Нинішня президентська кампанія вже стала найдорожчою в історії США. За даними Федеральної виборчої комісії, кандидати на посаду глави Білого дому зібрали рекордну суму в 3,7 мільярда доларів і вже витратили 3,5 мільярда з них. Усі ці пожертви були перераховані на рахунки виборчих фондів не тільки чинного президента США республіканця Дональда Трампа і його суперника - колишнього віцепрезидента, кандидата від Демократичної партії Джо Байдена.

Як пояснила глава Федеральної виборчої комісії Еллен Вайнтрауб, це загальна сума пожертв на користь усіх кандидатів, що балотувалися на посаду президента. "Як мінімум у лавах Демократичної партії мала місце жорстка попередня боротьба (за висунення кандидатом у президенти США. - Ред.)", - підкреслює вона.

Багато з кандидатів від демократів - наприклад, Берні Сандерс, Елізабет Уоррен і Камала Харріс, нинішня кандидатка на посаду віцепрезидента, - довгий час змагалися за висунення від своєї партії і, відповідно, довго закликали своїх прихильників фінансово підтримати їхні кампанії.

Читайте також: Байден чи Трамп: що чекає на Україну за наступного президента США

Багато виборців жертвують невеликі суми

За даними на 29 жовтня, Байдену вдалося залучити 952 мільйони доларів, а Трампу - 601 мільйон. Для порівняння: під час попередніх президентських перегонів у 2016 році кандидатка від демократів Гілларі Клінтон загалом зібрала й витратила 586 мільйонів доларів.

Під час нинішньої виборчої кампанії в США особливо важливу роль для всіх кандидатів відіграють невеликі пожертви. Максимальна сума, яку фізична або юридична особа може безпосередньо направити кандидату в президенти, становить 2800 доларів. Цим правом володіють тільки громадяни США: кандидатам заборонено отримувати фінансування з іноземних джерел.

При цьому з 3,7 мільярда доларів, зібраних усіма кандидатами за час передвиборчих перегонів, майже одну третину становили пожертви розміром до 200 доларів. "Це справді щось незвичне. Стільки людей жертвують невелику суму грошей - і часто багато разів, тому що їм дуже подобається свій кандидат або ж зовсім не подобається інший кандидат", - підсумовує Еллен Вайнтрауб.

Довга кампанія, величезна країна

Але чому балотуватися у президенти США так дорого? Передусім через те, що шлях до Білого дому довгий. У США закон не визначає дати початку кампанії для кандидатів. На відміну від Німеччини чи України, де виборча кампанія офіційно обмежена відносно коротким періодом перед виборами.

Тобто у Сполучених Штатах потенційний кандидат, який також має пройти через праймеріз у своїй партії, розпочинає кампанію щонайменше за півтора року до виборів, а фінансувати таку довгу кампанію дорого.

До цього додається величезна площа країни. Зазвичай кандидати їздять всіма 50-ма штатам, відвідуючи різноманітні заходи. Головні кандидати мають своє представництво в кожному штаті та мусять платити тим, хто в них працює.

Читайте також: Вибори президента США: чому в Німеччині сподіваються на перемогу Байдена

І хоча цього року через пандемію COVID-19 кандидати подорожували відносно мало, якраз через це їм довелося купувати ще більше реклами, ніж зазвичай, особливо дорогою при цьому є телевізійна реклама. На додачу до реклами, яку транслюють по всій країні, кандидати витрачають багато грошей на локальну рекламу на місцях, спрямовану почасти на дуже конкретні цільові групи виборців.

Безлімітне фінансування Комітетів політичної дії

Та виборці в США бачать не лише телерекламу, яку оплачують виборчі штаби кандидатів. Де-факто виборчу кампанію для кандидатів проводять також незалежні Комітети політичної дії (англійською - Political Action Committee, скорочено - PAC). Деякі з них підтримують того чи іншого кандидата або політичну ініціативу. Такі комітети називають "Super PACs". Підтримкою може бути, зокрема, і виробництво рекламних телевізійних роликів.

Читайте також: Як Дональд Трамп змінив світову політику

При цьому є вирішальна відмінність між фінансуванням Комітетів політичної дії та прямим фінансуванням окремих кандидатів: обмежень на обсяги фінансування комітетів одним спонсором немає.

Не існує також і обмежень на те, скільки один Комітет політичної дії може витратити на підтримку того чи іншого кандидата. Адже, як постановив у минулому Верховний суд США, встановлення відповідного ліміту обмежувало б свободу слова, закріплену в першій поправці до конституції США. За рішенням суду, право висловлювати свою думку, фінансуючи політичний процес, мають не лише фізичні особи, але й організації. "Тож "Super PACs" можуть отримувати кошти від корпорацій та профспілок, що не дозволено кандидатам та партійним організаціям. І в цих Комітетів політичної дії немає обмежень ані на збори коштів, ані на їх витрату", - резюмує Еллен Вайнтрауб.