Під приводом загрози поширення коронавірусу з України самопроголошені "республіки" блокують роботу пунктів пропуску на лінії розмежування. Правозахисники називають метою обмежень подальшу дезінтеграцію квазіутворень.
Реклама
До пандемії на Донбасі працювали п'ять контрольних пунктів в'їзду-виїзду (КПВВ). Нині на 400-кілометровій лінії розмежування функціонують лише два з них - по одному у Луганській та Донецькій областях.
КПВВ у селищі Новотроїцьке за сорок кілометрів від Донецька - нині єдиний пропускний пункт, через який можна потрапити на територію самопроголошеної "ДНР" або ж виїхати з неї на контрольовану урядом України територію. Українські прикордонники відкривають його щодня, натомість сепаратисти пропускають людей лише двічі на тиждень - по понеділках та п'ятницях.
"Дозвіл" на виїзд з "ДНР"
Утім, нескінченних черг, звичних для пунктів пропуску на Донбасі до пандемії COVID-19, у Новотроїцькому немає навіть у ці дні. Якщо раніше лінію розмежування тут перетинали 12 тисяч осіб щодня, то нині - від 200 до 300. Причина - обмеження на в'їзд та виїзд, запроваджені в "ДНР" нібито для того, щоб завадити розповсюдженню коронавірусу "з території України".
Останніми місяцями з окупованого Донецька сепаратисти безперешкодно випускають лише тих, хто має реєстрацію на підконтрольній уряду частині України. Всі інші спершу мають отримати "дозвіл" на виїзд від так званої "влади" самопроголошеної "республіки". Така "віза" потрібна і для того, щоб потрапити в "ДНР". "У Донецьку є "штаб з протидії поширенню коронавірусної інфекції", - розповідає Анна, яка повертається з Донецька, де відвідувала батьків. - Туди треба подавати документи, вони їх розглядають і дають свій "дозвіл" або ж відмовляють у в'їзді або виїзді. Все це триває як мінімум сім днів".
Заявка на "дозвіл" подається онлайн - через Telegram-канал або електронною поштою. До неї треба додати скан-копії документів, що підтверджують мету в'їзду або виїзду - приміром, догляд за хворим або возз'єднання родини. Для багатьох літніх людей це складно. "Я рік не виїжджала, - каже пенсіонерка Тетяна, яка прямує з Горлівки у Краматорськ до доньки та онуки. - За мене донька подавала, я звідти нічого могла зробити". Жінка каже, що "розглядали" заявку близько місяця.
Зміни на краще - як табу
Анна та Тетяна чекають на результати експрес-тесту на коронавірус. Зробити його можна безпосередньо на КПВВ - безкоштовно. Анна розповідає, що на "КПП" в "ДНР" умови геть інші. "Таке приміщення в полі - засовуєш руку у вікно, беруть кров і чекаєш, - каже жінка. - Я, приміром, чекала чотири з половиною години, коштує тест 1900 рублів. До того ж дуже ретельна перевірка - аж до особистого огляду".
На пункті пропуску з українського боку контроль також прискіпливий - перевіряють навіть рюкзаки маленьких дітей. Утім, українські прикордонники підкреслено ввічливі та навіть дружні. Загалом КПВВ виглядає охайно та сучасно. Наприкінці минулого року у Новотроїцькому відкрили центр надання адміністративних послуг, тут працюють відділення Ощадбанку, "Нової Пошти", аптека, медичний пункт, кімната матері та дитини.
Люди, які перетинають лінію розмежування, можуть одразу порівняти ситуацію в "ДНР" та на підконтрольній уряду території - і їхнє враження точно буде не на користь "республік", каже виконавчий директор благодійного фонду "Восток-SOS" Костянтин Реуцький. На його переконання, саме це, а не коронавірус, є справжньою причиною блокування сепаратистами роботи КПВВ.
