У Німеччині готуються до Різдва. У містах різдвяні ярмарки повні відвідувачів, вікна будинків прикрашені вогнями, а в деяких вітринах можна побачити різдвяні ясла, що відтворюють за допомогою дерев'яних або пластмасових фігурок Ісуса Христа, Богородиці, Йосипа, волхвів і тварин сцену народження немовляти, якому через три десятиліття судилося загинути мученицькою смертю на хресті й стати, як вірять християни, спасителем людства.

Нині в Аахені, відомому не лише своїм різдвяним ярмарком, а й музеями, можна побачити дивовижну статую вагітної Діви Марії. Виготовлена приблизно у 1300 році дерев'яна фігура заввишки 33 сантиметри зображає Богородицю з короною на голові, в помаранчевому вбранні, що спадає хвилями. Її обличчя звернене прямо до глядача, руки зі складеними долонями піднесені до грудей, а в животі - віконце зі вставленим склом. За цим склом легко розгледіти мініатюрну фігурку її ще ненародженого сина.

Поруч зі статуєю у вітрині музею розміщені невеличкі дерев'яні дверцята. Ними закривали отвір на спині Марії. Із зачиненими дверцятами діва була вагітною, а коли наставав потрібний момент, дверцята відкривали й Ісуса витягали, імітуючи таким чином народження немовляти.

Рухомі й зворушливі фігурки

Але хто це робив і навіщо? На це запитання відповідає Аахенський музей Сюрмондта-Людвіґа (Suermondt-Ludwig-Museum), знаменитий, зокрема, своєю колекцією середньовічних скульптур - однією з найважливіших у Німеччині. Напередодні Різдва там відкрилася виставка на досі малодосліджену тему. Вона розповідає про мобільні, тобто не просто переносні, а й задіяні у різноманітних ритуальних діях середньовічні скульптури та їхнє призначення.

Чудово підібрана назва експозиції - "Praymobil. Mittelalterliche Kunst in Bewegung". Неологізм "Praymobil" поєднує два англійські слова: "молитися" і "мобільний" та перегукується з назвою популярних дитячих іграшок-конструкторів Playmobil. Це ключове слово доповнює пояснення - "Середньовічне мистецтво в русі". Поняття "Bewegen" тут центральне - воно перекладається і як "рухати", "пересувати", і як "зворушувати", "хвилювати".

Мобільні предмети сакрального мистецтва допомагали людям не лише усвідомити сенс описаного в релігійних текстах, а й відчути його. Директор музею Сюрмондта-Людвіга Тіль-Гольґер Борхерт (Till-Holger Borchert) так пояснює їхнє призначення: "Ці фігури не були нерухомими образами, а діючими акторами в релігійних інсценуваннях".

У колисці на вівтарі

Змальована вище фігура Діви Марії спочатку належала монастирю домініканок Святого Христа в Регенсбурзі. Зображення Богоматері були в багатьох жіночих монастирях, а деякі й досі там зберігаються, зокрема фігурки вагітної Діви Марії.

Письмових джерел про використання скульптур вагітної Богоматері не існує, йдеться в чудово оформленому об'ємному каталозі до виставки. Тим не менш можна припустити, що ними користувались на Різдво - під час літургії або для імітації в ігровій формі народження Ісуса. Скульптури Ісуса Христа виймали з тіла матері й клали на вівтар. Іноді фігурки Христа вкладали в спеціально приготовлені мініатюрні ліжечка й колиски. У таких колисках у різдвяні дні священники або прихожани - найчастіше діти - заколисували немовля Ісуса. Це дійство супроводжувалося співами та танцями.

На виставці є й скульптури Діви Марії з немовлям Ісусом на руках. Фігура Богоматері залишається нерухомою, а от фігурку Христа можна зняти. Вони з'єднуються за допомогою штифта на колінах матері, на який можна насадити дитячу фігурку. Скульптури, відомі як "Мадонна на троні", були популярні ще з XII століття й особливо часто зустрічалися на заході Німеччини та в Скандинавії. Їх часто використовували під час святкових процесіях на Стрітення, яке відзначають на сороковий день після Різдва (вважається, що батьки принесли немовля Ісуса до храму в Єрусалимі, коли йому було сорок днів). Після процесій фігури Ісуса встановлювали на вівтарі.

