11 грудня 2020 року втрачає чинність статті 375 Кримінального кодексу (КК) України, яка передбачає кримінальну відповідальність суддів за "завідомо неправосудні" вироки й ухвали.

Станом на четвер, 19 листопада, Верховна Рада не розглядала законопроєкт, який мав би привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею, у відповідність із Конституцією України та рішенням КСУ. 

Як повідомлялося, 11 червня Конституційний суд України визнав такою, що суперечить Конституції, статтю 375 КК України, якою передбачалася кримінальна відповідальність суддів за постановлення "завідомо неправосудного" вироку, рішення, ухвали або постанови.

Своє рішення судді КСУ аргументували тим, що в статті 375 КК України "не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є "неправосудними", а також не розкрито змісту сполучення слів "завідомо неправосудний", що може призвести до неоднозначного розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою".

Читайте також: Відповідальність суддів за неправосудні рішення: тиск чи безкарність?

Судді КСУ висловили переконання, що встановлення кримінальної відповідальності за ухвалу "завідомо неправосудного" судового рішення "створює ризики та можливості для впливу на суддів", а "конституційні приписи щодо незалежності суддів нівелюються внаслідок юридичної невизначеності статті 375 КК України.

Тож Конституційний суд України зазначив, що ця стаття "суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов'язковості судового рішення, а отже, суперечить" низці статей Конституції України.

Читайте також: В ООН привітали рішення КСУ щодо скасування покарання суддів за неправосудні рішення

Разом з тим КСУ зазначив, що "вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цієї статті на шість місяців з дня ухвалення судом рішення про її неконституційність". У рішенні наголошувалося, що Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею, у відповідність із Конституцією України та рішенням КСУ.