Смерть тримає на руках немовля Путіна і його вигодовує. Італійський карикатурист Паоло Ломбарді натякає, що війна підшукала собі ідеальну всиновлену дитину в особі російського президента. М'ясні мухи довколо вже очікують своїх наступних жертв.

Смерть за кермом, диявол вивчає дорожню карту. Ця "команда мрії" веде Путіна прямо до третьої світової війни. В очах уже палає вогонь. Нідерландець Т'єрд Роярдс трактує поточну ситуацію як безвихідь. Чи можна ще перепрограмувати навігаційну систему?

Можна було б припустити, що людство за тисячоліття еволюціонувало до такого рівня, що могло б жити у мирі. Однак, з точки зору узбецького художника Махмуда Ешонкулова, розвинувся не інтелект, а лише якість озброєнь. Неандертальці розмахували палицею з камінюкою в бою, а нині солдат оснащений високотехнологічною і високоточною зброєю.

Війни більше не ведуться лише за допомогою звичайної зброї, пропаганда на всіх фронтах також є частиною боїв. Незалежно від того, чи це Twitter, Facebook або Instagram: кубинец Мігель Моралес вважає, що соціальні мережі є чудовим способом поширення фейкових новин. Негативний бік у тому, що поширювані у соцмережах твердження не завжди піддаються сумніву.

Як і Україна, Литва до проголошення незалежності у 1990 році, була частиною колишнього Радянського Союзу. Але колишні "братні республіки" знають, що таке Росія. Не лише карикатурист Казіс Кестутіс Шяулітіс побоюється, що путінська жага до влади пошириться й на інші країни.

Афганці з власного болісного досвіду знають, що таке війна. У своїй карикатурі Шахід Атікулла надихнувся роботою норвезького художника Едварда Мунка. 1893 року той створив картину "Крик": у сучасному контексті відчайдушний крик слід розуміти як реакцію на розбомблені міста України.

Ця карикатура румунського митця Мар'яна Аврамеску на перший погляд теж викликає асоціації з відомим художником, а саме - з нідерландцем М.К. Ешером. Він малював предмети, які суперечать будь-якій логіці і неможливі з точки зору візуальної перспективи. Здавалося, що й Україна не має перспектив з огляду на перевагу Росії, але українці переконали світ у зворотному.

Відтоді, як російська армія вторглася в Україну, люди по всьому світу протестують проти цієї жорстокої загарбницької війни. Безрезультатно, вважає турчанка Менекше Джем. Мирні активісти не справляють ніякого враження ні на деспотів, ні на смерть. Це вже не раз доводила історія.

Довгий час Україна близько трималася "братнього" російського народу. Але самостійність країни більше не вписувалась у світогляд Путіна, який розглядає її як частину Російської імперії. Митця Амера з Об'єднаних Арабських Еміратів не дивує, що маленька Україна жадібно дивиться у бік НАТО. Але Росія не хоче дозволити їй здійснити це бажання.

З точки зору танзанійського карикатуриста Попи, у цій війні йдеться не лише про Україну, а й про претензії на глобальну владу. Росія за втручання Заходу погрожує йому ядерною війною. Сполучені Штати не особливо вражені, адже можуть негайно завдати удару у відповідь. У всьому світі панує побоювання, що хтось справді може натиснути на червону кнопку.

Дипломати західних країн намагаються зробити все, щоб посадити президента РФ за стіл переговорів. Довгий стіл Путіна, за яким він тримає на відстані своїх іноземних відвідувачів, викликав тривогу у всьому світі. З точки зору німецького карикатуриста Аґостіно Тале (Agostino Tale), переговори з самозакоханим Путіним марні, бо він хоче знищити Україну.

У своїх переговорах із Заходом у російського президента є вагомі аргументи: багато європейських країн залежать від російського газу та нафти. "Доктор Октопутін", як його бачить художник Родріго з Макао/Китаю, як восьминіг управляє довгими трубами. Незважаючи на всі санкції, Німеччина та інші країни все ще отримують енергію від Росії, і отже, фінансують воєнний бюджет Путіна.

Українці масово тікають від війни, а Європа зустрічає їх з відкритими обіймами. На кордонах їх пропускають без зайвих процедур. Незважаючи на всю симпатію до біженців, філіппінський карикатурист Зах задається питанням, чи немає тут подвійних стандартів, і чи не те, що вони білі, забезпечує їм вільний в'їзд? Адже зазвичай Європейський Союз тримає кордони закритими.

Протягом багатьох років Австралія відчувала загрозу з боку Китаю, який прагне домінувати в південній частині Тихого океану і неодноразово сигналізував про намір поглинути Тайвань. На малюнку карикатуриста Броельмана, панда уважно стежить за тим, чи не вдавиться російський ведмідь українським медом і чи не прожене його бджолина сім'я. Якщо ні, він міг би спробувати щастя й в іншому горщику...

Підірваний українським військом міст через річку Ірпінь стримував російських загарбників від вторгнення в Київ. Саме під ним ховалися ірпінці під час евакуації, рятуючись від ворожого наступу. Наразі поруч з руїнами мосту обладнана тимчасова переправа. Пошкоджена ділянка мосту буде розібрана й замінена на нову.

Власники приватного автотранспорту були змушені залишати свої авто на під'їзді до зруйнованого мосту через Ірпінь і далі іти пішки. Зараз міська влада вивезла кинуті авто на територію міста й запрошує мешканців, що повертаються, їх забирати. Натомість на чимало машин, що лишилися припарковані у дворах житлових будинків, чекала сумна доля.