Людська й божественна природа немовляти Ісуса

За таким самим принципом створені скульптури "Оплакування Христа" та "П'єта". У них тіло знятого з хреста Ісуса лежить на колінах матері. Їх використовували в літургії Страстей Христових та відповідних інсценуваннях: Христа клали в могилу або перед скорботною матір'ю.

Невеликий розмір цих фігур свідчить про те, що вони стояли в чернечих келіях. Причому в чоловічих монастирях, адже саме ченцям належало роздумувати про Страсті Христові, тоді як черниці переважно зосереджувалися на образі Діви Марії, яка була для них зразком і важливою ідентифікаційною постаттю. 

На виставці Praymobil можна побачити численні окремі фігури немовляти Ісуса. Одна з них датована кінцем XV століття. Ісус сидить на невеликому стільчику, розмальованому квітами. Сьогоднішнім відвідувачам він може здатися дитячими меблями, а в Середньовіччі його вважали троном, на якому сидить володар світу. Спинку трону з одного боку прикрашає ягня як символ жертвенної смерті Христа, а з іншого - птах, що також вказує на його майбутні страждання. Цю скульптуру, очевидно, встановлювали в церкві на час молитви.

В одній із виставкових вітрин - цілий ряд стоячих немовлят. Їхні обличчя обрамлені локонами, одна рука складена в жесті благословення, в іншій - земна куля або держава. Усі вони виготовлені в XV столітті в нинішньому бельгійському місті Мехелен, де їх виробляли у великій кількості й продавали по всій Європі. Фігури немовляти Ісуса користувалися великою популярністю. Їх брали з собою в монастир послушниці й доглядали за "дитиною", як це робила б Богоматір зі своїм сином: брали на руки, цілували й пестили, одягали й вкладали в колиску.

Інтерес до фігур немовляти Ісуса пояснюється прагненням віруючих осягнути людську природу Христа на всіх її етапах. Про дитинство Ісуса в канонічних Євангеліях розповідається дуже мало, а потреба дізнатися про нього більше існувала як у простих вірян, так і в церковнослужителів. 

Очевидно, саме цією потребою керувався Франциск Ассізький, за чиєю вказівкою на Різдво 1223 року в церкві містечка Греччо, що нині входить до складу італійської провінції Рієті, вперше встановили ясла Христові. Інсценування народження Ісуса Христа, покликане замінити паломництво до Вифлеєму, дозволяло віруючим емоційно доторкнутися до біблійних подій і викликало в них співчуття до беззахисної дитини.

У період пізнього Середньовіччя голизна фігурок немовляти Ісуса була нормою. Вона демонструвала його людську природу, чистоту й звільнення від первородного гріха, а також відповідала потребі вірян якнайживіше уявити собі дитину Ісуса. Крім того, голизна немовляти символізувала перший ступінь його страждань.

Страждання Христа показані наочно й безжально

На виставці є й статуї дорослого Христа. Вони більш рухомі, ніж фігури Ісуса-дитини. Одна з них (близько 1500 року, ймовірно з Італії) має в отворі на спині механізм, що дозволяв зображати смерть Ісуса на хресті: голова схилялася до грудей, підборіддя опускалося, очі заплющувалися. Ще одна фігура (1510 року, із Саксонії) - з рухомими руками й ногами.

Такі скульптури наочно й безжально демонстрували страждання Христа, чим шокували публіку й водночас привертали її увагу. У Страсну п'ятницю за їхньою допомогою інсценували смерть на хресті, а потім укладання Ісуса в могилу. В інсценуваннях брали участь як духовенство, так і прості парафіяни. 

Виставка Praymobil, яку можна відвідати до 15 березня 2026 року, загалом вкрай інформативна. Особливо несподіваним є її останній розділ, що розповідає, здавалося б, про неможливе. Виявляється, існували фігури святих, яких віряни били на знак покарання за невиконані прохання.

Одна з них, із регіону річки Неккар в сучасній Німеччині, зображає Ісуса Христа. Але століття тому віряни приймали її за фігуру Святого Урбана, покровителя виноробів. На ній - виразні сліди побоїв, завданих із досади за погану погоду й невдалий урожай. Як саме відбувалися такі "покарання", демонструє представлена на виставці репродукція фрагмента вівтаря Святого Миколая зі Словаччини 1480 року. На ній скульптуру цього святого люто шмагає розчарований у ньому чоловік.