Як культура масок в Японії рятує життя під час пандемії
Джуліан Раєлл
23 жовтня 2020 р.
Жителі Японії звикли носити маски ще задовго до нинішньої пандемії COVID-19. І це пов'язано не лише з медичною доцільністю, але і з соціальними нормами і культурою.
Реклама
Жителі Японії звикли носити маски ще задовго до нинішньої пандемії COVID-19. І це пов'язано не лише з медичною доцільністю, але і з соціальними нормами і культурою.
Поки жителі інших країн світу, яких торкнулася пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, протестували проти обов'язкового носіння масок у громадських містах, називаючи це непотрібним, неефективним і обмеженням їхніх громадянських свобод, більшість японців дослухалися до порад експертів та прикривали рот і ніс.
І хоч носіння масок навряд чи є єдиною причиною відносно низького числа інфекцій та рівня летальності від COVID у Японії, епідеміологи переконані в тому, що маски сприяють такому позитивному розвитку. Актуальні дані японських органів охорони здоров'я свідчать про 94 тисячі зареєстрованих випадків зараження коронавірусом та менш ніж 1700 смертей від або із збудником. І це в країні з населенням понад 126 мільйонів. Для порівняння, в Німеччині з населенням близько 83 мільйонів зареєстровано понад 390 тисяч заражень та близько 10 тисяч смертей. А в Україні, населення підконтрольних територій якої уряд наприкінці 2019 року оцінював у понад 37 мільйонів людей, офіційно зареєстрували понад 322 тисячі випадків інфікування, понад шість тисяч людей із підтвердженим зараженням коронавірусом померли.
Культура чистоти й не тільки
Експерти припускають, що цифри в Японії є низькими, тому що в країні існує культура чистоти, до якої належить часте миття рук, а також тому що люди у формальних ситуаціях кланяються замість стискати руку чи цілуватися в щоку. Крім того, носіння масок у громадських місцях у країні поширене вже понад століття та, як вважають, має коріння у релігійних обрядах.
Різкий стрибок виробництва та поширення масок в Японії стався 1918 року, коли до країни докотилася пандемія так званого іспанського грипу, смертельними жертвами якої по всьому світу стали 50 мільйонів людей. Офіційні оцінки кількості жертв пандемії в Японії коливаються між 257 тисячами та 481 тисячею, деякі науковці припускають, що реальна цифра може перевищувати два мільйони - 3,6 відсотка від тодішнього населення Японії.
Відтоді в японському суспільстві маски стали прийнятним явищем, особливо під час зимової епідемії грипу та у весняні місяці, коли багато японців страждають від алергії на вічнозелені дерева, що їх масово висадили після Другої світової війти, аби забезпечити країну деревиною для відбудови міст.
Реклама
Частина традиції
Тож японці переважно не закочували очі, коли експерти-вірусологи та епідеміологи у перші дні пандемії COVID-19 заявляли, що маска якщо не виключає, то принаймні дещо зменшує ризик зараження коронавірусом. "Під час пандемії іспанського грипу 1918 року люди справді усвідомили важливість носіння масок, і навіть після цього ми просто прийняли це як засіб профілактики, який має сенс", - каже Йоко Цукамото з медичного університету острова Хоккайдо. Відтоді, за її словами, маски стали частиною японської культури, й ніхто особливо не ставить їхню доцільність під сумнів.
"Багато іноземців, які відвідували Японію перед пандемією, вважали, що люди носять маски, аби захистити самих себе від оточення, - каже вона. - Але це лише частково правда, натомість люди це роблять радше із ввічливості до оточення в поїзді чи автобусі, особливо якщо вони мають застуду чи щось на кшталт цього".
Тиск суспільства
Фахівець із комунікацій Макото Ванатабе з університету Хоккайдо Бунке звертає увагу й на інший важливий аспект - тиск суспільства. "Японці повністю звикли носити маски, аби захиститися самим та захистити інших, але тут роль відіграють також соціальні правила", - каже він.
За словами Ванатабе, люди знають, що їм варто носити маски, аби бути ввічливими щодо інших, тож вони носять маску, аби продемонструвати людям навколо, що вони дотримуються правил - навіть якщо ці правила неофіційні - і що ніхто не може звинуватити їх, якщо раптом захворіє.
Ватанабе каже, що в перші дні пандемії можна було стати свідком поодиноких суперечок між пасажирами поїздів та в магазинах, якщо хтось не мав на обличчі маски, але нині подібні інциденти - фактично нечувані. "Дані досліджень щодо ефективності носіння масок дуже різняться, деякі експерти кажуть, що вони знижують ризик підхопити віруси лише на третину, але японці захищаються з соціальної точки зору не менше, ніж з медичної, - каже науковець. - Ми як суспільство очікуємо, що інші дотримуються тих самих правил, що й ми самі. І на даний момент це означає носити маски".
Маски в історії, релігії та культурі
Ми не завжди їх помічали, але маски завжди були частиною повсякденного життя й популярним мотивом у мистецтві й культурі.
Фото: picture-alliance/dpa/Sputnik/Stringer
Обличчя епідемії
Пандемія коронавірусної інфекції змусила цих українців у Львові згадати про маски лікарів Середньовіччя під час чуми. Страхітливі маски з величезним пташиним дзьобом наводили страх на хворобу, від якої не було лікування, але, перш за все, вони захищали (на зразок сучасних респіраторів) самих лікарів від інфекції. У дзьобі були пахучі трави, які рятували медиків від чумного смороду.
