Восени минулого року рішенням Ради нацбезпеки та оборони в Україні ліквідували систему медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), які роками відповідали за призначення статусу інвалідності. На заміну їм з 1 січня 2025 року прийшли експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) - лікарі-практики, які оцінюють не діагноз, а реальні обмеження людини в самообслуговуванні, пересуванні, спілкуванні та праці.

DW у лютому розповідала про реформу: тоді пацієнти відзначали переваги цифровізації та людяніше ставлення, але скаржилися на недостатню обізнаність медиків. Лікарі вказували на технічні проблеми, надмірне навантаження та "експрес-режим" впровадження. Що змінилося за майже рік реформи?

ЕКОПФО - нова система зі своїми нюансами

Як йдеться у дослідженні благодійної фундації "Здорові рішення" перебігу впровадження ЕКОПФО в Україні, реформа призвела до якісних змін. "ЕКОПФО функціонує як нова система, а не просто як перейменована МСЕК. До успіхів можна записати електронні процеси, зрозумілу структуру оцінювання, забезпечення прав та нових можливостей для пацієнтів", - зазначають автори дослідження. Водночас на шляху до повноцінної реалізації реформи досі стоять серйозні ризики, додають вони.

Хоча у вересні цього року Служба безпеки України й заявляла про викриття корупційної схеми ухилення від мобілізації, яка діяла в одній з новостворених експертних команд на Одещині, опитані DW співрозмовники - пацієнти, юристи й лікарі - головною перевагою реформи називають те, що з моменту запуску ЕКОПФО вони не стикалися із натяками на хабарництво. Водночас вказали на наявний людський фактор та не до кінця подолану бюрократію.

Нерідко труднощі спіткають хворих вже на етапі направлення. Через те, що ця функція покладена як на фахівців вузького профілю, так і на сімейних лікарів, пацієнти скаржаться на відмови у подачі документів на ЕКОПФО, каже юристка з медичного права Дар'я Єрьоменко.

Оббивання порогів за направленням

У такій ситуації опинився ветеран російсько-української війни Юрій Вігура з Миколаївщини. Після інфаркту та стентування у травні він не може домогтися направлення на ОПФО, попри повний пакет документів. Кардіолог дав висновок і відправив до сімейного лікаря. Утім, за словами чоловіка, той навіть не подивився документів й відмовився оформлювати направлення, аргументуючи тим, що не розуміється в кардіологічних аналізах і не отримує за цю роботу оплати. Іншого кардіолога в районі немає, а прийом обласного спеціаліста розписаний на тижні вперед.

На гарячій лінії міністервства охорони здоров'я (МОЗ) та в місцевому департаменті охорони здоров'я Юрію підтвердили: направлення мав би зробити для нього сімейний лікар. Після втручання керівництва кардіолог пообіцяв викроїти час для Юрія між прийомами. Проте, період очікування для чоловіка вже обернувся фінансовими труднощами - лише ліки щомісяця обходяться йому в 5 тисяч грн. Вийти на повноцінну роботу стан здоров'я Юрію не дозволяє.

"Мені уже набридло ходити по лікарях. Скорше в черзі помру, аніж дадуть направлення. Призначать ту групу чи ні, уже якось і неважливо, мене це все вимотало", - нарікає Вігура.

Поширеність подібних ситуацій підтверджують і в правозахисному центрі для військовослужбовців "Принцип". За словами юристки центру Юлії Ракети, пацієнти можуть поскаржитися керівництву медзакладу або ж на гарячу лінію МОЗ, проте "як такого покарання нема", тож простіше звернутися до іншого лікаря або навіть змінити сімейного. "Плюс в тому, що нема прив'язки до конкретного фахівця ", - каже Ракета.

МОЗ: Направлення на ОПФО - обов'язок лікаря

У міністерстві охорони здоров'я на запит DW подібні ситуації пояснили орієнтацією лікарів на стару систему МСЕКів та триваючою адаптацією медиків до реформи. У відомстві наголосили, що направленням має займатися той лікуючий лікар, який веде медичну документацію пацієнта та орієнтується в динаміці стану. Таким може виступити як глава ВЛК, так і фахівці спеціалізованої або первинної ланки.

"МОЗ неодноразово наголошувало, що направлення має формувати лікар, який надає допомогу, незалежно від того, чи це сімейний лікар, профільний спеціаліст або лікар стаціонару", - йдеться у відповіді.

