WWF: Кількість диких тварин скоротилася на 60 відсотків
Наталія Мехед
30 жовтня 2018 р.
За останні понад 40 років кількість диких тварин на планеті скоротилася на 60 відсотків. Основна причина цього - вплив людини, йдеться у звіті Всесвітнього фонду дикої природи.
Реклама
Кількість диких тварин на планеті в період з 1970 до 2014 року скоротилася на 60 відсотків - передусім через влив людини. Про це йдеться у звіті Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), представленому у вівторок, 30 жовтня, у Берліні та Женеві. Звіт Living Planet Report природозахисна організація оприлюднює кожні два роки.
"Скорочення кількості тварин та зменшення середовища існування є індикатором надзвичайного тиску, який ми чинимо на планету", - заявив генеральний директор WWF International Марко Ламбертіні під час представлення звіту в Женеві, цитує агенція KNA.
Основною причиною такого безпрецедентного скорочення кількості диких тварин, за даними WWF, є втрата середовища існування, зокрема через сільське господарство, гірничодобувну промисловість, розростання міст. Також цьому сприяють надмірне використання ґрунтів, надмірний вилов риби в морях та забруднення водойм пластиком.
Від наслідків такого впливу особливо потерпає тропічний кліматичний пояс, як от у Центральній та Південній Америці. Там скорочення кількості ссавців, птахів, риб, амфібій і рептилій становить навіть 89 відсотків. Біорізноманіття Європи в WWF також вбачають під сильним тиском. "Перед нашим будинками постали монотонні агроландшафти без лугових птахів, метеликів, диких бджіл та жаб", - вказується у звіті екологічної організації з огляду на аграрну політику ЄС.
Автори доповіді наголошують, що своїми діями люди руйнують засоби власного існування. Вони закликають, зокрема, дотримуватися екологічних стандартів щодо імпортованих аграрної продукції та мінеральної сировини у всьому ЄС, а також створити міжнародний фонд збереження лісів з річним бюджетом у щонайменше 100 мільйонів євро.
Як дві німкені на чолі ключа лісових ібісів літають в теплі краї (12.09.2018)
04:58
Найкращі фото дикої природи 2018 року
Айсберги, колібрі, летючі риби - фотографам вдалося спіймати чимало неймовірних моментів з життя дикої природи. Найкращі світлини з конкурсу Wildlife Photographers 2018 - у фотогалереї DW.
Фото: Marsel van Oosten, The Netherlands
Золота пара
Переможець конкурсу - фото пари золотистих кирпатих мавп, які спостерігають за бійкою двох самців. Сам кадр відзнято в китайських горах Циньлін - єдиному місці на планеті, де живуть ці тварини.
Фото: Marsel van Oosten, The Netherlands
Дуель у хмарах
Коли над Арденським лісом у Бельгії скупчилися грозові хмари, крики двох шляхетних оленів, які виборювали прихильність самиць, відлунювали між деревами. Поступатися супернику територією жоден з них і не думав, тож протистояня переросло у жорсткий двобій.
Фото: Michel d’Oultremont, Belgium
Леопардиця Матоджа
Скай Мікер зняв леопардицю Матоджа, коли та дрімала на дереві у заповіднику Ботсвани. У перекладі з мови банту Матоджа означає "та, що кульгає". Леопардицю так назвали, бо ще в дитинстві вона пошкодила лапу.
Фото: Skye Meaker, South Africa
Качка мрії
Цю світлину було зроблено на півострові Варангер у Норвегії. Щоб зняти морянку настільки близько, фотографу, схоже, довелося з самого рання сісти в човен.
Фото: Carlos Perez Naval, Spain
Сови в трубі
Ці сови у старій каналізаційні трубі дивляться просто в об'єктив фотокамери. Хлопчик та його батько помітили птахів під час подорожі до Капуртхали - міста в індійському штаті Пенджаб. Ця світлина - приклад того, як тварини прилаштовуються до життя у великому місті.
