Десятки тисяч полеглих і покалічених воїнів з обох боків, тисячі загиблих цивільних українських громадян, незліченна кількість зруйнованих міст в Україні. До цього можна додати глобальний дефіцит енергоносіїв, інфляцію та голод у багатьох країнах, що розвиваються. Це - наслідки війни, яка й через рік після початку досі не завершилася. Президент Росії Володимир Путін не зміг досягти своєї мети повністю захопити Україну. Однак Росія окупувала приблизно п'яту частину країни. Президент України Володимир Зеленський, натомість, неодноразово заявляв, що всі окуповані Росією території, включно з Кримом, будуть відвойовані.

У промові про стан нації 21 лютого Путін не засвідчив жодного бажання відступати. Навпаки: "Нашу країну неможливо перемогти на полі бою", - сказав він. Російський президент також пішов на ескалацію, оголосивши, що Росія призупиняє свою участь у Договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО). Це останній чинний договір про ядерне роззброєння зі Сполученими Штатами.

Очевидно, це було реакцією на неанонсований візит напередодні президента США Джозефа Байдена до Києва. Байден запевнив Зеленського в продовженні підтримки з боку США. "Мова йде не лише про свободу України, а й про свободу самої демократії", - наголосив Байден. Згодом у Варшаві він повторив: "Росія ніколи не переможе Україну, ніколи!" Але бажання підтримувати Україну у довгостроковій перспективі слабшає як серед республіканців у Конгресі США, так і серед американського населення.

Читайте також: Столтенберг: Путін дав зрозуміти, що готовий до більшої війни

Страх перед новою світовою війною

Тиск щодо мирних переговорів зростає також у Німеччині. В останньому опитуванні німецького суспільно-правового мовника ARD-Deutschlandtrend від 9 лютого 58 відсотків опитаних сказали, що дипломатичні зусилля, спрямовані на припинення війни, не використані сповна. Це найвище число з початку війни.

Політична діячка від Лівої партії (наступниці східнонімецьких соціалістів. - Ред.) Сара Ваґенкнехт (Sahra Wagenknecht) та активістка за права жінок Аліса Шварцер (Alice Schwarzer) виступили за негайні мирні переговори та припинення поставок зброї Україні. Вони застерігають від нової світової війни і стверджують: "Україна справді може виграти окремі битви - за підтримки Заходу. Але вона не може виграти війну проти найбільшої ядерної держави світу". Їхню петицію підписали численні митці, а також теологи та політики.

Посол України в Берліні Олексій Макеєв заявив новинному порталу t-online, що не може зрозуміти страх Заходу від ескалації до рівня третьої світової війни. "Україна вже у третій світовій війні. Росія веде проти нас війну на знищення", - сказав дипломат.

Читайте також: "Цинізм": ЗМІ ФРН про петицію Ваґенкнехт і Шварцер

Україна хоче відвоювати всі окуповані території

В інтерв'ю DW минулої осені генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг відкинув всі припущення про односторонні мирні кроки, оскільки, "якщо Україна припинить воювати, вона перестане існувати як незалежна держава". Тому вона повинна "виграти" війну.

Щоб гарантувати, що Україна збереже свою свободу, західні держави продовжують збільшувати свою допомогу зброєю. На початку цього року, після довгих вагань, канцлер ФРН Олаф Шольц (Olaf Scholz) погодився поставити Україні німецькі бойові танки після того, як США та інші країни НАТО також пообіцяли їх надати Україні.

Зокрема, Leopard 2 німецького виробництва може допомогти українцям досягти переваги на полі бою, зазначив у коментарі DW політик від опозиційних християнських демократів і полковник у відставці Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter). "Чи зможуть українці переломити ситуацію на полі бою, залежить від кількості, часу поставки та безперервності поставок танків", - вважає він.

З танками Україна сподівається на більше, ніж відбиття російських атак. Експерт з питань безпеки Ніко Ланґе (Nico Lange) каже, що "військові шанси України повністю повернути територію і таким чином відновити мир є реалістичними". У коментарі DW Ланґе припустив, що "Путін буде готовий до переговорів лише тоді, коли військова ситуація буде настільки сприятливою для України, що він зрозуміє, що не може отримати жодних вигод від цієї загарбницької війни".

Читайте також: Як німецький танк Leopard-1 зможе посилити українське військо?

Два військові сценарії

Колишній генерал Бундесверу Гельмут Ґансер (Helmut Ganser) не поділяє цю впевненість. У "Журналі міжнародної політики та суспільства" від початку лютого він окреслює два сценарії наступу України на південь до Азовського моря з використанням західних танків. За більш песимістичного сценарію наступ може захлинутися через потужну російську оборону. При цьому Ґансер вже готує західну публіку до "фотографій підбитих танків Leopard, які Росія із задоволенням поширюватиме в інтернеті".

Однак Ґансер вважає оптимістичніший сценарій ще більш небезпечним: бронетанкові формування висунулися до Азовського моря і вийшли на Крим. Ґансер підозрює, що найпізніше до того часу Путін розширить "усю зону бойових дій, включивши в неї територію західних держав, які підтримують Україну", і попереджає: "небезпека повільного, фактично незапланованого скочування до найбільшої катастрофи для всієї Європи, - зростає".