"Окупаційні адміністрації налаштовані на те, щоб зробити таку собі інформаційну резервацію, щоб інформація про позитивні зрушення, які люди з окупованої території можуть побачити на контрольованій частині Донбасу, не потрапляла до них і не збуджувала уми тамтешнього населення, - пояснює правозахисник. - Ці обмеження були запроваджені майже одразу після того, як на підконтрольній частині Донбасу почали будуватися дороги і розвиватися інфраструктура - тобто виникли зміни, які можна побачити і помацати руками".
Реклама
Довга та нелегальна дорога через Росію
У лютому 2020 року, до запровадження карантинних обмежень, лінію розмежування через КПВВ на Донбасі перетнули майже мільйон осіб. У лютому 2021 - лише 30 тисяч. Люди, яким не вдалося отримати "дозвіл" та ті, хто не може або просто не хоче чекати на нього, їдуть через Росію - цю можливість сепаратисти, які блокують офіційні КПВВ, жодним чином не обмежують.
Цей шлях - нелегальний, адже автобуси перетинають українсько-російський кордон на ділянці, яку контролюють бойовики. На в'їзді в Україну на подорожніх у такий спосіб чекає штраф - 1750 гривень. І хоча українські прикордонники можуть звільнити порушників від відповідальності на підставі малозначності порушення, багатьом все-таки доводиться сплачувати повну суму.
Свої послуги перевізники "з "ДНР" в Україну через Росію" рекламують в інтернеті. Один із них у телефонній розмові розповів журналісту DW, що дорога з окупованої Горлівки у підконтрольний Україні Краматорськ, що знаходиться лише за сто кілометрів від неї, через Росію триває близько 15 годин, а коштує 2800 гривень. 600 гривень з цієї суми перевізник нібито віддає адвокату для оскарження у суді штрафу за порушення кордону.
У пакет послуг входить навіть тест на коронавірус, необхідний для того, щоб уникнути самоізоляції. "Приїжджаємо в Артемівськ (назва Бахмута до декомунізації - Ред.), робимо тест, 20 хвилин - і все", - каже перевізник. Кореспондет DW питає, що буде, якщо тест виявиться позитивним. "Ну, ви ж розумієте, що за 20 хвилин жоден тест не робиться - це лише формальність", - пояснює чоловік. Коштує тест 600 гривень.
Блокування КПВВ б'є по пенсіонерах
З урахуванням витрат на тест, подорож з Горлівки у Краматорськ та назад коштуватиме 6200 гривень. Це приблизна вартість авіаквитка з Києва в Берлін та у зворотньому напрямку - і більше, ніж середня пенсія в Україні. Саме по пенсіонерах, які мешкають на окупованій території, обмеження роботи КПВВ вдарили найбільше. "Більшість з них втратили можливість виїжджати для отримання пенсій і змушені платити 10 відсотків від своїх і так не дуже великих пенсій, а іноді навіть більше, щоб якісь "бізнесмени" видавали їм готівку", - каже Костянтин Реуцький з фонду "Восток-SOS".
Схеми зі зняттям готівки з українських банківських карток - поширена практика у самопроголошених "республіках", де не працюють українські банки. Ділки переказують гроші з гривневих карток на свої рахунки, а клієнтам видають суму у російських рублях, залишаючи собі певну комісію. Утім, скористатися цією послугою можуть лише ті з пенсіонерів, у кого є доступ до онлайн-банкінгу.
Відновлення повноцінної роботи КПВВ є постійною темою переговорів на засіданнях Тристоронньої контактної групи зі врегулювання ситуації на Донбасі - так само, як і розблокування двох додаткових пропускних пунктів у містах Золоте та Щастя у Луганській області. Ці КПВВ давно відкриті з українського боку, натомість "ЛНР" свої "КПП" на цих напрямках не відкриває, щоразу вигадуючи нові приводи.
