DW з обережністю розповідає у своїх матеріалах про випадки суїциду, оскільки відомо, що деякі журналістські матеріали на цю тему можуть спровокувати наслідувальну реакцію. Якщо Ви перебуваєте у стані сильного емоційного стресу або у Вас є думки про самогубство, обов'язково зверніться за професійною допомогою.

Інформацію про проблему суїциду та допомогу можна знайти на платформі "Розкажи мені", створеній за підтримки Товариства Червоного Хреста в Україні та МОЗ України за посиланням.

Ви також можете звернутися за професійною психологічною підтримкою, зателефонувавши на кризову національну лінію з питань запобігання суїцидам та профілактики психічного здоров'я Lifeline Ukraine за номером 7333.

Ранок неділі. Десь між п'ятою та шостою годиною я прокидаюся від страху. У голові одразу з'являється тисяча справ, які необхідно залагодити. Тому я вистрибую з ліжка. І так - уже багато років.

Я роблю прання, піклуюся про собаку та роблю сніданок. Займаюся спортом і розмірковую про майбутній тиждень та про те, яким важким він буде. Я втомлена. Взагалі-то, завжди.

Незадовго після цього мій син розповідає мені, що загубив свою банківську картку. Дрібниця. Узагалі-то. Але в мені щось ламається. Я не можу перестати плакати і кажу чоловікові, що для мене з цим життям покінчено. "Ти зможеш подбати про мою дитину, коли мене більше не буде?" Банальний привід. І саме це мене лякає.

Але думки про самогубство мене не лякають - навпаки. Вони дають спокій. Вони є рішенням, стратегією виходу з цього життя, яке не приносить радості, яке здається лише важким, порожнім і виснажливим.

Депресія без втрати мотивації

Два роки тому мені поставили діагноз "депресія". Раз на тиждень я маю сеанс терапії. Тривалий час я вважала, що цього достатньо. Адже я завжди могла ходити на роботу, піклуватися про сім'ю та побут і підтримувати соціальні контакти.

Зараз я перебуваю на денному стаціонарі в оточенні людей, які мають докладати величезних зусиль, аби вийняти посуд із посудомийної машини. Які в деякі дні не можуть піднятися з ліжка. Багато-то з них уже давно навіть не думає про роботу або заняття спортом.

Моя проблема протилежна: чим гірше я почуваюся, тим швидше я рухаюся й поспішаю залагоджувати справи. Одного разу я чую термін "високофункціональна депресія". Відсутність мотивації, яка часто супроводжує депресію, у цьому випадку відсутня. Люди, які страждають на цю недугу, здаються працездатними та продуктивними. Цей термін описує те, як я відчуваю своє життя: жах, заточений на ефективність.

Чому високофункціональна депресія не є офіційним діагнозом?

У міжнародній класифікації хвороб та станів (МКХ-10) цього терміну немає. Тож психіатри чи психологи не можуть офіційно поставити такого діагнозу. Ульріх Геґерль (Ulrich Hegerl) - психіатр і голова правління Фонду німецької допомоги при депресії та профілактики самогубств. Депресія це депресія, говорить він. "Я не сприймаю термін "високофункціональна депресія", це модний термін, які час від часу з'являються".

Те, що деякі люди протягом тривалого часу залишаються працездатними попри депресію, він пояснює їхньою особистістю: "Люди з депресією навіть у здоровому стані часто є тими, які готові допомогти іншим, беруть у чомусь участь, є дуже відповідальними, не хочуть нікого розчарувати і тому все одно досягають результатів, часто з останніх сил".

Читайте також: Німеччина: коли на прийом психотерапевта доводиться чекати рік

Повернувшись додому, вони падають у ліжко повністю виснаженими, продовжує Геґерль. І тоді про продуктивність вже не може бути мови. "Відчуття виснаження, постійна внутрішня напруга, почуття провини, порушення апетиту, проблеми зі сном, схильність до роздумів - усі типові ознаки депресії ми спостерігаємо в людей з високофункціональною депресією, як і у всіх інших", - говорить психіатр.

