у радянській армії мій батько", - пояснив хлопець. У перші роки війни на Донбасі бійці, яким не вистачало належного спорядження, викручувалися як могли. Згодом ситуація стала кращою, каже Маєр.

Сліди і рани цієї війни Тілль Маєр знаходить не лише на Донбасі, але по всій Україні. Це фото він зробив на Личаківському цвинтарі у Львові, де мати поховала свого сина, полеглого в бою. Його тіло вона півроку шукала, оббиваючи всі можливі пороги і зрештою знайшла, лише самотужки поїхавши до зони бойових дій.

Міни і снаряди, що не розірвалися, будуть загрозою для мирного населення десятиліттями, навіть якщо ця війна таки колись закінчиться, каже Тілль Маєр.

У напівзруйнованих селищах поблизу лінії зіткнення залишилися жити лише самотні старі люди. До них часто не доїжджають жодні служби і єдина відрада - зустріч з волонтерами і співробітниками благодійних організацій. (Селище Кам'янка поблизу Авдіївки, Донецька область)

Старі люди, що залишилися у Кам'янці, навіть після тривалого затишшя, знову і знову потрапляють під обстріли. Найчастіше вони відбуваються вночі. Ця жінка регулярно проводить ночі при свічках, у підвалі своєї хати. Її потрет став частиною виставки Тілля Маєра, присвяченої життю цивільного населення у зонах конфліктів по всьому світу.

"Я ніде не бачив таких доглянутих вулиць і дворів, як у Авдіївці. Люди, які залишилися жити на лінії фронту, здається, дбають про своє місто - ніби на зло війні. Ці люди вражають своєю незламністю", - розповідає Тілль Маєр.

Тілль Маєр вже 12 разів був у зоні бойових дій на Донбасі. "Ця війна - це ганьба для Європи", - каже журналіст і фотограф. Він планує у Німеччині серію виставок, аби нагадати німцям про війну, що вже більше семи років триває зовсім поряд.

"Бійці в однострої, касці і бронежилеті виглядають немов лицарі в обладунках", - каже Тілль Маєр. "Однак вони такі самі люди, як і ми з нашими почуттями і переживаннями. Те, як цей боєць подбав про свого пса, вбравши його у теплого кожуха - дуже зворушливе тому свідчення", - зазначає фотограф. Пси в окопах - не рідкість. Вони попереджають про небезпеку, є вірними друзями і... відлякують щурів.

У Широкиному поблизу Маріуполя доводиться пересуватися між будинками під прицілом ворога. Перш ніж перебігти у безпечне місце, бійці висувають у вікно або з-за рогу цей манекен, який вони знайшли у знищеній крамниці. "Кожна дірка на манекені могла бути смертельною кулею. Це життя у постійній напрузі, яке дуже виснажує зсередини", - каже Маєр. (Фото: Широкине, осінь 2017 року)

"У зруйнованій школі, де вчилися діти, відчуваєш особливий сум від того, скільки понівечила ця війна", - каже Тілль Маєр. (Широкине, літо 2019 року)

Вадим проводив німецькому фотографу "екскурсію" по колишньому курортному селищу Широкине, де до війни був у відпустці. Невдовзі боєць загинув. Це фото, зроблене Маєром, співслужбовці і вдова згодом помістили на пам'ятну плиту на могилі Вадима. "Зустріч з ним мене вразила. Після п'яти років на фронті у нього не було жодної ненависті", - каже Маєр. (Широкине, літо 2019 року)

"Я ще ніде не бачив стільки людей, які палили би цигарку за цигаркою, як в окопах цієї війни. Це - наслідок постійного нервового напруження. Один раз необережно висунув голову з окопу - і тебе більше нема", - каже Тілль Маєр. Від цього окопу поблизу шахти Бутівка на околицях Донецька до позицій ворога лише кілька десятків метрів. (Літо 2018 року)

"Із солдатом Іваном я познаймився, коли йому був 21 рік. На той момент він був вже три роки на війні, куди він пішов добровольцем. Можна сказати, що у своєму житті він мало що бачив крім війни", - зазначає Маєр. На його переконання, підтримка початку нового життя тих, хто повертається з Донбасу, - один з найбільших викликів для України. (Шахта Бутівка, 2018 рік)

Ніде на лінії фронту позиції української армії та сепаратистів не розташовані так близько одна проти одної, як поблизу колишньої шахти Бутівка. У це місце Тілль Маєр приїздив не раз. "Від бліндажа на цьому фото до позиції ворога - лише 40 метрів. Важко собі уявити, як проводити під прицілом місяці і роки", - зазначає фотограф.

Попри те, що на лінії зіткнення тижнями панує тиша, стрілянина може відновитися у будь-який момент. На цьому фото боєць стріляє у напрямку сепаратистів, виявлених в тилу біля Широкиного.

Порятунок від дощу і холоду цей молодий боєць знайшов у цьому незвичайному плащі. "У цьому плащі багато років тому служив у радянській армії мій батько", - пояснив хлопець. У перші роки війни на Донбасі бійці, яким не вистачало належного спорядження, викручувалися як могли. Згодом ситуація стала кращою, каже Маєр.

Сліди і рани цієї війни Тілль Маєр знаходить не лише на Донбасі, але по всій Україні. Це фото він зробив на Личаківському цвинтарі у Львові, де мати поховала свого сина, полеглого в бою. Його тіло вона півроку шукала, оббиваючи всі можливі пороги і зрештою знайшла, лише самотужки поїхавши до зони бойових дій.

