Серед трьох країн Південного Кавказу - Азербайджану, Вірменії та Грузії - остання прийняла війну Росії проти України найближче до серця. Але, враховуючи і без того напружені грузинсько-російські відносини, у Києві від Грузії у цій ситуації все ж таки очікували більшого.

Якщо для Вірменії та Азербайджану Росія - союзник і партнер, який бере участь у врегулюванні карабаського конфлікту, то для Грузії вона - "агресор" і "окупант", що "відібрав" у неї Абхазію та Південну Осетію. І в грузинів досі на пам'яті російсько-грузинський збройний конфлікт 2008 року за Південну Осетію, який російська сторона назвала "операцією з примусу до миру".

У грузинському суспільстві сильна солідарність з Україною: з Грузії регулярно відправляють туди гуманітарну допомогу, країна приймає українських біженців, вона стала одним з ініціаторів розслідування у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі дій РФ в Україні. Але водночас грузинський уряд обережний і відверто проти Росії не виступає.

Часткові санкції

Прем'єр-міністр Іраклій Гарібашвілі неодноразово заявляв, що Грузія не приєднається до антиросійських санкцій, оскільки це може наразити країну на удар. До того ж, ще й сама Росія раптом зняла з Грузії накладені раніше санкції на молочну продукцію, хоча грузинське міністерство сільського господарства стверджує, що заявка про це була подана ще у 2020 році.

Читайте також: У Грузії побоюються, що країна може стати наступною ціллю Росії

Україна не приховує свого розчарування. "Чи не вдячність це (зняття санкцій. - Ред.) випадково за те, що офіційний Тбілісі не бажає повноцінно підтримувати Україну? Чи варте зняття обмежень для 15 молочних компаній Грузії нашої тисячолітньої дружби, нашої багаторічної спільної боротьби, наших взаємних прагнень?" - дорікнув грузинським колегам голова Верховної ради України Руслан Стефанчук.

Ці та інші претензії української сторони призвели до того, що наприкінці березня президент України Володимир Зеленський вирішив відкликати з Тбілісі українського посла. Відразу ж після цього стало відомо, що Грузія все ж таки приєдналася до санкцій. Про це в ефірі CNN заявила президентка країни Саломе Зурабішвілі.

Формулювання "приєдналася" означає, що Грузія не стала запроваджувати щодо Росії власні санкції, а частково підтримала міжнародні - наприклад, обмежила фінансові операції російських фізичних та юридичних осіб.

Грузинська мрія про мир

Правлячу партію "Грузинська мрія" і раніше звинувачували в проросійських настроях. Партія, що прийшла до влади в 2012 році, заснована олігархом і експрем'єром Бідзіною Іванішвілі, який до приходу в політику був одним з відомих бізнесменів у Росії, спершу відмовлялася від прямої конфронтації з РФ та декларувала прагнення за будь-яку ціну уникнути нової війни.

Читайте також: Коментар: Візит прем'єрів до Києва - явна солідарність з Україною

Серед грузинів така позиція популярна не в усіх. 2018-го року це стало приводом для масових протестів, які закінчилися відставкою голови парламенту. І після початку війни в Україні грузинські активісти знову вийшли на акції протестів, щоб "соромити" свій уряд. Але прем'єр Гарібашвілі продовжує повторювати: "Ми хочемо миру, стабільності та розвитку. Будь-який правитель-патріот повинен робити все, щоб уникнути війни".

Підтримка України - на словах чи на ділі?

Конфліктолог, колишній міністр з питань реінтеграції Грузії, Паата Закареішвілі називає "дивною" поведінку офіційного Тбілісі, який виступає проти Росії на ділі, але не на словах: "Грузія голосувала за прийняття всіх міжнародних антиросійських резолюцій. Однак у своїх висловлюваннях наша влада обережна, ніби не хоче дратувати Росію. Не розумію, чому".

Також конфліктолог не розуміє, чому уряд Грузії не користується можливістю нагадати світу про проблему Абхазії та Південної Осетії: "Саме з війни 2008 року почалася окупаційна політика Путіна. Влада завжди і скрізь про це розповідала, а тепер чомусь замовкла". Хоча іншою можливістю вони все ж таки скористалися - поряд із Молдовою подали заявку на вступ до ЄС.

Грузія боїться та поводиться обережно?

Відомий грузинський журналіст та медіа-експерт, ексголова комісії з помилування, викладач Кавказької медіа-школи (CSM) Звіад Корідзе оцінює поведінку "Грузинської мрії" не як обережність та відповідальність перед народом, а навпаки - як безвідповідальність і страх: "Проте уряд не має боятися. Він має оцінювати ризики та розробляти конкретні превентивні механізми".

Читайте також: Вступ України до ЄС: чи настав час для швидких і сміливих рішень?

Основним таким механізмом, на думку Корідзе, якраз і є приєднання до західної антивоєнної коаліції. Не виключаючи можливість нападу Росії (під якимось формальним приводом), експерт вважає, що у такому разі Грузії може допомогти лише союзництво із Заходом.

Побоювання, що Росія може знову напасти на Грузію, переслідують частину грузинського суспільства з першого дня вторгнення РФ в Україну. Але це не виправдовує в їхніх очах поведінку уряду. "Я не гаряча голова, у мене діти, і я страшенно боюся війни. Але й потрапити в альянс з Росією та Білоруссю було б жахливо, це червона межа, за якою ти втрачаєш обличчя, довіру, партнерів та друзів", - каже письменниця Тінатін Мжаванадзе.

Однак не всі експерти налаштовані так критично. "У позиції "Грузинської мрії", безумовно, є логіка", - упевнений політолог, запрошений лектор Тбіліського державного університету Арчіл Сіхраулідзе. "Захід не готовий зараз ні захищати, ні воювати за Грузію та Україну. Ці країни змушені постояти за себе самі", - пояснює Сіхраулідзе. Він згадує і про економічне підґрунтя: якби "Грузинська мрія" приєдналася до всіх санкцій, це дуже сильно вдарило б по населенню країни.

Гіпотетичний референдум

Тим часом у невизнаній республіці Південна Осетія відбудеться другий тур президентських виборів, і Анатолій Бібілов, який намагається переобратися на новий термін, має намір у разі своєї перемоги провести референдум про приєднання до РФ.

Для Грузії це був би дуже болючий удар, але, за оцінкою грузинських експертів, турбуватися нема про що. По-перше, взагалі не факт, що Бібілова переоберуть (другий тур виборів призначений на 28 квітня). А по-друге, крім нього самого, ідея такого поспішного і невчасного приєднання не викликає ентузіазму ні в кого, включаючи Росію.

А в грузинсько-українських відносинах продовжуються сварки та примирення. Останньою конфліктною ситуацією стала відмова голови грузинського парламенту відвідати Україну, куди його запрошував Руслан Стефанчук. Але 16 квітня грузинська парламентська делегація все ж таки з'їздила до Києва. На зустрічі парламентарів двох країн було зокрема обумовлено, що Грузія не стане для Росії "чорною дірою" для обходу міжнародних санкцій.