Українські військовослужбовці на передовій, крім бойових завдань, стикаються з побутовими проблемами, які їм доводиться вирішувати власними силами. Однією з таких є пошук житла поблизу фронту чи неподалік своїх позицій. Увагу до цієї проблеми привернув колишній народний депутат, а нині військовослужбовець ЗСУ, командир підрозділу ударних БПЛА Ігор Луценко. DW поспілкувалась з цього приводу з військовими, а також спрямувала запит з проханням прокоментувати ситуацію до міністерства оборони.

Українські військові - "армія безхатьків"?

У своєму дописі у соціальній мережі Facebook колишній нардеп Ігор Луценко розкритикував байдужість держави, місцевого самоврядування та військового керівництва до питання забезпечення житлом військовослужбовців. За його словами, солдати змушені самостійно шукати житло, стикаючись із захмарними цінами, відмовами та ризиком бути виселеними, навіть під час боїв.

Луценко іронізує, що через житлову проблему українські військовослужбовці стали "армією безхатьків". "Ціни на хати й квартири у прифронтових районах такі, що здатні з'їсти бойові й не зрівняються з жодним елітним регіоном України: куди там Львову та Києву! Просять 20, 30, 40 тисяч гривень за звичайну сільську хату, де немає води, де ніхто не жив (мабуть, гидував) роками - це, на жаль, норма", - пише Луценко. Він зазначає, що військові змушені погоджуватися на такі умови, оскільки це питання їхньої безпеки.

Читайте також: Наближення фронту. Як евакуюються мешканці Добропілля

Чому військовослужбовці вимушені жити у приватних помешканнях?

Керівник напряму військової служби в ГО "Юридична сотня", адвокат Антон Ревенко пояснює, що через безпекові ризики у прифронтових населених пунктах є необхідність розосередження особового складу по приватному житлу, аби казарми чи місця дислокації зі скупченням військовослужбовців не стали черговою мішенню для російської армії. "З міркувань безпеки не можна поселити, наприклад, весь особовий склад в одну будівлю. Це є дуже небезпечним", - зазначив Ревенко в коментарі DW. За його словами, в Україні є законодавчі механізми, що передбачають розміщення військових у великих об'єктах. Але в умовах сучасної війни з використанням високоточного озброєння це є недоцільним.

"Стара система передбачала, що військові житимуть централізовано - приміром, в будівлях дитсадків чи шкіл, чи інших державних закладів. Однак з розвитком далекобійних засобів ураження ця відстала практика коштувала українському народові тисячі втрачених воїнських життів, а бюджету - мільярдів компенсації сім'ям загиблих", - наголошує у своєму дописі у Facebook Луценко. Тому командири намагаються розміщувати особовий склад невеликими групами в приватному секторі. І ось тут починаються проблеми. 

Пошук житла поблизу фронту - справжній квест

Нацгвардієць із позивним "Харків", позиції якого нині знаходяться в Донецькій області неподалік Краматорська в інтерв'ю DW розповів, що стикнувся на практиці з проблемою пошуку житла й кілька тижнів він та його побратими не могли знайти бодай якесь помешкання, і це перетворилися на справжній квест. Адже місто, яке стало "величезним військовим гуртожитком", перенасичене запитами про пошук житла, що призвело до ажіотажу та спекуляцій. 

"Відмов багато, оскільки люди часто не хочуть здавати в оренду військовим, остерігаються, що прилетить. Ми кілька тижнів шукали. Все впирається в те, що зазвичай треба не просто квартиру, а щось велике, де можна розміститися взводом чи хоча б відділенням. А ще ж бажано, щоб був гараж чи просторий підвал під склад", - розповідає військовослужбовець.

За його словами, у місцевій військовій адміністрації, яка б мала допомагати, здебільшого розводять руками. Тож вирішили шукати самостійно і стикнулися з неадекватними цінами на оренду житла. "В будинку може не бути жодних комунікацій чи навіть вікон, але за це деруть великі гроші. Ми жили в такому домі за 10 тисяч на місяць - це по суті була недобудова. Але нам треба було десь жити поки не знайдемо кращий варіант. Бо на позиції треба їздити й воювати і відповідно десь лишити речі. Так виходить, що ця проблема зараз повністю лягає на самих бійців", - каже нацгвардієць з позивним "Харків".