Ніко Ланґе, натомість, вбачає у ядерній загрозі Росії "інструмент психологічної війни". Він не тільки вважає відвоювання Криму "можливим з військової точки зору", але й переконаний, що ця спроба навіть необхідна з міркувань політики миру. "Саме тому, що Крим означав би найбільшу можливу втрату обличчя для Володимира Путіна, військовий тиск на Крим є одним зі способів добитися готовності РФ до переговорів".

Читайте також: Коментар: Не треба боятися ядерних погроз Путіна

Де проходить "червона лінія"?

Думки щодо того, чи збільшує військовий тиск готовність Росії до переговорів, чи ризик ядерної світової війни, розходяться. Канцлер Шольц постійно наголошував, що за жодних умов Німеччина не повинна стати стороною війни. Звідси і довгі вагання щодо бойових танків. Про винищувачі для України він і знати нічого не хоче. Байден також не обіцяв Зеленському літаків.

Родеріх Кізеветтер, з іншого боку, виступає за те, щоби "загалом не проводити жодних червоних ліній в тому, що стосується певних систем озброєнь". Він каже, що "з точки зору міжнародного права" стороною конфлікту стають лише тоді, коли надсилають власних солдатів. А це Кізеветтер виключає.

Читайте також: Десятки країн допомагають Україні перемогти у війні. Які їхні наступні кроки?

Несумісні мирні цілі

Але в країнах, які підтримують Україну, також є багато тих, хто вважає, що врешті-решт ситуацію не розв'язати без певної готовності з боку України до компромісів щодо територій чи членства у союзах. За словами Романа Гончаренка зі східноєвропейської редакції Deutsche Welle, в самій Україні прихильників такої думки практично не залишилося. "У перші кілька тижнів після вторгнення Київ був готовий піти на поступки, такі як нейтралітет замість бажаного членства в НАТО. Але жорстокість російської армії та анексія подальших територій зробили пошук компромісу майже неможливим. Опитування, проведене на замовлення Мюнхенської конференції з безпеки, показало, що 93 відсотки українців бачать повний вихід Росії, в тому числі з Криму, як передумову для припинення вогню".

Політолог Йоганнес Варвік (Johannes Varwick) з Університету Галле вважає, що це нереалістично. "Скоріш за все, зрештою буде нейтральна Україна, яка не підпадає під явну західну чи російську сферу впливу", - сказав він у розмові з DW. Варвік наполягає на переговорній ініціативі Заходу. "Якщо наприкінці тривалої або подальшої ескалації війни виникне той самий результат, який був би можливий вже сьогодні, тоді немає сенсу продовжувати боротьбу з десятками тисяч убитих і травмованих людей".

Читайте також: Коментар: У Мюнхені депутінізація вже почалася

Які сигнали до миру вважати серйозними?

Посольство Росії в Берліні 14 лютого написало у соцмережі Twitter: "Будь-які бойові дії завершаться переговорами, ми до них готові. Але тільки переговори без попередніх умов, виходячи з реальності, що склалася, і з огляду на цілі, які ми публічно проголошуємо". Однак це явно не бажання йти на компроміс. "Фактична реальність" передбачає окупацію Росією приблизно п'ятої частини країни, а однією з "цілей" було навіть повне знищення української державності.

На Мюнхенській конференції з безпеки Китай оголосив про свій мирний план. Подробиці поки невідомі. Однак західні уряди скептично ставляться до цієї заяви, оскільки Китай ніколи не засуджував російське вторгнення в Україну. Держсекретар США Ентоні Блінкен також побоюється, що Китай може постачати зброю Росії, що Пекін заперечує.

Читайте також: У Німеччині оцінили намір Китаю щодо мирного плану для Києва

Військова перемога або мирний компроміс?

Американський публіцист Джеффрі Сакс у січні писав у британському The Economist, що вирішальним для "надійного" мирного рішення є "гарантування найважливіших безпекових інтересів обох сторін. Суверенітет і безпека України мають бути гарантовані, а НАТО має пообіцяти, що не розширюватиметься на схід". Він сподівається, що мирні імпульси надходитимуть насамперед від тих держав, які відмовилися від засудження Росії в Раді Безпеки ООН, включаючи Китай, Індію, Бразилію та Південну Африку. "Ці держави не ненавидять ні Росію, ні Україну, - писав Сакс. - Вони не хочуть, щоб Росія завоювала Україну, і вони не хочуть розширення НАТО на схід".

Родеріх Кізеветтер, з іншого боку, застерігає від поступок Москві. "Це помилкова думка, що потрібно лише дати Росії трохи території, і тоді голод Росії до знищення буде втамований. Швидше, будь-які територіальні завоювання Росії стали б орієнтиром для інших автократичних держав під парасолькою ядерного шантажу та загрози перекроювання у майбутньому кордонів військовим шляхом". Кізеветтер вважає, що Китай, зокрема, вже розглядає Європу як "випробувальний полігон" щодо суверенітету Тайваню.

Отже, навіть після року війни наявний конфлікт двох світоглядів: чи єдиним рішенням може бути військова перемога над російськими агресорами, чи Україна та її західні прихильники повинні йти на компроміс? Як і сама війна, ця дискусія через рік триває і надалі.