Затишні квартири в курортному місті, чисте повітря соснового лісу неподалік мегаполіса, європейський рівень життя за меншу ціну - такими були привабливі перспективи для більшості людей, що купували житло в Ірпені. Прихід російських загарбників перетворив все це на смертельну небезпеку та руїну. На фото: реклама продажу квартир в новозбудованому ірпінському житловому комплексі "Комфортний дім".

У середині квітня міська влада Ірпеня звітувала про часткове відновлення електроструму та водопостачання в багатьох районах міста. Але наразі тиск у водогонах доставляє воду лише до третіх поверхів. Один з місцевих підприємців анонсував поновлення роботи першої після звільнення міста кав'ярні. Але ця перукарня у ЖК "Новоірпінські липки" навряд чи знову запрацює.

За оцінками інвестиційної ради Ірпеня, після заподіяних вуличними боями масштабних руйнувань відбудова житлового фонду та міської інфраструктури потребує близько одного мільярда доларів. До міста почали навідуватися перші біженці, щоби оцінити стан свого житла та іншого майна. Цей чоловік на фото сказав, що вже не сподівається на відновлення квартири в цьому будинку.

За даними супутникового центру ООН Unosat, станом на 31 березня, російські військові під час окупації міста пошкодили в Ірпені щонайменше 1060 об'єктів житлової та соціальної інфраструктури. Це складає 71 відсоток території міста. 115 з них цілком зруйновані, 698 значно пошкоджені, 187 пошкоджені частково. Серед іншого, окупанти обстріляли чотири навчальні заклади та три заклади охорони здоров'я.

Рятувальники евакуювали з Ірпеня більшість дітей, жінок та осіб похилого віку. Решта цивільних залишилася без електрики й опалення, без зв'язку. Вони були змушені терпіти нестачу харчів і води. За їхніми свідченнями, росіяни не дозволяли людям виходити з домівок та бомбосховищ, обстрілювали будинки різними видами зброї. На фото: спалений окупантами популярний в Ірпені торговельний центр "Жираф".

Цей будинок - перша споруда Ірпеня з боку заїзду в місто з Бучі, звідки росіяни почали атакувати першого дня повномасштабної фази війни проти України 24 лютого. Саме тут окупантів зупинили сили місцевої тероборони. За словами українських військових, російському війську не вдалося захопити весь Ірпінь. До остаточного звільнення міста 28 березня тут тривали запеклі вуличні бої.

Мешканець крайнього житлового будинку Ірпеня на вулиці Соборній, Григорій, вперше приїхав оглянути свій згорілий під час обстрілів будинок. Тут жили три сім'ї: Григорій з дружиною і донькою, а також родини двох його небожів. На третій день спроб прориву оборони Ірпеня росіянами зайнявся дах, після чого згоріла вся споруда. "Отакий він, "рускій мір", - гірко підсумував чоловік побачене.

Обстріли свого будинку Григорій відчув ще 24 лютого близько півдня. Всі три сім'ї переховувалися в цьому підвалі сараю на території їхньої садиби, сказав чоловік. А коли 27 лютого хата згоріла, всі відійшли в бомбосховище на території міського водоканалу, де залишалися до евакуації з міста 3 березня.

"З перших пострілів вся наша хата здригалася, зі стелі попадали всі люстри. А пожежа знищила й хату, і все, що в ній було. Я тут останні 20 років будував, купував все для комфорту моєї жінки-інваліда, а тепер ми лишилися ні з чим", - каже Григорій. Позад нього - заіржавілі рештки холодильника і побутової техніки, якою була обладнана кухня.

Дружина Григорія, Людмила, не могла вгамувати сліз під час огляду згорілої хати. Водночас вона категорично відкинула припущення про те, що в разі добровільної здачі росіянам її родина могла би уникнути загрози їхньому життю та руйнувань оселі. "Кому здаватися? Росіянам? Та мій чоловік і досі рветься в тероборону. Я б і сама воювати пішла, якби ноги могли ходити!", - заявила літня жінка.

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну від обстрілів і бомбардувань знищено і пошкоджено багато об'єктів військової і цивільної інфраструктури. Від ударів страждають не лише житлові будівлі, школи, лікарні, музеї, театри, а й релігійні споруди. У цій добірці зібрано світлини храмів, які постраждали від обстрілів російської армії. На фото - баня церкви в селі Лук'янівка Київської області.

Каплиця мучениці Тетяни на території Приазовського державного технічного університету в Маріуполі. За даними ЮНЕСКО, оприлюдненими на початку квітня, за час війни в Україні вже були пошкоджені щонайменше 29 релігійних установ, 16 історичних будівель, чотири музеї та чотири пам'ятники.

Зруйнований купол церкви в селі Ясногородка Київської області

Пошкоджений іконостас та інші наслідки обстрілу в храмі в Ясногородці.

Отець Роман біля своєї сільської церкви в Ясногородці.

Храм святителя Миколая Чудотворця в місті Волноваха Донецької області, 12 березня.

Свято-Преображенський храм у Волновасі, 29 березня.

Храм на честь ікони Божої Матері "Всіх скорботних радість" у Волновасі, 29 березня.

Протоієрей Михайло Питницький, 36 років, з Сєвєродонецька Луганської області, який служив у Святогірській лаврі, на вокзалі в Кракові разом з родиною очікує потяг на Будапешт, 15 березня.

Ганна Питницька, 32 роки, показує на мобільному телефоні фотографії пошкоджень у Світогірській лаврі в Луганській області. Будівля та приміщення монастиря постраждали внаслідок авіанальоту 12 березня.

Свято-Покровська церква в місті Малин Житомирської області. Снаряд розірвався поруч з цим храмом 6 березня.

Храм у селі Рудницьке в Київській області

Пошкоджений внаслідок бойових дій Свято-Михайлівський собор у Маріуполі

Церква Преображення Господнього в Харкові.