Світова криза зірвала початковий план, згідно з яким відносно невеликий, але високодохідний виробник спортивних автомобілів і позашляховиків преміум-класу підчиняє собі європейського лідера масового автовиробництва.

Нова ситуація кардинально змінила розклад сил між двома командами топ-менеджерів і двома гілками сімейного древа.

Дві гілки генеалогічного древа

Видатний німецький конструктор і підприємець Фердінанд Порше (1875-1951) - "тато" знаменитого "Фольксвагена"-"жука" - залишив після себе дві фірми-автовиробники і дві гілки на генеалогічному древі. У Вольфсбургу розташована штаб-квартира і головний завод найбільшого в Європі автобудівного концерну Volkswagen, a у Штутгарті розробляють автомобілі марки Porsche.

Відповідно, компанію Porsche контролює Вольфганг Порше, який обіймає посаду голови її наглядової ради і представляє ту частину родини діда-засновника, яка продовжує носити його ім'я. У свою чергу, аналогічну посаду в концерні Volkswagen обіймає Фердінанд Піех, який уособлює іншу гілку сімейного клану.

Взаємини двох кузенів і родичів, які за ними стоять, є доволі складними: тут і спільні інтереси, адже вони не лише продовжують родинні традиції, але й тримають акції компанії Porsche, які голосують, і очевидні протиріччя.

2005 року вся родина згуртувалася довкола ідеї повернути собі контроль над головним дітищем свого видатного пращура – концерном Volkswagen. Він став відкритим акціонерним товариством 1960 року і з тих пір належав широкому колу міноритарних акціонерів.

Брюссель оголошує війну "Закону про "Фольксваген"

Приходу великого стратегічного інвестора перешкоджав ухвалений того ж року в ФРН спеціальний закон, згідно з яким жоден інвестор, якою б кількістю акцій Volkswagen він не володів, не може мати більше 20 відсотків голосів на загальних зборах акціонерів концерну.

Цей правовий механізм понад чотири десятиліття гарантував надійним захистом від ворожих поглинань і гарантував державі у особі федеральної землі Нижня Саксонія, яка якраз тримає 20 відсотків акцій, особливу роль в управлінні концерном.

Однак це обмеження свободи інвестицій суперечить законам Європейського союзу, і 2004 року Брюссель почав, за великого невдоволення уряду Німеччини, боротьбу з "Законом про "Фольксваген". Результатом його скасування вельми дешеві на той час акції концерну могли дуже швидко опинитися в іноземних руках, скоріш за все – американських або японських.

Щоб випередити такий розвиток подій і зберегти в родині спадщину дідуся, нащадки Фердінанда Порше і доручили спільно контрольованій ними компанії Porsche, яка мала багатомільярдні запаси ліквідності, почати цілеспрямовану скупку акцій Volkswagen.

Операція ця зайняла декілька років і призвела до того, що до початку 2009 року невелика фірма зі Штутгарта придбала контрольний пакет гіганта з Вольфсбурга. Ця трансакція потягнула за собою і організаційні зміни. Ще 2007-го був створений Porsche Automobil Holding, що контролював до недавнього як виробника спортивних машин Porsche, так і концерн Volkswagen.

Початок і кінець мрії родини Порше

Ключові позиції в холдингу опинилися в руках штутгартців, адже саме вони виступали в ролі покупців. Спостережну раду очолив Вольфганг Порше, головою правління став надзвичайно популярний в ділових колах шеф компанії Porsche Венделін Відекінг, фінансовим директором призначили Гольґера Гертера, який обіймав аналогічний пост в Porsche. Фердінанд Піех, який пов'язав з автомобільним гігантом все своє професійне життя, вельми незручно почував себе, коли він і вся його команда опинилась в ролі підлеглих.

І раптом усе змінилося. Глобальна криза, що розпочалась восени 2008 року, завдала по позиціях штутгартців подвійного удару: впали продажі автомобілів і стали жорсткішими умови надання кредитів. А вони конче необхідні, бо борги, які накопичилися внаслідок скуповування акцій Volkswagen, перевищили 9 мільярдів євро. Доходів від автомобільного бізнесу ледь вистачало, щоб бодай сплачувати відсотки по цих позиках.

Porsche Automobil Holding потрібні свіжі гроші. Представникам двох гілок сімейного клану належало в стислі терміни вирішити, де їх взяти. Фердінанд Піех вже вніс пропозицію продати виробника спортивних машин концерну Volkswagen. Ця угода вирішила б багато проблем, адже сума ліквідних запасів у Вольфсбурга перевищувала 10 мільярдів євро.

Однак цей варіант, як, втім, і варіант рівноправного злиття виробника спортивних машин і концерну, означав би в кінцевому підсумку поразку штутгартців і перемогу вольфсбуржців, насамперед – 72-річного Фердінанда Піеха і нинішнього голови правління концерну Volkswagen Мартіна Вінтеркорна.

Porsche, намагаючись зберегти свою незалежність, знайшов великого іноземного інвестора – Фонд Катару, який висловив готовність викласти 7 мільярдів євро за 25-відсотковий пакет акцій традиційної німецької марки. Однак, позиції Відекінга, котрий задумав цю операцію, в зв’язку з фінансовими проблемами похитнулися, і вже фольксвагенівська частина родини Фердінанда Порше, зрештою, почала диктувати свої умови.

Автор: Андрій Гурков
Переклад: Захар Бутирський
Редактор: Роман Гончаренко