6 кілометрів від кордону з Білоруссю. Приблизно 170 км - від Житомира. Доїхати до села Козулі можна ось цими пісками і лише коли сухо. Здається, що розвиток цивілізації тут зупинився ще у 70-их роках минулого століття. Тут ніколи не було ані газу, ані вуличного освітлення. Школа працювала в одному з цих дерев’яних будинків, побудованих ще після Другої світової війни. Єдиний магазин закрився років десять тому. Невитребуваних паїв  в таких вмираючих селах багато, підтверджують в місцевій Словечанській громаді. Щонайменше третина розпайованих земель. Усього в громаді кілька сотень людей не витребували приблизно 1100 гектарів. Деякі мешканці померли, не встигнувши оформити документи. Багато успадкованих паїв так і не переоформили родичі померлих. В сільраді не виключають, що дані про кількість невитребуваних земель можуть бути і неточними. Тут чекають на проведення інвентаризації сільгоспземель, яку Держгеокадастр обіцяв завершити до кінця 2019 року. Дивіться репортаж DW з Полісся: