Півтора місяця минуло відтоді, як міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик у Facebook вперше повідомив гучну новину: в рамках програми зменшення залежності від Росії в сфері ядерної енергетики американсько-японська компанія Westinghouse "готова розпочати роботу" щодо будівництва заводу з виготовлення палива для українських АЕС.

4 серпня Насалик на прес-конференції в Києві вдруге підтвердив наявність домовленостей з Westinghouse про будівництво такого заводу. Натомість з результатів перевірки DW випливає, що оптимістичні реляції українського урядовця у самій Westinghouse не підтверджують.

Зустрічні умови

У компанії Westinghouse зі штаб-квартирою у місті Піттсбург, штат Пенсільванія, справді обізнані з планами українського уряду наростити власні потужності з виробництва ядерного палива. Там навіть підтверджують готовність розглянути свою участь у подібному проекті - це випливає із коментаря віце-президента та керуючого директора компанії у Північній та Східній Європі Азіза Даґа, який надійшов у відповідь на запит DW. Втім, зробити це у Westinghouse готові лише за умови, що Київ самостійно знайде фінансування проекту. Поки нічого конкретного. "На даний момент у світі можна спостерігати надлишок потужностей із виробництва ядерного палива, тому будівництво нової фабрики не принесе значних економічних переваг для країни, - пише Даґ. - Втім, якщо країна вирішить зробити подібну інвестицію, Westinghouse розгляне можливість своєї участі у проекті".

Наміри є...

У міністерстві енергетики та вугільної промисловості України на запит DW також не змогли підтвердити наявність конкретних домовленостей із американсько-японською компанією. У прес-службі відомства зазначили, втім, що "українською стороною проводяться переговори з потенційними інвесторами для можливого фінансового забезпечення даного проекту". На жодне з трьох поставлених міністерству запитань про конкретні домовленості, економічне обґрунтування власного виробництва ядерного палива та джерела фінансування проекту у відомстві не відповіли.

Натомість у міністерстві підтвердили наміри виробляти паливо для АЕС на українській території. Задля цього Міненерговугілля України розробило "проект концепції державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу України на 2016-2020 роки", йдеться у повідомленні. Це, на думку чиновників, має стати "системним рішенням", аби вирішити політичні ризики, пов'язані із монопольним постачальником палива. Власне виробництво має стати для початку третім (окрім росіян та Westinghouse, - Прим. Ред.), а відтак - єдиним джерелом палива для українських АЕС.

Поки, як випливає із відповіді міністерства, справа далеко не просунулась. "Наразі в Міненерговугілля готується проект наказу про утворення робочої групи з метою законодавчого врегулювання проблемних питань, пов’язаних з можливою реалізацією проекту створення вітчизняного ядерно-паливного циклу", - йдеться у тексті. Звідки ж оптимізм щодо готовності Westinghouse розпочати роботи із будівництва заводу - у відомстві не пояснюють.

Сумнівні переваги

Курс на зниження залежності від Росії у цьому сегменті енергетики декларував ще попередник чинного міністра Володимир Демчишин. Він обіцяв вже протягом найближчих кількох років зробити Україну суттєво менш залежною від постачання ядерного палива з РФ.

Та навіть якби український уряд мав гроші та реальну домовленість із Westinghouse, така інвестиція, на думку усіх опитаних DW експертів, була б марною. Директор зі зв'язків з громадськістю асоціації "Український ядерний форум" Ольга Кошарна вважає, що міністр був неправильно поінформований. Вона розповідає, що навесні цього року на фабриці Westinghouse у шведському Вестеросі була урочисто відкрита додаткова лінія з виробництва ядерного палива під водо-водяні енергетичні реактори, що працюють на українських та інших АЕС у Східній Європі. Це розширення призведе до ще більшого насичення ринку ядерного палива, де надлишок потужностей є не лише у Westinghouse, але й у російської компанії ТВЕЛ. Лише ці два виробники можуть постачати паливо для реакторів такого типу.

Спроба створити третього постачальника на ринку палива для цих реакторів може стати дорогим задоволенням, розповідає Кошарна, адже це високотехнологічний виріб, який потребує великих інвестицій, що свого часу й зробила Westinghouse. "Тому що вони не копіювали, вони розробляли власне рішення під саме цей конкретний тип реакторів, вони вклали великі гроші та мали потужну конструкторську базу", - запевняє експертка.

Про наміри виробляти ядерне паливо для України саме на своєму шведському заводі на початку серпня заявила і речниця Westinghouse Кортні Бун у коментарі газеті Pittsburgh Post-Gazette.

Втім і за нинішніх ринкових умов Україна перебуває у вигідному становищі. Повністю переходити на паливо американсько-японської компанії також ризиковано, а наявність російського конкурента збереже технічну і цінову змагальність між двома постачальниками, каже Кошарна: "Питання лише в частках".

Успішна співпраця

На думку паризького незалежного експерта з питань ядерної енергетики Майкла Шнайдера, жодних проблем із насиченістю ринку ядерного палива для реакторів ВВЕР станом на сьогодні немає. Як і Кошаріна, він зазначає: з цією метою Westinghouse вклала десятки мільйонів доларів у розширення своїх потужностей у Швеції. Тому він радить ставитися до будь-яких поспішних заяв зважено. "Атомна енергетика має довгу історію порушених обіцянок саме через те, що початкові припущення були нереалістично оптимістичними", - каже Шнайдер.

Разом з тим, співпраця між Westinghouse та Україною загалом розвивається успішно, констатують оглядачі. Американські ЗМІ, зокрема, журнал Forbes, на початку серпня повідомили про плани компанії наступного року розширити постачання ядерного палива на шість українських реакторів замість нинішніх трьох.