Направлення за гроші

Як показує практика, ще одним виходом з ситуації для пацієнтів стає звернення до лікарів приватної практики. Проте, це опція для тих, хто готовий платити, адже здебільшого послуга направлення оцінюється в окрему ціну. Наприклад, у сімейної лікарки з Одеси Олександри Шмуратко-Юрченко це коштує дві тисячі гривень. В інших медзакладах міста, за її словами, цінник сягає і 10 тисяч грн.

"Попит є. Пацієнти кажуть, що їм простіше заплатити і все зробити відносно швидко, ніж ходити оббивати пороги та домагатися, щоб зробили десь безкоштовно", - зазначає у розмові з DW медикиня.

У МОЗ наголошують: пацієнт не мусить платити за ті дії, які мають бути виконані у межах надання медичної допомоги та гарантовані державою, адже направлення на ОПФО - обов’язок лікуючого лікаря. Водночас у відомстві визнають: у разі звернення до фахівця, не обізнаного з історією хвороби, це не "просте оформлення направлення", а повноцінна робота з аналізу та верифікації меддокументів та супроводу пацієнта, що може виходити за межі консультації. Водночас повноважень втручатися в ціноутворення приватних закладів у МОЗ нема.

Від якості підготовки документів залежить висновок

Хоча процедура направлення на ОПФО помітно спрощена у порівнянні з МСЕК, опрацювання однієї справи експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи займає щонайменше дві-три години, каже Шмуратко-Юрченко. Оскільки під час ОПФО команда більше покладається на документи, аніж скарги пацієнта, важливо все прописати до нюансів, зауважує сімейна лікарка.

"Аж до того, як пацієнт зайшов до кабінету, як він з трудом присів, що йому необхідна допомога дружини, аби встати, дійти до кушетки", - пояснює медикиня.

Утім, за досвідом лікаря-онколога Андрія Гардашнікова, який входить до складу ЕКОПФО, часто документи пацієнтів містять шаблонний текст без конкретики, що ускладнює ухвалення об'єктивного рішення.

"Був пацієнт 90 років. Здатність до пересування, самообслуговування, навчання, орієнтація, спілкування, контроль поведінки вказані як "норма". Щодо трудової діяльності - виражені обмеження, отже має бути друга група. А на підставі чого, окрім віку? Самостійно оцінити стан ми не можемо, бо розгляд заочний", - каже Гардашніков.

За його словами, буває, коли пацієнти за документами описані як "ледь не здорові", а на очному розгляді видно суттєві обмеження. Відповідно, якщо подібна справа розглядається заочно - команда може винести помилкове рішення. Якщо ж пацієнт на розгляді навпаки перебільшує ступень своїх обмежень, перевірити це членам ЕКОПФО на практиці також важко, зауважує Гардашніков.

"Ми приймаємо рішення, чи ці обмеження є легкими, помірними, вираженими чи серйозними. Коли вносимо їх в систему, певні підказки вона дає - на кшталт того, за який час людина пройде 100 метрів. Але як це організувати на практиці? Вийти з онкологічного центру, відміряти 100 метрів і з секундоміром перевіряти кожного пацієнта?" - нарікає лікар, вказуючи на потребу об'єктивізації критеріїв ухвалення рішення. 

Юристка з медичного права Дар'я Єрьоменко підтверджує: якщо на етапі направлення в документах допущено помилки - недеталізовані обмеження стану або ж неправильно визначений основний діагноз - довести пацієнту зворотне вкрай важко. До того ж, за досвідом її клієнтів, нерідко члени ЕКОПФО оцінюють саме захворювання, як було при системі МСЕК, та ігнорують скарги пацієнта, які фактично підтверджують ступінь обмеження життєдіяльності пацієнта.

Фактор суб'єктивності у визначенні втрати працездатності

На фактор суб'єктивності в оцінюванні звертає увагу юристка "Принципу" Юлія Ракета. За її словами, у випадках, коли військовослужбовець не має безповоротних втрат здоров'я, як-от ампутацій, втрати функціональності органів, за якими гарантована група, команда ухвалює рішення про інвалідність на основі сукупності станів, підраховуючи відсоток втрати працездатності.

