У Любеку на півночі Німеччини відзначають 150 років від дня народження німецького літератора Томаса Манна (Thomas Mann) - одного з найвидатніших письменників XX століття. Німець без батьківщини, голос антифашистів, лауреат Нобелівської премії з літератури 1929 року - ким був автор цілої низки значущих творів, який з'явився на світ у сім'ї торговця 6 червня 1875 року?

Погані оцінки з німецької мови

Навіть великі письменники починають з малого. Перші прозові проби й есеї Томас Манн писав ще в шкільні роки. Як і його старший брат Генріх Манн (Heinrich Mann), він захопився літературою, що не викликало захоплення в його батька. Однак у школі Томасу не раз доводилося залишатися на другий рік. Крім того, з німецької мови він ніколи не отримував оцінки, вищої за "цілком задовільно".

Після смерті батька у 1891 році Манн покинув школу, не закінчивши її, переїхав із родиною до Мюнхена і почав навчатися страхової справи, але незабаром відмовився від цього заняття. Він жив за рахунок батьківської спадщини і почав працювати письменником-фрілансером, проявивши інтерес до журналістики.

Популярність прийшла до нього після публікації першого роману - "Будденброки" - 1901 року. Напівавтобіографічний твір розповідав історію краху заможної родини. Критики високо оцінили дебютну роботу. Згодом Манн написав такі романи, як "Зачарована гора", "Йосип та його брати", "Доктор Фаустус" та повісті "Трістан" і "Смерть у Венеції". У 1929 році "Будденброки" принесли автору Нобелівську премію.

Відкритий осуд нацизму

П'ятниця, 31 січня 1936 року, стала вирішальним днем у житті Томаса Манна. Цього дня він написав відкритий лист про своє ставлення до націонал-соціалізму для публікації в швейцарській газеті Neue Züricher Zeitung. У щоденнику уродженець Любека, який 1933 року емігрував до Швейцарії, відобразив цей день лаконічно: "Уранці та вдень - лист до газети. Завершено в русі. Слова - сильні й рішучі". Зі щоденника ж можна дізнатися, що того вечора Манн і його дружина їли на вечерю курячий суп.

Увечері, перед відвідуванням кінотеатру в Цюриху, письменник із дружиною заїхали до редакції газети і залишили листа, адресованого редактору фейлетонів Едуарду Корроді (Eduard Korrodi). Вручити послання самому адресату не вдалося, тому що Корроді був на лікарняному, через те, що впав із трамвая.

Щоденник підбив підсумок цього дня словами: "Я усвідомлюю значущість кроку, який зробив сьогодні. Після трьох років вагань я дозволив своїй совісті та твердій переконаності говорити самим за себе". Але вже наступного дня Манна почали долати сумніви, свідченням чому послужив запис: "Сильна нервова реакція на вчорашній крок". Письменник зателефонував редактору і попросив два дні на роздуми. Однак протягом дня хвилювання вщухло, бо того ж дня Манн пише в щоденнику: "Лист з'явиться в ранковому випуску у вівторок. Я задоволений і веселий".

У цьому документі письменник уперше публічно висловив своє ставлення до націонал-соціалістичної Німеччини, чітко відмежувавшись від неї. "Глибоке переконання, що з нинішнього німецького правління не може вийти нічого хорошого ні для Німеччини, ні для світу, - це переконання змусило мене уникати країни, в інтелектуальну традицію якої я укорінений глибше, ніж ті, хто вже три роки вагається, чи варто їм перед усім світом відмовляти мені в моєму німецькому дусі", - писав Манн.

Тим самим письменник повівся інакше, ніж 1914 року, коли він не тільки вагався, але й не визначив своєї позиції щодо Першої світової війни та демократії. Нерішучість сприяла сварці з братом, який опублікував антивоєнний памфлет, тоді як Томас Манн захищав Німецьку імперію та її воєнну політику.

Реакція нацистів на відкритий лист Томаса Манна не забарилася. Наприкінці 1936 року літератора і його сім'ю позбавили німецького громадянства. У 1939 році Манн із дружиною емігрували до США, де він прочитав цикл лекцій у Принстонському університеті. Після прибуття один із журналістів запитав, що письменник відчуває у вигнанні. На це Манн відповів: "Де я, там - Німеччина! Я ношу свою культуру в собі і не вважаю себе пропащою людиною". У 1952-му сім'я Манна повернулася до Європи й оселилася у Швейцарії. Витяги зі щоденника опублікувало видання Neue Züricher Zeitung.