Тим часом в Україні планують принаймні фінансово полегшити довгі та дорогі подорожі з самопроголошених "республік" на підконтрольну уряду України територію через Росію. Минулого тижня у Верховну Раду було подано законопроєкт, який передбачає скасування штрафів за перетин кордону на контрольованій бойовиками ділянці.
Життя на лінії фронту в Приазов'ї
На КПВВ "Гнутове" на півдні Донбасу, де планується провести розведення сил, люди живуть поруч із прикордонниками і вже давно не звертають уваги на червоні таблички із написом "Міни" - фоторепортаж DW.
Фото: DW/M. Berdnyk
Найменший та найпівденніший пункт пропуску
КПВВ "Гнутове" неподалік Маріуполя - найменший із п'яти контрольних пунктів в'їзду-виїзду на лінії зіткнення. Щодня лінію фронту тут перетинають близько 3500 цивільних. Це вдвічі менше, ніж через інші КПВВ на Донбасі. Від цього шлагбаума - лише три кілометри до пункту пропуску "Жовтень" на боці бойовиків "ДНР".
Фото: DW/M. Berdnyk
Шлях через лінію фронту лежить через Пищевик
Особливість КПВВ "Гнутове" в тому, що він знаходиться безпосередньо в населеному пункті - у селищі Пищевик. Тож місцеві мешканці, яких тут залишилось менше 20, живуть фактично на території пункту пропуску. Рідні можуть потрапити до них тільки після перевірки. А з 5 вечора до 8 ранку, коли КПВВ закритий на ніч, для місцевих діє комендантська година - вільно пересуватися селом не можна.
Фото: DW/M. Berdnyk
Люди звикли до життя на КПВВ
52-річний Андрій - наймолодший мешканець Пищевика. Каже, завдяки пункту пропуску у селищі відносно спокійно - хіба що ночами чути кулеметні черги. "Коли наші хлопці зайшли, тут почався порядок", - розповідає чоловік. З прикордонниками у місцевих - добросусідські відносини. "І хлібчика дадуть, і водички допоможуть принести, - розповіла нам сусідка Андрія Антоніна. - Хороші хлопці".
Фото: DW/M. Berdnyk
Майже звичайне сільське життя
Більшість мешканців Пищевика - пенсіонери, комусь допомагають рідні. Андрій залишився один - дружина померла, а пенсії він не отримує. Каже, необхідні документи залишились у Луганській області, де він до війни працював шахтарем. Доступу до них чоловік не має - зараз там бойовики "ЛНР". Тож Андрій влаштувався прибиральником на КПВВ і тримає господарство. Має 60 курей і три свині.
Фото: DW/M. Berdnyk
У Пищевику - жодного неушкодженого будинку
Під час активних боїв у Пищевику були зруйновані або пошкоджені майже всі будинки. У вцілілих замість шибок у вікнах - плівка із символікою міжнародних організацій. У цю хату у 2016 році влучила міна бойовиків, розповідає нам Андрій. Господарів під час обстрілу не було вдома. Зараз вони переїхали до Маріуполя.
Фото: DW/M. Berdnyk
Укриття на КПВВ тримають напоготові
Востаннє КПВВ "Гнутове" обстріляли у травні 2018 року, розповідають прикордонники. Тоді на пункт пропуску прилетіли дві протитанкові ракети. На щастя, люди не постраждали - було пошкоджено лише два цивільних авто. І хоча по пункту пропуску зараз не стріляють, гарантувати, що тиша триматиметься і надалі, не може ніхто. Тож укриття на КПВВ тримають напоготові.
Фото: DW/M. Berdnyk
Мінні поля Донбасу
Небезпеки біля КПВВ вистачає і без "прильотів". Поля навколо і городи місцевих рясно всіяні мінами і ВЗВ - "вибухонебезпечними залишками війни", як фахівці називають снаряди і гранати, що не розірвались. За даними міжнародної організації HALO Trust, яка займається гуманітарним розмінуванням, від початку війни на Донбасі на мінах і ВЗВ підірвались щонайменше 922 цивільних. 286 з них загинули.
