Виборчий штаб нинішнього президента Франції Еммануеля Макрона діє обережно. 2017 року Макрон відсвяткував вихід у другий тур президентських виборів у знаменитому паризькому ресторані La Rotonde на бульварі Монпарнас. Цього разу після оголошення результатів голосування у першому турі, що відбудеться у неділю, 10 квітня, він планує виступити перед своїми прихильниками на східній околиці Парижа.

Таким чином Макрон воліє будь-що уникнути враження, що він вважає власну перемогу вирішеним питанням, а також позбутися тієї аури буржуазної зарозумілості, що пристала до його іміджу. Іншими словами, на останніх метрах передвиборчих перегонів чинному главі французької держави доведеться ще раз серйозно попрацювати.

Шанси Макрона на переобрання

Еммануель Макрон прагне досягти того, що не вдавалося жодному французькому президентові з часів Жака Ширака, а саме: переобратися на другий термін. Після початку війни Росії проти України до цієї мети, здавалося, було як рукою сягнути: стурбовані французи згуртувалися навколо свого президента - і його рейтинг в опитуваннях зріс до 33 відсотків, а суперники залишилися далеко позаду. Проте останнім часом картина змінилася: рейтинг Макрона знизився до 28 відсотків, а його правопопулістська конкурентка Марін Ле Пен, котра набирає 23 відсотки, буквально наступає йому на п'яти.

Читайте також: У Франції крайні праві кандидати в президенти влаштували "дуель на відстані"

Що ж сталося? Французів турбує зростання цін: хоча інфляція на рівні 4,5 відсотка нині й нижча від середньоєвропейського рівня, витрати населення на енергоносії стають дедалі вищими. Тож на тлі цього виборці вкрай уважно ставляться до соціальних питань, серед яких загроза зниження якості життя, турботи щодо збереження традицій, проблеми, пов'язані з наслідками модернізації країни та системою соціального забезпечення. Як і скрізь у Європі, саме повсякденні проблеми, зрештою, визначають результат виборів.

Низка криз у Франції

На Макроні й досі висить ярлик "президента заможних" - а все тому, що після обрання на посаду глави держави він знизив податки для підприємств. Це стало одним із факторів, що призвів до демонстрацій "жовтих жилетів", що розпочалися взимку 2018-2019 року через підвищення цін на дизельне паливо. Ці вуличні акції, що протягом кількох місяців тримали в напрузі всю Францію, згодом переросли в непередбачуваний рух соціального протесту. Тож Макрону довелося відкласти один зі своїх основних проєктів - реформу дорогої та старомодної пенсійної системи. Його прагнення модернізації зазнало першої поразки.

Читайте також: Мерка Парижа Анн Ідальго має намір стати першою президенткою Франції

Не встигли вщухнути соціальні заворушення, як пандемія коронавірусу паралізувала Францію та всю Європу. Після проблем на початковому етапі Макрону вдалося добре впоратися з кампанією вакцинації. Водночас він виплатив мільярдні компенсації, щоб допомогти компаніям і працівникам підприємств подолати соціальні труднощі. Однак, як і скрізь, під час пандемії уряду довелося вчитися на ходу, і сьогодні багато виборців вважають помилки політики боротьби з пандемією наслідком нерішучості Макрона.

Читайте також: Новий вирок Саркозі: політичний камбек скасовується?

І ось, уже під час виборчої кампанії 2022 року, у Макрона виникла нова проблема - так звана афера McKinsey. За минулі п'ять років уряд Франції витратив понад мільярд євро на послуги консалтингових фірм, що мали підготувати для урядовців експертну оцінку проєктів реформ. Тепер влада зіткнулася зі звинуваченням у безглуздій розтраті бюджетних коштів. Крім того, стверджується, що самі компанії, найняті урядом, не сплатили за свою роботу у Франції податків у повному обсязі. Такі підозри у безгосподарності - на руку супротивникам Макрона.

Хамелеон Марін Ле Пен

На другому місці у президентських перегонах, згідно з передвиборчими опитуваннями, як і минулого разу, перебуває Марін Ле Пен із партією "Національне об'єднання". Ця вкрай права партія, що до 1 червня 2018 року називалася "Національний фронт", була заснована батьком нинішньої суперниці Макрона - Жаном-Марі Ле Пеном.