Подруга по листуванню чи надокучлива бібліотекарка?

Німецьке видавництво Fischer до 150-річчя від дня народження Манна випустило книжку Гольґера Пільса (Holger Pils) "Liebes Fräulein Herz" ("Дорога фройляйн Герц") про листування Манна з бібліотекаркою та архіваріускою Ідою Герц (Ida Herz). У 1925 році письменник попросив її впорядкувати його велику бібліотеку в мюнхенській квартирі, а після приходу нацистів до влади в Німеччині їй вдалося переправити до Швейцарії не тільки частину бібліотеки Манна, а й кілька ящиків з домашніми речами.

Під обкладинкою зібрано сотні листів, якими нобелівський лауреат і його дружина Катаріна Манн (Katharina Mann) обмінювалися з Герц протягом 30 років, з 1924 до 1955 року. Колекція відображає три десятиліття європейської та американської історії на особистому рівні. Це історії не тільки навколо Томаса Манна з дружиною, а й погляд на життя Іди Герц: складання архіву з робіт письменника, зростання антисемітизму очима людини з єврейським корінням.

Тон листування загалом доброзичливий. З листів Іди Герц видно, що вона вірила в особливу природу цих стосунків і називала дружбу з письменником "дивом мого життя". Вона не тільки писала Манну, а й неодноразово надсилала йому подарунки, зокрема марципан, квіти і портсигар. Після приходу націонал-соціалістів до влади Герц зазнала переслідувань і у вересні 1935 року втекла до Швейцарії, де певний час гостювала в письменника та його родини, а потім - до Лондона.

Чи дорожив нобелівський лауреат цією дружбою? На жаль, коли через 20 років після смерті письменника його щоденники стали надбанням громадськості, публіка була шокована. Так, у квітні 1935-го Манн віддзеркалив приїзд бібліотекарки у свій будинок у Швейцарії словом "докучає". Він був "радий позбутися надокучливої" гості. Сама Герц була глибоко вражена, познайомившись зі щоденниками Манна. Їй стало зрозуміло, що в листах багато чого залишалося невисловленим, а її найкращий друг виявився "безжальним циніком".

Від консерватора до прихильника демократії

Музей святої Анни в Любеку присвятив круглій даті виставку "Мій час. Томас Манн і демократія". Автори не тільки простежують еволюцію письменника в політичному плані - від вірного імперії консерватора до переконаного прихильника демократії, а й проводять паралелі з сучасною політикою. Свою назву проєкт отримав від промови нобелівського лауреата, яка вперше пролунала в Чикаго 1950 року, в якій Манн відкинув "тотальну державу" і "догматичну диктатуру".

Кожен із шести залів розповідає про цінності демократичного суспільства, такі як людська гідність чи свобода слова. Доповнюють експозицію графічні романи, що зображають сцени із творів Манна, фотографії, уривки зі щоденників митця та аудіозаписи, включно з радіозверненнями нобелівського лауреата зі США.

Виставку вже відвідав онук письменника Фрідо Манн (Frido Mann) і схвально відгукнувся про неї. "Ми пишаємося нашим почесним громадянином і бачимо себе як центр святкування дня його народження", - наголосила сенаторка Любека з культури Моніка Франк (Monika Frank). Куратори хочуть не тільки показати розвиток політичних поглядів Манна, а й підштовхнути до дискусії про демократію. Експозиція відкрита для гостей до 18 січня 2026 року.

Значну роль як у житті письменника, так і в його творчості відігравала музика. Театр Любека до 150-річчя від дня народження Томаса Манна склав добірку його улюблених музичних творів і представить їх на концерті філармонічного оркестру 6 червня. До списку увійшли роботи Ріхарда Ваґнера (Richard Wagner), Клода Дебюссі, Людвіга ван Бетховена (Ludwig van Beethoven) і Сезара Франка. На заході виступить і Фрідо Манн, який розповість про погляди свого діда на демократію. Урочисті заходи відвідають президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) і прем'єр-міністр землі Шлезвіг-Гольштейн Даніель Ґюнтер (Daniel Günther).