Як виглядає маскулінність? Коли вона стає токсичною? І де вона завершується і починаються жіночність? Близько 300 фото- та відеоробіт на виставці "Маскулінність: звільнення через фотографію" у берлінському музеї Мартін-Ґропіус-Бау демонструють, як чоловіча ідентичні докорінно змінилася впродовж останніх десятиліть. Не в останню чергу - завдяки різноманітним квір-рухам (ЛГБТІ+).

Чоловіки як об'єкти

У центрі фоторобіт - питання, що таке бути чоловіком - у різних куточках планети та в усіх можливих проявах. І неважливо, чи йдеться про патріархат, чи тему "Чорне - значить прекрасне" серед чорних чоловіків, виставка у Берліні демонструє чоловіків як об'єкти - так, як це зазвичай відбувається із жінками в поп-культурі.

Роботи ставлять під сумнів поширені уявлення про маскулінність, але й про жіночність. Вони підривають очікування споглядача. Таким чином, виставка запрошує до діалогу про гендерно-соціальні ролі чоловіків та жінок, у якому йдеться про більше, ніж чоловічі чи жіночі статеві ознаки чи дебати щодо прийменників, які варто вживати до тих чи інших людей.

Табори "Талібану" та чоловічі клуби Лондона

Серед представлених на виставці робіт, приміром, кольорові портрети бійців афганського руху "Талібан", які ніжно тримаються за руку на квітковому тлі. Їхні очі яскраво підкреслені чорним контурним олівцем. В Афганістані нічого незвичного в тому, що чоловіки тримаються за руки, немає. Так само як і підмальовувати очі - суспільний ритуал, зокрема, і серед чоловіків. Проте фотографії спонукають до того, аби замислитися про те, що робить чоловіка чоловіком.

Фотограф Томас Двожак оприлюднив фото 2001 року, коли "Талібан" готувався до боїв проти коаліції під проводом США. Питання про те, що сталося із цими чоловіками після майже двох десятиліть війни, стає майже другорядним. У центрі уваги - те, як бачать себе ці чоловіки на фото, образ, який, принаймні серед західної публіки, викликає деякий подив.

Читайте також: Реформа кінопремії "Оскар": більше розмаїття у фільмах і за кадром

Та ця дещо провокативна виставка демонструє також елементи європейської культури, які мають політичний присмак. Серія "Джентльмени" уродженки Франкфурта фотографині Карен Кнорр (Karen Knorr) присвячена приватним чоловічим клубам у Лондоні на початку 1980-х років. Її фотографії не лише демонструють тодішні класові та расові уявлення в британському суспільстві, але й виключення жінок із суспільно важливих процесів, і це в часи, коли на чолі уряду Великобританії була жінка - Маргарет Тетчер.

Квір-ідентичність

Особливо цікавою виставка є з огляду на представлені в ній серії фотографій на квір-тематику, тобто присвячені темам навколо ЛГБТІ+. Ці роботи демонструють, що ЛГБТІ-рух багато в чому заклав підвалини дебатів щодо статевих ролей. Фотограф Суніл Гупта закарбував на своїх знімках життя чоловіків-геїв на Крістофер-стріт у Нью-Йорку, місці, де майже 51 рік тому спалахнули протести проти поліцейської облави на відомий серед гей-спільноти бар "Стоунволл-інн", які увійшли в історію як Стоунволлське повстання і вважаються початком масштабного руху за права геїв, лесбійок та інших квір-людей не лише у США, але й у всьому західному світі. На фото Гупти не знайдеш яскраво одягнених екстравагантних персонажів, яких часто асоціюють з гей-кварталами міст. Натомість його герої - звичайні чоловіки, погляд на яких розмиває межі між гомо- та гетеросексуальністю.

Читайте також: "Боги в кольорі": новий вигляд античних статуй

У 1980-х роках Гупта присвятив увагу темі кохання між чоловіками в Індії. Його фото дозволяють заглянути у гей-світ цієї країни. У суспільстві, де гомосексуальність досі вважається субкультурою, фотограф надає альтернативним формам мужності платформу, на яку вони заслуговують.

Тема серії "Бути і мати" 1991 року американської мисткині Кетрін Оупі - спільнота ЛГБТІ+ на західному узбережжі США. Моделями виступили її друзі, їхні тіла прикрашають татуювання та вуса. Фото порушують питання, що для ідентичності людини означають такі стереотипні чоловічі модні аксесуари.

Чи ці чоловіки висміюють "типові чоловічі" тілесні прикраси? Або ж навпаки - вказують на те, що "пробитися" у цьому чоловічому світі, особливо не впадаючи при цьому в око, можна саме завдяки таким атрибутам як татуювання й вуса? Можливо, саме перспективи погляду жінок на кшталт Оупі та Кнорр - ключ до розуміння трансформації маскулінності впродовж десятиліть.

Ідеальні чоловіки

Передусім на виставці представлені роботи відомих художників та режисерів як Херб Ріттс, Айзек Джуліан, Роберт Мейплторп. Утім, тут можна зустріти й фотографії менш відомих митців на кшталт Сем Контіс, Пола Мпагі Сепуї та Карлгайнца Вайнберґера (Karlheinz Weinberger).

І хоч на виставці можна побачити передусім непропорційно велику кількість фото з ідеальними тілами та героїчними позами, зрештою завдяки широкому спектру різних перспектив стає видно те, на що часто не звертають уваги під час дискусій про стать, гендер та ідентичність: всередині чоловіки вразливі.