Травень 2024 року, певно, увійде в палестинську історію як надзвичайно успішний місяць - принаймні на дипломатичному рівні: Генеральна Асамблея ООН проголосувала за надання палестинцям більш широких прав в Організації Об'єднаних Націй. Єдине, чого їм досі бракує для повноправного членства, - це права голосу.

Нині ж очікується, що п'ять європейських країн незабаром офіційно визнають Палестину суверенною державою. З одного боку, вони хочуть виявити таким чином солідарність з цивільним населенням у Секторі Гази. З іншого боку, цей крок вважається проявом підтримки ідеї вирішення конфлікту на Близькому Сході за принципом двох держав, яку нинішній правий уряд Ізраїль дедалі чіткіше відкидає.

Після терористичної атаки ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року ізраїльський прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху оголосив воєнною ціллю знищення цієї мілітаристсько-ісламістської палестинської організації, яка контролює Сектор Гази. Окрім того, у довгостроковій перспективі Нетаньяху прагне контролювати цю палестинську територію. Однак через проведення жорстких воєнних операцій, які, за палестинськими даними, коштували життя вже понад 35 тисячам цивільних, та катастрофічну гуманітарну ситуацію в Секторі Гази Ізраїль стикається з дедалі сильнішим тиском з боку міжнародної спільноти.

Іспанія: чесний посередник на Близькому Сході?

Іспанія та Ірландія хочуть ще більше посилити цей тиск, визнавши Палестину як державу. За останні кілька місяців іспанський прем'єр-міністр Педро Санчес провів численні переговори з європейськими партнерами з цього питання.

За даними ЗМІ, він спочатку намагався проштовхнути цю ініціативу на рівні ЄС. Однак через відмову Німеччини та інших членів ЄС Санчес створив коаліцію з кількох держав, які підтримали цю пропозицію. Верховний представник ЄС із зовнішньої й безпекової політики Жозеп Боррель, який сам є іспанцем, оголосив, що Іспанії, Ірландії та Словенії 21 травня оголосять про визнання Палестини.

Іспанія плекає хороші відносини з багатьма арабськими країнами, особливо з країнами Магрибу, а також із Туреччиною. Частково країна розвивала ці зв'язки ще з часів диктатури Франко (1939-1975 років). Після Другої світової війни ці країни врятували Іспанію від економічної та політичної ізоляції. Після падіння диктатури Франко в 1975 році Іспанія встановила економічні, а в 1986-му - й дипломатичні відносини з Ізраїлем.

Упродовж наступних років Іспанія зарекомендувала себе як авторитетна посередниця між єврейською державою та арабським світом. Близькосхідна конференція в Мадриді 1991 року вважається початком мирного процесу між палестинцями та Ізраїлем, внаслідок якого було підписано угоди в Осло.

Ірландія: власні причини для солідарності з палестинцями

Ірландія також активно підтримує палестинців з перших днів воєнних дій, які Ізраїль розпочав у Секторі Гази у відповідь на напад ХАМАСу 7 листопада. Після того, як у середині квітня новим прем'єр-міністром країни став Саймон Гарріс, Санчес був першою офіційною особою, яка здійснила державний візит до Дубліна, а майбутній спільний крок з визнання Палестини, вочевидь, був головною темою цієї зустрічі. Ірландський уряд ще з 1980 року - довше, ніж будь-яка інша країна ЄС - виступає за рішення на основі принципу двох держав, яке передбачає визнання суверенної держави Палестини.

Сильну ідентифікацію Ірландії з Палестиною можна пояснити її власною історією. Наприкінці 19 століття британський урядовець Артур Бальфур був відповідальним за колонізовану Великобританією Ірландію, відмовляючи їй у самоврядуванні. 1917 року, вже на посаді міністра закордонних справ Великобританії, він підписав так звану "Декларацію Бальфура", в якій від імені британського уряду висловився за створення єврейського національного осередку в Палестині, яка тоді перебувала під контролем Османської імперії.

Коли незадовго після цього дана територія стала британським протекторатом, там служили переважно жандарми, які до цього жорстоко протистояли ірландським повстанцям у складі "чорно-брунатних" парамілітарних загонів.

Переселення євреїв у населений переважно мусульманами Близький Схід у католицькій Ірландії порівнювали з переселенням британських протестантів на північ острова. Деякі ірландки та ірландці пов'язують конфлікт у Північній Ірландії, що виник внаслідок цього, із конфліктом на Близькому Сході.

Визнання Палестини підтримують Словенія, Мальта та Норвегія

Лівий уряд Іспанії та правоцентристський кабінет Ірландії залучилися підтримкою один одного в питанні визнання Палестини навіть попри те, що представляють різні політичні табори. Щоб надати більшої ваги спільному кроку, вони залучили інших прихильників: Словенія обіцяла визнати Палестину до середини червня, однак, за словами Жозепа Борреля, нині теж підтримує дату 21 травня.

Мальта, яка також є членом ЄС, також може піти на цей крок. У квітні ця країна під час засідання Ради Безпеки ООН вже голосувала за надання Палестині повноправного членства в ООН, однак таке рішення урешті-решт не було ухвалено через вето США.

Норвегія, країна-членкиня НАТО, яка має тісні зв'язки з ЄС, заявила про те, що може визнати Палестину державою "протягом весни". За словами міністра закордонних справ країни Еспена Барта Ейде, Осло сподівається, що цей крок призведе до створення політично об'єднаної палестинської держави замість "держави ХАМАСу".

Різні позиції європейських країн

У Євросоюзі палестинську державу визнали переважно країни Центральної та Східної Європи, яке зробили це ще до того, як увійшли до ЄС. Це визнання сягає корінням у соціалістичне минуле цих країн, у якому існувала ідеологічна близькість, наприклад, до лідера Організації визволення Палестини (ОВП) Ясіра Арафата. Деякі з цих країн, передусім Чехія й Угорщина, нині вважаються радше прихильниками Ізраїлю, хоча вони й підтримують повноцінні дипломатичні відносини з палестинцями.

Першою і поки що єдиною країною, яка визнала Палестину як державу після свого вступу до ЄС, стала Швеція, яка пішла на цей крок у 2014 році. Чи стане іспансько-ірландська коаліція ще ширшою, поки що не зрозуміло: уряд Бельгії вагається у питання, коли саме краще це зробити, тоді як у Португалії це питання поки відійшло на другий план після приходу до влади консервативного уряду.

Інші держави, такі як Німеччина, хоч і підтримують зв'язки з Палестинською національною адміністрацією, але на визнання палестинської держави підуть лише тоді, коли її визнає й Ізраїль. Допоки ж ХАМАС, що його велика кількість держав у світі, у тому числі всі країни-члени ЄС, а також США, вважають терористичною організацією, залишається фактором політичної влади на Палестинських територіях, про такий крок не може бути й мови.

Читайте також: Хто у світі визнає палестинські території державою?