Даніель Гуйс (Daniel Huys), психіатр і психотерапевт, головний лікар відділення загальної психіатрії клініки LVR у Бонні, також не використовує цього терміну у своїй практиці. За його словами, у клініці розрізняють ступені тяжкості депресії: легкий, середній або важкий.

"У МКХ-10 ми не знайдемо високофункціональної депресії. Але це не означає, що її не існує", - вважає Гуйс. За його словами, можливо, що у клінічній практиці він не зустрічає людей, які мають симптоми депресії, але все одно дають раду своєму життю. Сюди потрапляють вже люди, які вже не можуть виконувати вимог повсякденного життя і психологічно ламаються, продовжує лікар.

Депресія, що ховається за досягненнями та успіхом

Саме в цьому і полягає проблема: "Найбільше непорозуміння полягає в тому, що страждання людини часто применшують лише тому, що зовні вона виглядає успішною чи продуктивною", - зазначає Адріанне Маккалларс, докторка психологічних наук у Rogers Behavioral Health, мережі клінік з лікування психічних захворювань в американському місті Тампі, штат Флорида.

На її думку, термін "високофункціональна депресія" може допомогти зробити такий прояв депресії більш помітним - адже часто її не помічають навіть самі хворі. Багато хто думає: поки я ще можу встати з ліжка і виконувати свої обов'язки, усе не так погано. Але це небезпечно, адже депресія є найпоширенішою причиною самогубств у Німеччині.

Адріанна Маккалларс також не згодна з припущенням, що високофункціональна депресія автоматично означає легшу форму захворювання на депресію. "Деякі люди стають занадто активними або продуктивними, коли у них проявляються депресивні симптоми - це їхній спосіб впоратися з цими симптомами", - вважає науковиця.

Продуктивність попри депресію: коли працездатність стає стратегією подолання хвороби

Я теж так відчувала. Я думала: якщо я швидко все зроблю, список справ стане коротшим, а моє відчуття перевантаження - меншим. Якщо я не зупинятимуся, виснаження накриє мене лише ввечері, коли я зможу лягти спати. Будучи достатньо продуктивною, я можу тримати під контролем те нестерпне почуття провини, яке постійно відчуваю - перед своєю родиною, колегами і колежанками, подругами та друзями.

Читайте також: Психічні захворювання у шлюбі: страждають часто обоє

Такі працездатність та результативність - які ще й високо цінуються в суспільстві - можуть бути відволікаючим маневром, каже Даніель Ваґнер (Daniel Wagner), психотерапевт із власною практикою в Кельні. Якщо за великими досягненнями та успіхами ховається сильне страждання від депресії, то часто це відбувається тому, що люди змушені уникати тиші та спокою, "у яких проявляється той стан, який важко витримати", зазначає Ваґнер.

Усвідомлене перебування в моменті при депресії

Тому терапія з такими людьми полягає в тому, щоб "почати відчувати, уможливити доступ до почуттів і дозволити регенерацію", продовжує психотерапевт. В цьому допомагають вправи на усвідомленість - психотерапевт називає це "організованим байдикуванням".

Це можуть бути дихальні вправи або керовані медитації, мета яких не полягає в тому, щоб щось змінити, а лише бути присутніми тут і тепер та спостерігати. Ваґнер розповідає, як структуровано вбудовує такі фази регенерації у розпорядок дня своїх пацієнтів.

Психологи у моїй клініці діяли приблизно так само. Мені дали тижневий план, за допомогою якого я мала структурувати кожен мій день. Робота, побутові справи, спорт і те, що мені подобається і позитивно впливає на мене. Для мене цей останній пункт досі залишається найбільшою проблемою та найболючішим моментом.

У тиші думки в моїй голові стають голоснішими, а відчуття неприємнішими. Мені найбільше хочеться побігти. Уникнути відповідальності за себе саму. Це означає: зупинитися, витримати, нічого не робити.