Безліч картонок з гаслами з матюками, якими рясніли нещодавні вуличні протести проти спроби обмеження повноважень НАБУ І САП, призвели в Україні до нового спалаху дискусій про вживання нецензурної лексики у публічному просторі. Хтось вважає це абсолютно неприйнятним, хтось - проявом свободи і суспільних емоцій, а хтось схильний пояснювати таку тенденцію наслідками війни.

За час війни Росії проти України окремі нецензурні фрази в публічному просторі стали масово поширеними. Першим з українських дипломатів, хто прилюдно вжив матюк, був колишній міністр закордонних справ Андрій Дещиця, коли біля посольства РФ під час протестів проти російської агресії 2014 року він процитував кричалку харківських футбольних ультрас "Путін - х...о". Вже після повномасштабного вторгнення РФ в Україну масового поширення набула фраза "Русскій воєнний корабль іді на..." - відповідь українського прикордонника на острові Зміїний російському крейсеру "Москва" на пропозицію здатися 2022 року, яку друкували великими літерами на бігбордах та навіть випускали великим накладом на поштових марках.

Ненормативна лексика в Україні нині лунає і з вуст політиків - як представників влади, так і опозиції. Наприклад, у січні 2025 року президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю  американському подкастеру Лексу Фрідману, коментуючи санкції проти президента РФ, дозволив собі емоційний вислів: "Це х…ня, вибачте!". А за кілька тижнів після цього експрезидент Петро Порошенко, депутат опозиційної фракції "Європейська солідарність", у Верховній Раді під час сварки з депутатом від правлячої "Слуги народу" Богданом Яременком теж вдався до нецензурної лайки, за що регламентний комітет одразу ж рекомендував відсторонити його від сесійних засідань.

Матюки як наслідок війни?

Однак під час нещодавніх вуличних протестів проти спроби обмеження повноважень НАБУ І САП,  матюки, які використовували демонстранти, особливо молодь, стали настільки масовим явищем, що про проблему вживання нецензурної лексики у публічному просторі і про те, чи треба з цим щось робити, активно заговорили і митці, і науковці. На картонках протестувальників, зокрема, зустрічалися написи на кшталт "Якого х...я?", “Шо за х...ня?”, "Ви ох...ли?",  "За..ли", "Виросту - дам п..и", "Нах..."  "Б...я",  цитата з пісні рок-гурту “Жадан і собаки” “На х..я мені система, що працює проти мене” та багато іншого.

Митці та культурні діячі, коментуючи появу матюків на протестних плакатах, звертають увагу на суспільні причини цього явища. Письменниця Оксана Забужко, зокрема, наголосила на впливі війни. "Ні, мені теж не подобаються матюки на картонках (особливо тупі і несмішні). Але це результат війни, панове: вперше матюк в український публічний простір було винесено харківськими ультрас...2014 року - це була мова нашого глуму над ворогом, мова  "листа запорожців турецькому султану", яка в такому статусі й пішла ширитися, а після острова Зміїний навіть, певною мірою героїзувалася, і нічого з цим наразі - поки йде гаряча війна - не вдієш", - написала літераторка у Facebook. На її думку, вже після завершення війни доведеться вживати заходів з очищення публічного мовлення.

Схожої думки дотримується і український видавець і культурний діяч Віталій Капранов. "Мені теж не подобаються матюки, особливо з вуст школярів чи дівчат романтичного віку та вигляду, та й взагалі не подобається публічна лайка. І я вже збираюся насупити брови, коли згадую, що вночі був обстріл, під час якого вся країна лаялася останніми словами, що на кожній другій машині написано про рускій воєнний корабль, а пісенька про Путіна давно стала мемом. І тоді я розумію, що матюки - наслідок війни, точно такий, як руїни, мінні поля та окопи. І так само, як розміновувати ліси та моря від російських мін, нам доведеться після війни розміновувати голови від матюків", - зазначається у дописі Капранова у Facebook.

Погляд мовознавців

З початком російської агресії 2014 року в українському суспільстві відбулася неформальна легалізація лайливих слів, вважає мовознавиця й дослідниця лайливої лексики Оксана Гаврилів. "За винятком небагатьох матірних виразів, мат для української мови не характерний, а його вживання - наслідок русифікації", - сказала Гаврилів в інтерв'ю DW, хоча й додала, що праслов'янська основа в матюків є. Однак вона переконана, що матюки - це "аналог російського імперіалізму" і їх треба викорінювати, адже "мат, як і російська мова, виконує функцію маркування території, слугує знаряддям домінування, контролю, присутності "руского міра". Водночас на її думку, вживання матюків може бути в окремих випадках вмотивованим, наприклад, у кричалці про Путіна. 

Коментуючи поширеність нецензурних слів на останніх вуличних акціях, вона зауважує, що коли плакати з лайливими і матірними словами на протестах присутні фрагментарно, то вони привертають увагу і підсилюють й інші гасла. "Проте надмір пейоративної лексики загрожує нівелюванням суті протестів, перетворюючи їх на парад матірних слів, змагання в мовній креативності, карнавал", -  каже Гаврилів.

Як зазначив в інтерв’ю DW директор інституту української мови Національної академії наук України Павло Гриценко, "нецензурна лексика або позанормативна лексика - явище універсальне для всіх мов і для всіх культур". Водночас професор не вважає за доцільне використовувати у публічному просторі такий тип відтворення найнегативніших емоцій, як матюки. "Коли ми вдаємося до образливих формул і різноманітних далеких від прийнятних словесних формул, ми підтримуємо найнижчий рівень мовної комунікації", - зауважує науковець.

Однак потрібно розрізняти контекст, наголошує він. "Коли ми спілкуємося з відвертим ворогом нашої держави, і у нас є узагальнений мовний портрет загарбника, пов'язаний з матюками як типом комунікації, - це одна ситуація, а коли ми стоїмо з плакатом і за його допомогою комунікуємо зі співгромадянами, - це зовсім інша ситуація" - каже Гриценко.

Матюки стають нормою?

Проблему масового поширення нецензурної лайки серед молоді соціальний психолог, доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник відділу психології мас і спільнот інституту соціально-політичної психології Національної академії педагогічних наук України Вадим Васютинський пояснює загальноєвропейською тенденцією, пов'язаною з підвищенням рівня індивідуальної свободи.

"Свобода має дуже різні аспекти, в тому числі такі, коли люди поводяться всупереч моральним нормам, поводяться так, як хочеться їм, і не зважають на оточення. Це нормальний, на жаль, стан для теперішнього етапу суспільства". Молодь завжди була більш революційною, і тепер матюки стали для неї нормою спілкування навіть у присутності дівчат чи дітей, зазначає Васютинський. "Як представник старшого покоління я засуджую, коли хлопці і дівчата на весь голос матюкаються, бо коли я був студентом, то ми ніколи не матюкалися в присутності дівчат. Сьогодні це абсолютна норма". Однак, з огляду на гендерну рівність, напевно, це теж нормально, каже він. Науковець припускає, що надалі матюки дедалі більше легалізуватимуться, доки суспільство не втратить до них чутливість.