Якщо відсоток втрати працездатності дорівнює 40 відсоткам, встановлюється третя група інвалідності, при 66 відсотках - друга та при 85 - перша. Проте, подекуди, як каже юристка, відсотковий діапазон на той чи інший стан - суттєвий.

"Був випадок: у військового внаслідок вибухової травми дорсопатія шийного відділу хребта, хронічний больовий синдром, порушення функції хребта - це все відповідає від 25 до 50 відсотків втрати працездатності. Але який саме відсоток визначити - на розсуд команди", - каже Ракета.

У зв'язку з цим, за словами юристки, "Принцип" стикався з геть неочікуваними рішеннями ЕКОПФО. Військовому, травму якого ВЛК кваліфікувала як тяжку, визнала непридатним до служби, команда визначила лише 5 відсотків втрати працездатності, тоді як юристи прогнозували другу групу інвалідності. "Довести, що має бути вищий відсоток, а не нижчий поріг за цими станами, - дуже важко. Це дуже суб'єктивна річ", - зазначає Юлія Ракета.

МОЗ готує рішення

У МОЗ запевняють: робота з удосконалення критеріїв встановлення інвалідності триває. Зокрема, вже підготовлена та очікує на затвердження настанова із застосування критеріїв, що передбачена як обов’язковий нормативний акт і стане "деталізованим посібником для фахівців". Як очікують у відомстві, це унифікує підхід до застосування критеріїв та зменшить ризики суб'єктивності рішень. Крім того, МОЗ готує навчання фахівців експертних команд, і "розбудову електронних інструментів, що підтримуватимуть аналітику та допоможуть зменшити фактор суб’єктивності".

Якщо ж пацієнт не згоден з висновком ЕКОПФО, він має право оскаржити рішення. Із запровадженням реформи скарги розглядає лише один орган - Центр оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО), відкритий на базі Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності у Дніпрі.

Розгляд оскаржень затягується на місяці

За законодавством термін на розгляд скарги становить 30 календарних днів, утім на практиці процес затягується на місяці, зазначають у розмові з DW обидві юристки. До того ж, рідко, але трапляється й таке, коли Центр оцінювання функціонального стану особи виносить рішення на скасування первинного рішення, ухваленого ЕКОПФО. Станом на жовтень Центр підтвердив первинне рішення ЕКОПФО у 83 відсотках справ, повідомив у письмовій відповіді на запит DW Денис Варивончик, директор Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності.

"Ці дані свідчать: у більшості випадків первинні рішення були обґрунтованими, однак кожна шоста скарга завершувалася оновленням або зміною рішення, що підтверджує ефективність механізму оскарження", - зазначив він, наголосивши, що Центр оцінює не стан здоров'я на момент звернення, а обґрунтованість первинного рішення з огляду на наявні у справі документи, медичні висновки та дотримання процедури.

Черги через велике навантаження 

Варивончик визнав проблему з затримкою термінів розгляду оскаржень, пояснивши це великою чергою, що утворилася через передачу Центру оцінювання функціонального стану особи понад 20 тисяч паперових справ за запитом правоохоронців та скарг пацієнтів на рішення МСЕК. За даними, оприлюдненими на сайті Центру, наразі в черзі на розгляд досі перебувають близько 7,1 тисячі скарг щодо рішення МСЕК та близько 5,1 тисячі - щодо висновків ЕКОПФО.

Для пришвидшення процесу в Центрі створюються нові експертні команди, до роботи яких вже залучено 216 лікарів із 14 регіонів України, каже директор інституту. Також розширюється участь військових лікарів для розгляду справ військових, збільшена кількість адміністраторів, а після змін нормативної бази залучаються лікарі не лише з державних, а й комунальних медзакладів.

Водночас, якщо стан пацієнта погіршується, не обов'язково чекати завершення процедури оскарження, каже директор інституту. Він рекомендує подати направлення на оцінювання повторно та заново пройти процедуру.

Це ж радить і юристка з медичного права Дар'я Єрьоменко. "Якщо групу не встановлюють, попри підстави, людина залишається без виплат і плану реабілітації, - наголошує Дар’я Єрьоменко. - Доводиться працювати нарівні зі здоровими людьми, а це додаткове навантаження на організм і ризик нових ускладнень, що потенційно можуть призвести до повної втрати працездатності та неможливості виконання побутових потреб людини".