Фото: Arshdeep Singh, India
Крижане ліжко
Тюлені-крабоїди відпочивають на льдовику в Антарктиді. Вважається, що популяція цих тварин досить численна й жодних доказів загрози їхнього зникнення немає. Утім, вони залежать від криги на морі - на ній вони відпочивають, розмножуються та переховуються від хижаків. І хоча цих тварин називають тюленями-крабоїдами, насправді вони харчуються майже самим тільки крилем.
Фото: Cristobal Serrano, Spain
Осине гніздо
Цю світлину було зроблено у заповіднику в Західній Австралії. У літню спеку піщані оси облаштовують свої гнізда. Туди вони кладуть паралізованих, але живих павуків для своїх майбутніх личинок. На світлину потрапили одразу дві оси, які несуть до гнізда кульки з болота.
Фото: Georgina Steytler, Australia
В'юрки-кровожери
Коли на одному з Галапагоських островів через посуху в'юркам бракує їжі, ці гостродзьобі пташки стають вампірами. Їхні жертви - насканські олуші, які теж гніздяться на цих островах. Період посухи вкрай складний для в'юрків і, щоб вижити, вони п'ють кров олуш. А ті, щоб не залишити без нагляду потомство, не встають з гнізда й усе зносять. Однак, здається, втрата крові не завдає непоправної шкоди.
Фото: Thomas P Peschak, Germany/South Africa
Материнське горе
Ця гірська горила, що мешкає в лісах Уганди, не може розлучитися зі своїм уже мертвим малям. Мине кілька тижнів і вона з'їсть рештки трупа. Її реакція на втрату дитини та смерть не унікальна у тваринному світі. Приміром, слони гладять кістки померлих родичів, а дельфіни намагаються утримати мертвих товаришів на плаву. Є факти, котрі засвідчують, що багато тварин горюють через смерть рідних.
Фото: Ricardo Núñez Montero
Пекельна хватка саламандри
Водяна змія опинилася в щільно стиснутих щелепах цієї голодної гігантської саламандри. Цей вид вважається найбільшою водною саламандрою Північної Америки. Утім, популяція гігантських саламандр значно скоротилася через деградацію водойм, де вони мешкають. Такі саламандри живуть та розмножуються лише в чистій прісноводній екосистемі. А верткій змії все ж вдалося вирватися з пащі саламандри.
Фото: David Herasimtschuk, USA
Сумний клоун
Молодий самець довгохвостої макаки інстинктивно прикладає руку до обличчя, щоб якось полегшити дискомфорт від своєї маски. Його власник вишколює його для вуличних вистав. Коли мавпій не тренується і не виступає, він сидить прикутий ланцюгом поблизу залізниці в Сурабаї, що на індонезійському острові Ява. Зараз доброчинні організації із захисту тварин намагаються полегшити страждання цих мавп.
Фото: Joan de la Malla, Spain
Пустельна реліквія
Вельвічія - окраса пустелі Наміб. Ці унікальні мешканці пустель, поширені лише в Намібії та Анголі, зростають повільно, але живуть понад тисячу років. Найбільші екземпляри сягають 8 метрів завширшки. Вони витримують суворий пустельний клімат завдяки властивості вловлювати вологу з туману та імли з моря. Ці рослини "тамують спрагу" навіть за 150 кілометрів від морського узбережжя.
Фото: Jen Guyton by Germany/USA
Нічний політ
Фотографу у Флориді поталанило вночі спіймати в об'єктив летючу рибу. Вдень до цих риб практично не підійти. Попри те, що ними ласують багато тварин, ці риби досить полохливі в разі небезпеки. Вони швидко б'ють своїми унікальними хвостами, щоб набрати достатню швидкість, аби вилетіти з води. Розправивши свої гострі грудні плавці, ці рибки можуть ковзати водною гладінню на сотні метрів.
Фото: Michael Patrick O’Neill, USA
Мати-захисниця
Велика горбатка охороняє своїх малят, коли ті живляться пасльоном у одному з заповідників у Еквадорі. Горбатка кладе яйця на листя пасльону і захищає їх. Після вилуплення, малята проходять п'ять етапів розвитку. Протягом цього часу мати охороняє їх, відлякуючи шипами будь-яких нападників, яких помічає. Ще один спосіб попередження дітей - вібрація або феромони.