Марін Ле Пен доклала багато зусиль, щоб пом'якшити праворадикальний імідж партії та відхреститися від "отруйної спадщини" свого батька. Сьогодні вона вже не виступає за відмову від євро та вихід Франції з ЄС. Що стосується її дружніх відносин з президентом РФ Володимиром Путіним, який навіть позичив їй грошей на виборчу кампанію 2017 року, то тут Ле Пен вдалося, що називається, перевзутися на ходу. Вона просто змінила ставлення до цього питання, а виборці й не подумали обурюватися.

Але перш за все Марін Ле Пен зробила те, що не вдалося її головному опоненту: провела виборчу кампанію. Поки Макрон розмовляв телефоном із президентом Путіним, вона старанно об'їжджала провінції країни, щоб поговорити з жителями Франції.

І ось результат: лише 51 відсоток французів наразі вважають її загрозою. Це, безперечно, успіх її стратегії. У телеінтерв'ю 2017 року Ле Пен чітко сказала: "Великі політичні лінії, які я захищаю, - це лінії президентів Трампа та Путіна". Але про це вже всі забули. Адже під час виборчої кампанії 2022 року Ле Пен говорила лише про купівельну спроможність, тиснула сотні рук на десятках ринків і запевняла французів, що обмежуватиме ціни на енергоносії та боротиметься за збереження якості життя.

Праворадикальний кандидат Ерік Земмур

Сам того не бажаючи, Ле Пен допоміг і експубліцист праворадикального штибу Ерік Земмур, кілька разів засуджений за розпалювання ненависті. Своєю різкою антиісламською та антимігрантською риторикою він привернув до себе величезну увагу на початку виборчої кампанії. Свого часу, згідно з опитуваннями, його рейтинг досягав 15 відсотків, хоча зараз він і опустився знову до однозначних цифр. Для Марін Ле Пен Земмур став подарунком небес, оскільки він зайняв крайній правий фланг, а вона змогла позиціювати себе на його тлі як помірковану представницю центру. Так, Ле Пен вітала українських біженців у Франції, тоді як Земмур і далі затято закликав до політики нульової імміграції.

Тим часом минулого тижня видання Le Monde нагадало французам, що за помірним фасадом Ле Пен, як і раніше, ховається правопопулістська партія, що планує перекроювання французької держави та її демократичних інститутів. Сам Еммануель Макрон, виступаючи 2 квітня на стадіоні La Defense Arena у Парижі під час свого єдиного великого передвиборчого заходу, застеріг виборців від загроз з боку правих: "Небезпека екстремізму досягла нових висот, бо (...) ненависть та "альтернативна правда" стали нормою".

На Макрона чекає нелегка боротьба

Навіть попри те, що різниця між рейтингами обох головних кандидатів на виборах президента Франції 2022 року дедалі більше скорочується, в країні поки не було жодного опитування, яке б не передрікало перемогу Макрону в другому турі наприкінці квітня. Водночас різниця в результатах чинного президента і Ле Пен, зважаючи на все, буде не такою значною, ніж у 2017 році, коли Макрон отримав у вирішальному голосуванні підтримку 60 відсотків виборців. Цього разу все залежить від того, чи зможе він мобілізувати своїх прихильників. Адже багато французів досі не визначилися у вподобаннях.

До того ж Макрону доведеться відповісти на запитання, а чи було правильно вступати в передвиборчі перегони так пізно. Він волів залишитися осторонь брудної боротьби між вкрай лівими чи вкрай правими кандидатами, не бруднитися в дебатах з ідеологічно мотивованими аутсайдерами. Але саме цю тенденцію до самоусунення багато французів і критикують в Еммануелі Макроні. Вони вважають його компетентним, але далеким від народу та зарозумілим представником ненависної усім еліти.

У новій дуелі між правим популістом та людиною центру десять інших кандидатів залишилися позаду. Серед них - Валері Пекрес, яка мала повернути свою консервативну партію на чільні позиції. Її рейтинг дуже низький, як і у кандидатів із табору, що сформувався із залишків французьких соціалістів, які навіть не змогли домовитися про спільного лідера. Але попри те, Еммануелю Макрону все ж таки доведеться здійснити диво, мобілізувавши своїх виборців між першим і другим турами.