Фото: picture-alliance/dpa/Sputnik/Stringer
Обличчя страждання
Обличчя страждання
Середньовіччю присвячені музеї в багатьох містах. Музей Tortureum у хорватському Загребі показує маски, які в темні віки використовувалися як інструменти тортур і катувань.
Фото: picture-alliance/Pixsell/B. Filic
Обличчя культу
Маска з'явилася як реквізит культу. Ритуальні маски зображали тварин, духів, міфологічних персонажів, сили природи. Вони широко відомі з найдавніших часів у багатьох племен і народів світу та використовувалися для комунікації з надприродними силами. Або для залякування злих духів.
Фото: picture-alliance/imageBROKER/Engelmann
Куленепробивне обличчя
Куленепробивне обличчя
Здатність маски викликати страх використовується й донині. Балістична маска входить до екіпіровки спецназу в багатьох країнах світу. Лицьова броня призначена не тільки для захисту від куль. Вона ефективна також як засіб залякування. У фантастичному бойовику "Острів" (2005 року) дія відбувається в 2019 році після глобальної катастрофи.
Розкішні венеціанські маски в минулому носили не тільки під час карнавалу - свята анонімної вседозволеності. Збіднілих патриціїв, замаскованих під жебраків, маски захищали від нескромних поглядів, коли ті просили милостиню. Знаменитості в масках подорожували інкогніто.
Фото: picture-alliance/NurPhoto/M. Romano
Обличчя інтриги
Від "Маскараду" Лермонтова до "Привида опери": костюмовані вечірки великосвітського товариства з любовними пригодами і багатоходовими інтригами не раз слугували сюжетними лаштунками для мелодрам і трагедій у романах, операх і фільмах.
Фото: picture-alliance/United Archives
Обличчя гламуру
У кожної епохи - свої розваги. Неживу маску замість обличчя ризикують отримати ті, хто надто захоплюється гонитвою за вічною молодістю і бездоганною красою. Французький фільм жахів "Очі без обличчя" (1960) відомий своїми натуралістичними сценами пластичної хірургії і показом знівечених людських облич.
Фото: picture-alliance/United Archives/IFTN
Обличчя потойбічного світу
У кожної епохи також - свої ідеали краси. Золота маска Тутанхамона слугує прекрасним зразком давньоєгипетського ювелірного мистецтва. На відміну від посмертної маски з гіпсу, яка є зліпком з обличчя покійного і залишається у світі живих, похоронна маска зберігає обличчя покійного для його подорожі в світ потойбічний.
Фото: picture-alliance/Photoshot
Обличчя перевтілення
Стереотипні ролі й маски, які ми приміряємо на себе в нашому соціальному житті та під впливом масової культури, досліджує в безкінечній серії постановочних фотографічних автопортретів Сінді Шерман. За безликими персонажами художниця закликає побачити людину.
Фото: picture-alliance/AP Photo/R. Vogel
Обличчя іміджу
Австралійська співачка Сіа стверджує, що її сценічна перука, яка практично повністю приховує обличчя, допомагає їй залишатися невпізнаваною в повсякденному житті. Насправді в інтернеті можна легко знайти фотографії Сії, і, звичайно ж, маска з перуки - це насамперед частина іміджу.
Фото: picture-alliance/AP/Invision/R. Fury
Обличчя невидимки
Французький дует Daft Punk не з'являється на публіці без шоломів, свого фірмового камуфляжу. Як виглядають Тома і Гі-Мануель, давно вже відомо їхнім фанатам. Але це не заважає піонерам електронної танцювальної музики зберігати свій культовий статус і понині.
Фото: picture-alliance/dpa/Sony Music/D. Black
Обличчя акціонізму
Дівчата в балаклавах з російської антиієрархічної панк-групи Pussy Riot прославилися на весь світ не концертами чи альбомами, а своїми політичними акціями.
Фото: picture-alliance/dpa/U. Anspach
Обличчя сюжету
Нове обличчя - маска, все змінює. Її перевтілювальну силу охоче використовує і кінематограф. Джим Керрі в кінокомедії "Маска" (1994 рік) перетворюється за допомогою чарівної маски з невдахи на супергероя.
Мало який фільм жахів обходиться без маски, нехай навіть лише з гриму. "Крик" цитує десятки культових фільмів жахів і сам після виходу на кіноекрани в 1995 році поповнив їхні лави. Маска з цього фільму відсилає до знаменитої картини Едварда Мунка "Крик".
"Авіньйонські дівиці" - перша картина кубічного періоду Пабло Пікассо - написана в 1907 році. Дві праві фігури з обличчями, що нагадують африканські маски, знаменують собою народження нової течії в живописі. Невинний ідеал класичного оголеного тіла змінив новий образ сексуальності, агресивний і загрозливий.
Фото: picture-alliance/dpa/dpaweb/EPA/K. Okten
Обличчя відсутності
У сучасному театрі Європи актор перевтілюється в образ без допомоги об'єкта, який приховує обличчя. Але в деяких постановках маска продовжує нагадувати про своє народження в культі смерті. Так "Ім'ярек" (Jedermann) за п'єсою Гуґо фон Гофмансталя (Hugo von Hofmannsthal), що йде в Зальцбурзі з 1920 року, розповідає про самовдоволеного багатія, за яким приходить Смерть.
Через маску в японському театрі й сьогодні використовується техніка повного ототожнення виконавця з втілюваним ним персонажем. Надіти маску - це такий же складний процес, як "вжитися в роль" за методом Станіславського. Маска і актор не існують окремо. Людина і маска стають одним цілим ще задовго до виходу на сцену.