Фото: DW/M. Berdnyk
Перевірки, як на кордоні
Перевірки на КПВВ не менш прискіпливі, ніж на справжньому кордоні. Прикордонники із спеціально навченими собаками шукають зброю, вибухівку і наркотики. Кажуть, "серйозна" контрабанда трапляється рідко. Кілька разів на місяць знаходять марихуану, яку люди перевозять для власних потреб.
Фото: DW/M. Berdnyk
Війна війною, а музика грає
64-річного маріупольця Валерія перевірки не лякають - у багажнику свого старенького Volvo він везе лише гармонь. Прямує до родичів у Новоазовськ, що опинився під контролем "ДНР" - хоче зіграти для них під час застілля. Такі зустрічі дуже цінує, адже подорож "на той бік" може дозволити собі лише раз на півроку.
Фото: DW/M. Berdnyk
Фронт зовсім поруч з КПВВ
До лінії фронту від КПВВ "Гнутове" - менше двох кілометрів. Саме ця ділянка може стати четвертою, де відбудеться розведення сил української армії і бойовиків "ДНР". Багато хто з військових вважає розведення хибним кроком. Кажуть, що позиції, на які їх можуть відвести, гірші за нинішні.
Фото: DW/M. Berdnyk
Петро й Іван
Солдатові Петру (ліворуч) - 25 років. На фронті він вже три роки. Його командирові, лейтенанту Івану (праворуч) - лише 21, на війні він - три місяці. "Можна відвести тільки до нашого кордону, - каже Петро. - А відходити далі на своїй землі - це взагалі недоцільно".
Фото: DW/M. Berdnyk
Пухнастий спецпідрозділ
Поки не стріляють, разом із військовими під теплим приазовським сонцем гріються коти, яких в окопах завжди багато. На цій позиції їх рекордна кількість - 25. Для військових такі сусіди вкрай важливі, адже вони тримають лінію оборони проти численних мишей і пацюків. До того ж, кажуть військові, тварини здатні передчувати обстріли.
Фото: DW/M. Berdnyk
12 фото1 | 12
Дорога життя: як люди перетинають лінію фронту у Станиці Луганській
Щоб потрапити з "ЛНР" у Станицю Луганську тисячі людей щодня долають зруйнований міст. Нещодавнє розведення сил дало їм надію на полегшення. Найдраматичніші моменти з життя найбільш проблемного КПВВ - у фотодобірці DW.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Міст через лінію фронту
Міст через Сіверський Донець у Станиці Луганській підірвали під час боїв у 2015 році. Президент Володимир Зеленський, який 7 липня разом із главою Європейської Ради Дональдом Туском відвідав КПВВ, пообіцяв якнайшвидше його відновити. Проте для цього сепаратисти мають демонтувати свої укріплення. А в "ЛНР" вже заявили, що односторонні дії з ремонту мосту зірвуть розведення сторін.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Кордон, створений війною
КПВВ "Станиця Луганська" - єдиний у Луганській області та один із п’яти функціонуючих на Донбасі. Щодня лінію розмежування тут перетинають в середньому 5-6 тисяч людей. Пішки. Більшість з них повертається того ж дня. Вони ідуть на підконтрольну уряду територію, щоб отримати пенсію, зробити покупки або відвідати рідних, які живуть на іншому боці лінії фронту.