Міни і снаряди, що не розірвалися, будуть загрозою для мирного населення десятиліттями, навіть якщо ця війна таки колись закінчиться, каже Тілль Маєр.

У напівзруйнованих селищах поблизу лінії зіткнення залишилися жити лише самотні старі люди. До них часто не доїжджають жодні служби і єдина відрада - зустріч з волонтерами і співробітниками благодійних організацій. (Селище Кам'янка поблизу Авдіївки, Донецька область)

Старі люди, що залишилися у Кам'янці, навіть після тривалого затишшя, знову і знову потрапляють під обстріли. Найчастіше вони відбуваються вночі. Ця жінка регулярно проводить ночі при свічках, у підвалі своєї хати. Її потрет став частиною виставки Тілля Маєра, присвяченої життю цивільного населення у зонах конфліктів по всьому світу.

"Я ніде не бачив таких доглянутих вулиць і дворів, як у Авдіївці. Люди, які залишилися жити на лінії фронту, здається, дбають про своє місто - ніби на зло війні. Ці люди вражають своєю незламністю", - розповідає Тілль Маєр.

Тілль Маєр вже 12 разів був у зоні бойових дій на Донбасі. "Ця війна - це ганьба для Європи", - каже журналіст і фотограф. Він планує у Німеччині серію виставок, аби нагадати німцям про війну, що вже більше семи років триває зовсім поряд.

Поки що артилерійські обстріли по обидва боки російсько-українського кордону відбуваються з тестовою метою. За офіційними даними, війська перевіряють бойову готовність своїх систем озброєння. На відео, оприлюдненому міністерством оборони РФ, видно випал російської самохідної гаубиці.

Захід запевняє Київ у своїй солідарності. Під час першої телефонної розмови зі своїм українським колегою президент США Джо Байден підтвердив Володимиру Зеленському "непохитну підтримку Сполученими Штатами суверенітету й територіальної цілісності України на тлі агресії Росії, яка триває на Донбасі та в Криму". Схожі заяви пролунали з боку представників НАТО та ЄС.

На початку березня Росія почала посилювати свою військову присутність на кордоні з Україною. Москва заявила, що таким чином відповідає на провокації Києва, спрямовані на ескалацію конфлікту на Донбасі. На думку спостерігачів від Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), жодних провокацій не було.

США, НАТО та ЄС пообіцяли Україні підтримку для захисту її територіальної цілісності. 9 квітня з Анкари повідомили, що США вже наприкінці березня оголосили про похід двох військових кораблів через Босфор у Чорне море. На фото - один з двох американських есмінців, котрі пройшли через протоку в напрямку Чорного моря 20 березня.

Конфлікт на Сході України спалахнув на початку 2014 року, коли проросійські сепаратисти взяли під контроль частину Донецької та Луганської областей України. На думку влади в Києві та її західних союзників, Кремль допомагає сепаратистам нелегальними постачаннями зброї та відправленням найманців. Відтоді сторони неодноразово домовлялись про припинення вогню, але домовленості постійно порушувалися.

Цей чоловік стоїть на руїнах свого будинку на території самопроголошеної "ДНР". Будинок було зруйновано під час боїв між сепаратистами та українською армією. У них беруть участь солдати, найманці, сепаратисти та бійці воєнізованих підрозділів. Але бої знову й знову зачіпають цивільне населення. Станом на початок 2019 року, за даними ООН, на Донбасі загинуло близько 3300 мирних жителів.

Загалом з 2014 року через бої на Донбасі загинули понад 13 тисяч людей. За даними ОБСЄ, нинішнє припинення вогню, чинне з липня 2020 року, було відносно стійким. Але обстріли знову почастішали. За останні дні було вбито щонайменше вісім солдатів українських військ. Відомо також про загибель п'ятирічного хлопчика в "ДНР", у чому сепаратисти звинувачують Київ. Там свою причетність заперечують.

8 квітня президент України Володимир Зеленський побував на Донбасі й спробував на місці розібратися в ситуації, що склалася. Він нагородив українських військових, що відзначилися під час служби на фронті. А 10 квітня Зеленський зустрівся з президентом Туреччини Ердоганом. Українські ЗМІ повідомляють, що також заплановано зустріч Зеленського з президентом Франції Макроном.

2019 року Росія почала за спрощеною процедурою видавати громадянство жителям "ДНР/ЛНР". За російськими даними, зараз там проживає понад 600 тисяч людей, які мають громадянство РФ. В Москві уже повідомили, що для їхнього захисту РФ застосує всіх необхідних заходів. Речниця президента США заявила, що російська військова присутність на кордоні з Україною зараз найчисленніша з 2014 року.

Девід Сеймур - американський фотограф польського походження, відомий під псевдонімом "Чим". Під час Другої світової війни він служив у Лондоні, де працював з фотографіями, зробленими з повітря. Девід набув світової слави не лише як талановитий фотограф, але і як засновник відомого фотоагентства Magnum Photos.

Ця фотографія - сучасна. Її було зроблено у вересні 2020 року, коли загорівся табір біженців на острові Лесбос. Дітей, які втікають від пожежі, сфотографував Ангело Цорциніс. Цей знімок визнали найкращим за підсумками конкурсу "Фотографія року", організованого ЮНІСЕФ. У 2021 році Дитячий фонд ООН відзначає 75-річчя.