Щоправда, він зауважує, що вкрай рідко, але зустрічаються й безкоштовні варіанти житла, які надають військовослужбовцям друзі чи знаходять волонтери. "Ми зараз так живемо - друг побратима пустив у свою квартиру", - каже військовослужбовець.

Держава зараз самоусунулася?

Нацгвардієць розповів, що з шахраями під час пошуку житла він не стикався, зате зустрівся з "армією ріелтерів". За його словами, якщо йдеться про міські квартири, то власники, як правило, знаходяться за межами міста або навіть за кордоном, і комунікація відбувається через посередників.

У селах ситуація простіша, і там можна мати прямий контакт з власниками, але це трапляється вкрай рідко. "Сільських хат чи будинків просто немає у наявності. Їх всі запитують, але в оренду їх здають не часто. Тому радимо хлопцям, щоб вони їздили та самі шукали і запитували у власників", - розповіла DW ріелтерка з Краматорська Тетяна. За її словами, попит на оренду житла з боку військових є дуже високим, і ріелтери намагаються знайти варіанти, що відповідають їхнім потребам - в основному це "хоча б дах над головою". Ціни дуже різні. Є завищені, але є люди просто здають за комуналку", - зазначає ріелтерка Тетяна.

Плату за оренду житла і комунальні послуги зазвичай військовослужбовці платять самостійно, розділяючи на всіх, хто живе на орендованій квартирі. Ніхто з них не розраховує, що держава якось компенсує ці витрати. "Держава зараз самоусунулася. І це дуже зручно, коли можна перекласти на плечі військових ще одну проблему - в них усе одно немає вибору. Проблема велика, тож потребує багато зусиль, організації та грошей. Зрештою страждає найнижча ланка війська - на якій власне і тримається вся країна: ось вам замість демобілізації та нормальних ротацій ще трохи додаткових проблем і витрат з власної кишені", - підсумовує нацгвардієць з позивним "Харків".

Читайте також: Доставка на поле бою. Як працює нічний дрон у Часовому Яру

Квартирна повинність та винаймання житла: чому механізми не працює?

Військовослужбовці вказують на те, що держава має механізми допомоги бійцям, адже закон "Про правовий режим воєнного стану" передбачає квартирну повинність - правовий механізм, який дозволяє державі використовувати приватне або комунальне майно для задоволення критичних потреб в умовах надзвичайних ситуацій.

Юрист Антон Ревенко наголошує, що квартирна повинність здійснюється винятково, якщо видається наказ військової адміністрації тієї територіальної громади, області, куди військова частина подає запит. Після видання наказу квартирно-експлуатаційне управління (КЕУ) укладає тристоронній договір між власником майна, військовою частиною та КЕУ. Цей договір є тимчасовим, безоплатним, а комунальні послуги відшкодовуються державою.

Втім, цей механізм майже не застосовується, відзначає у своєму дописі у Facebook Ігор Луценко. "Цей закон, якщо його застосовувати, вирішить проблему квартирування раз і назавжди. Просто начальники усіх рівнів не хочуть брати на себе жодної відповідальності, щоб його використати, вигадують байки про недостатні механізми для реалізації його положень", - каже командир підрозділу ударних БПЛА.

Равенко вказує, що є ще один механізм - піднайом житла, який регулюється постановами Кабінету Міністрів №448. Це грошова компенсація, яку військовослужбовець може отримати за оренду житла."Там передбачено чіткий перелік документів, який необхідно зібрати військовослужбовцю і подати разом з рапортом для отримання цієї грошової компенсації", - пояснює Равенко.

Проте він зауважує, що цей механізм є більш придатним для військових, які проходять службу у віддалених від зони бойових дій частинах, аніж на передовій. Адже поблизу місця проведення бойових дій, як наголошує Равенко, застосувати його вкрай складно, оскільки мало хто з орендодавців погоджується підписати офіційні договори оренди.

DW звернулося до міністерства оборони України з офіційним запитом на інформацію щодо ситуації з житлом для військовослужбовців, які перебувають у зоні бойових дій та поблизу лінії фронту. На момент виходу матеріалу, офіційної відповіді на запит не надійшло.