Фото: DW/M. Berdnyk
Вимушено зареєстровані переселенці
Багато людей на КПВВ офіційно є переселенцями. Втім, більшість з них досі мешкає на території "ЛНР". Фіктивний статус біженців їм потрібен, щоб отримувати пенсії та соціальні виплати на підконтрольній уряду території. Аби не втратити статус переселенця, вони мають раз на два місяці перетинати лінію розмежування. Президент Володимир Зеленський запропонував збільшити цей термін до одного року.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Найбільш вразливі
На КПВВ дуже багато людей в інвалідних візках. Зазвичай на вулицях українських міст, не пристосованих для людей з особливими потребами, їх не побачиш. Проте тут правила одні для всіх: мешканці окупованих територій, які мають інвалідність, так само повинні періодично перетинати лінію фронту, щоб підтвердити фіктивний статус переселенця і отримати пенсію.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Вбивча спека
Люди у чергах потерпають від шаленої спеки. Медики розповідають, що у літні дні на КПВВ "Станиця Луганська" десятки цивільних зазнають теплових ударів. Трапляються і смертельні випадки. 22 червня від інсульту тут помер літній чоловік, який прямував з "ЛНР" на підконтрольну уряду територію.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Між двома "нулями"
Це - колишні передові укріплення української армії, так званий "нуль". Бійці залишили їх під час розведення сил. Люди кажуть, що переходити на інший бік їм тепер стало психологічно легше - почуваються більш безпечно. Адже раніше частина шляху лежала між передовими позиціями ЗСУ і сепаратистів, які знаходились на відстані лише 400 метрів одна від одної.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Нагадування про війну
Обабіч переходу - зруйновані під час активної фази війни будинки. Станиця Луганська належить до населених пунктів, що найбільше постраждали від бойових дій. Загалом у Станично-Луганському районі було пошкоджено або зруйновано майже 4000 будинків - це приблизно п'ята частина всього житлового фонду.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Небезпечні сюрпризи
Залишок снаряду, що на світлині, не є небезпечним - на відміну від мін і боєприпасів, що не розірвалися. Скільки їх на узбіччі - достеменно не знає ніхто.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Побоювання вандалізму
Раніше цей пам’ятник загиблим нацгвардійцям знаходився на контрольованій ЗСУ частині переходу. Після розведення сторін він опинився у "сірій зоні", де немає української влади. Військові побоювались, що прихильники сепаратистів можуть пошкодити пам’ятник. Втім, цього не сталося. Також ніхто не чіпає українських прапорів, які залишились на колишніх передових позиціях ЗСУ.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Станичні "рикші"
Людей, які не мають сил подолати перехід пішки, за гроші підвозять так звані "рикші" або "бабковози". Увага журналістів їм не подобається - адже їхній бізнес нелегальний. Втім, завадити їм нікому - влади у "сірій зоні" немає. На саміті Україна-ЄС президент Володимир Зеленський пообіцяв пустити переходом автобуси і електрокари. Але наразі "рикші" залишаються єдиним транспортом на КПВВ.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Руслан і його візок
"Бабковоз" Руслан працює на переході вже понад чотири роки. Має власний візок. Поїздка від мосту до українського КПВВ - а це десь кілометр - коштує 50 гривень або 100 російських рублів, які в ходу в "ЛНР". Втім, запевняє чоловік, може підвезти і безкоштовно, якщо "пасажир" не має грошей. Розповідає, що послугами "рикш" користується навіть молодь заради розваги.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Торгівля попри блокаду
Інший поширений бізнес на КПВВ - перевезення товарів з підконтрольної уряду України території до "ЛНР". Людей, які цим займаються, називають "тачечниками". На підконтрольну сепаратистам частину Луганщини везуть здебільшого продукти харчування і засоби особистої гігієни. Адже на підконтрольній уряду території вони дешевші та більш якісні. Одна людина може провезти не більше 75 кілограмів на добу.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
"Тачечник"-поет
"Тачечник" Євген Вальдман колись працював бухгалтером. Тепер возить продукти зі Станиці Луганської в "ЛНР". Сьогодні у його візку - 22 кілограми сиру. Розраховує заробити 250 гривень. У вільний час пише вірші про війну на Донбасі. Каже, що після розведення сторін атмосфера на переході стала менш напруженою. Як і всі на переході, мріє про мир.