Австрійський військовий історик, викладач військової академії у Вінер-Нойштадті Маркус Райснер (Markus Reisner) в інтерв'ю DW прокоментував ситуацію в районі Покровська, розповів про основні осередки напруженості на фронті в Україні, про те, як ймовірне випробування ракети "Буревісник" пов'язане з тим, що зараз відбувається на війні, а також поділився думками про те, чому Путін відмовляється від мирних переговорів.

DW: Зараз усі погляди прикуті до Покровська. Як ви оцінюєте поточну ситуацію і чого нам очікувати?

Маркус Райснер: Упродовж останніх тижнів ми спостерігаємо неухильне погіршення ситуації навколо Покровська. РФ намагається сконцентрувати удар на так званому центральному напрямку. І, незважаючи на успіхи України у відбитті спроби прориву північніше Покровська, тиск російських військ тепер став настільки сильним, що їм вдалося проникнути в південні райони міста.

Що може статися після взяття Покровська російськими військами?

По суті, ми побачимо той самий розвиток подій, який неодноразово спостерігали раніше в боях за інші міста: Вугледар, Бахмут або Авдіївку. Ми бачили, що Росія справді знову змогла захопити чергове місто, але справжнього оперативного прориву досягти не вдалося. І тому, хоча Покровськ був важливим опорним пунктом, прорив, якого росіяни хотіли досягти цього літа, не був здійснений. Зараз, наприкінці їхнього провального літнього наступу, ми бачимо його кульмінацію - захоплення кількох міст і сіл і, можливо, Покровська найближчими днями або тижнями.

А що зараз відбувається навколо Куп'янська і Лимана?

Насправді, на фронті є шість осередків напруженості. Почну з півночі, тобто з Куп'янська. Потім південніше Лиман, Сіверськ, Новопавлівка, і ще південніше Покровськ і Костянтинівка. Я вважаю, що саме ці шість осередків напруженості перебувають у центрі уваги. На мій погляд, за трьома з них слід уважно спостерігати. По-перше, це Куп'янськ, тому що росіянам вдалося просунутися на захід від міста, і українські війська вже почали евакуацію. По-друге, Сіверськ, який є найважливішою опорною точкою на центральній ділянці фронту. По-третє, ситуація в самому Покровську, а також на південь від нього. Тому що там російські війська намагаються просунутися далі до Дніпра.

Яка ситуація на фронті в цілому?

Україна, завдяки використанню безпілотників, здатна вибудувати дуже добре сплановану оборону і компенсує брак ресурсів і особливо живої сили. Проблема в тому, що Росія намагається домогтися ефекту практично по всьому фронту, завдаючи одночасних ударів. Якщо цьому не дати ефективної відсічі, рано чи пізно одне місто за іншим буде піддано бомбардуванням, що призведе до їхньої здачі й падіння. Україні ж треба або знову перейти в наступ, або ж настільки посилити тиск, що Росія буде змушена сісти за стіл переговорів. Україна намагається це зробити на стратегічному рівні, і саме тут ми бачимо перші ознаки прогресу. Але на оперативному рівні поки що немає жодної концепції, яка могла б реально змінити хід подій. Тому що росіяни утримують ініціативу з минулого літа, хоч і просуваються черепаховими темпами. І це просування необхідно припинити.

Американська розвідка виходить з того, що Володимир Путін не хоче припиняти війну і зараз діє ще рішучіше. Чи згодні ви з цим?

Росія, як і раніше, переконана, що може досягти своїх цілей на оперативному рівні. Примітно, що США намагаються посилити тиск на Росію, в тому числі підтримуючи Україну в атаках на цілі всередині РФ, в першу чергу на важливі об'єкти нафто- і газопереробки, щоб позбавити росіян ресурсів, необхідних для ведення цієї затяжної війни. І зараз ми бачимо, як США, дотримуючись стратегії "варіння жаби", знову нагнітають обстановку. Частково це пов'язано з масштабним посиленням санкцій, ⁣у тому числі щодо таких країн, як Китай та Індія, а також з підтримкою Києва, яка дозволяє йому здійснювати масштабні атаки безпілотниками вглиб російської території.

Ця рішучість Путіна пов'язана якось із запуском ракети "Буревісник", який російські військові оголосили успішним, і з тим, що на території Білорусі розміщують ракети "Орешник"?

Це можна розглядати в контексті цих подій. У цій війні вже було три загострення. Перший раз - влітку 2022 року, коли Росія розглядала можливість застосування тактичної ядерної зброї, яку США вдалося нейтралізувати. Другий раз - в кінці правління попередньої адміністрації США, коли по російській території були застосовані західні системи озброєння більшої дальності. Росія відповіла застосуванням ракети "Орешник", а також кількома гібридними атаками. Після цього подальших атак на російську територію з використанням західних систем озброєння не було. І третя ескалація, яку ми переживаємо зараз, на мій погляд, почалася з атаки на великий військовий завод у Брянську, де, очевидно, були застосовані ракети Storm Shadow. І потім, як наслідок, ми побачили випробування російської крилатої ракети "Буревісник" з ядерною енергетичною установкою. І, на мій погляд, це вкладається в типову схему взаємних погроз.

Міністр закордонних справ Німеччини Вадефуль назвав майбутню зиму критично важливою для України. А що з цього приводу думають в Австрії?

Я можу лише дати свою особисту оцінку, що ґрунтується на наявній інформації. Ми дедалі частіше чуємо від України, що ця зима буде дуже важкою, оскільки Росія відновила нову стратегічну авіаційну кампанію, спрямовану на ураження критично важливої інфраструктури. Україна також намагається відповісти Росії власними стратегічними ударами, націлюючись, наприклад, на життєво важливі об'єкти нафтопереробки. Обидва ці фактори вказують на ескалацію війни і на те, що ця зима може стати вирішальною у визначенні того, чи зможе Україна її пережити, або ж тиск на Росію стане настільки сильним, що вона справді буде змушена сісти за стіл переговорів. Робити точний прогноз дуже складно.

Але президент України Зеленський назвав інші терміни. Він попросив у Європи підтримки ще на два-три роки. Чи реалістично це?

Це залежить від того, наскільки Європа і США готові і здатні надати таку підтримку. Хоча Україна досягла величезних успіхів за останні роки, особливо в галузі власного промислового виробництва, їй необхідна підтримка Заходу. США особливо важливі у військових питаннях. Взяти, наприклад, передачу розвідувальних даних Києву. А європейці відіграють ключову роль у фінансовій підтримці України. Адже йдеться не тільки про виробництво озброєнь або постачання матеріалів, а й про виживання української держави за рахунок фінансових коштів

Зараз в Росії приймається кілька законів - про цілорічний призов і більш широке використання резервістів. Це свідчить про нестачу особового складу в країні, хоча армія налічує три мільйони осіб? Чи це підготовка до більш масштабного конфлікту?

Тут потрібно розділити два моменти. Перший: Росія веде війну проти України і потребує підживлення ресурсами, включаючи солдатів. Другий: це потенційна підготовка РФ до нових конфліктів, яка також потребує особового складу і ресурсів. Цілком очевидно, що Росія за лаштунками намагається нарощувати ресурси, включаючи військовий потенціал. І намагається створити цей потенціал різними заходами. Чи матимуть успіх обидва ці зусилля, стане ясно пізніше, коли ми дізнаємося, наприклад, про ефективність санкцій. Фактом залишається те, що Росія готується до нової затяжної війни і робить необхідні для цього кроки.