Між 17-им та 19-им століттями торговці з Судану дійшли аж до Західної Африки. У Кот д'Івуарі змішалися місцева та ісламська архітектури. Вісім добре збережених цегляних мечетей зараз оголошено об’єктом Світової спадщини. Вони досі залишаються важливими свідченнями Трансахарської торгівлі, яка сприяла поширенню ісламу та ісламської культури.

Шпаєр, Вормс та Майнц були в епоху Середньовіччя найважливішими центрами єврейського релігійного життя в Німеччині. У Вормсі розташоване найстаріше зі збережених єврейських кладовищ Європи. У Шпаєрі - найстаріша міква на північ від Альп. Рішення і постанови синагогальних з'їздів, що проходили в Майнці, визнавалися всіма громадами Німеччини.

Давньоримський оборонний комплекс Лімес відгороджував Римську імперію на півночі від германців. Дві ділянки Лімесу вже занесено до списку Світової спадщини. Тепер черга дійшла й до Нижньогерманського Лімесу, довжина якого становить майже 400 кілометрів. Він простягається від міста Катвейк на узбережжі Північного моря в Нідерландах до Бад-Брайзіга на південь від німецького Бонна.

Ніцца тепер теж може вихвалятися титулом об'єкту Світової спадщини. Французьке портове місто змагалось за цей статус як "столиця туризму на Рів'єрі". Космополітичне місто на Лазурному узбережжі славиться своєю архітектурою, музеями та мистецтвом. Європейське дворянство, королева Великобританії Вікторія, але також російський цар полюбляли приїздити сюди.

З Японією, як правило, пов'язують чайну церемонію та кімоно. Але як люди жили тут тисячі років тому? Дещо дізнатись можна з доісторичних пам'яток періоду Дзьомон (13000 до 300 років до нашої ери) у південній частині острова Хоккайдо і північній частині регіону Тохоку на острові Хонсю. Реконструйована стоянка Саннай Маруяма (на фото) постала приблизно 5900 років тому.

Комплекс Чанкільо - це монументальна споруда, якій уже 2300 років. Вона розташована посеред перуанської пустелі й охоплює храмовий комплекс, гірську фортецю та ці 13 веж на гірському хребті. Вежі зведено таким чином, що повністю повторюють рух сонця впродовж року. Чанкільо вважається найстарішою сонячною обсерваторією Америки.

Наскельні зображення у культурному районі Хіма є вражаючою документацією культурного життя на Аравійському півострові впродовж понад 7000 років. Чудово збережені зображення розповідають про полювання, флору й фауну та про повсякденне життя людей, які населяли цю територію. Мандрівники та армії, які тут зупинялися, залишали написи та петрогліфи на скелях аж до кінця 20-го століття.

Про Цюаньчжоу на сході Китаю італійський мандрівник Марко Поло писав не інакше, як про "дуже велике й благородне місто". Між 10-им та 14-им століттями цей діловий центр був одним із найбільших портів світу. Багате місто Цюаньчжоу відігравало важливу роль на "шовковому шляху".

Храм Рамаппа вважається відмінним прикладом архітектури періоду Какатія (1123-1323 роки). Він розташувався за 200 кілометрів на південний схід від Хайдарабада. Храм зведено з пісковику. Будівництво розпочалося в 1213 році та, яка вважається, тривало чотири десятиліття. Храм оздоблено скульптурами високої мистецької якості, з яких можна дізнатися про танцювальні та культурні звичаї того часу.

Трансіранська залізниця перетинає чотири кліматичні зони. Вона простяглася на 1400 кілометрів - від Каспійського моря на північному сході Ірану до Перської затоки на південному заході країни. Між 1927 та 1938 роками було зведено 360 мостів та 224 тунелі. Будівництво фінансувалось лише за рахунок податків - у такий спосіб керівництво Ірану прагнуло запобігти впливу іноземних інвесторів.

Кордуанський маяк вважається найстарішим маяком, що досі працює і слугує дороговказом для кораблів. Його було зведено 1611 року. Ця споруда заввишки 68 метрів стоїть на кам'яному плато в гирлі естуарію Жиронда. Комітет світової спадщини ЮНЕСКО особливу увагу звернув на мистецьку, архітектурну та технологічну цінність цієї вежі з її колонами та прикрашеними фігурами стічними жолобами.

Бульвар Paseo del Prado в іспанській столиці Мадрид разом із сусіднім парком Buen Retiro ще називають "музейним трикутником". Поблизу розмістилась ціла низка всесвітньовідомих музеїв, серед яких і Museo del Prado. Культурний ареал значною мірою постав у 17-му столітті. Цей об'єкт Світової спадщини представляє нову ідею міського простору та розвитку в період просвітницького абсолютизму.

Занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО фрески знаходяться у восьми сакральних та світських будівлях в історичному центрі Падуї. Фрески датуються 14-им століттям. Попри те, що вони були створені різними митцями, журі розглядає їх як один цикл, оскільки за їхньою допомогою можна простежити розвиток настінного мистецтва впродовж одного століття.

Колишній оборонний комплекс складається з 45 фортів, шести фортець, а також сотень казематів та гідротехнічних споруд. Ця оборонна система була зведена в 19-му столітті. У випадку ворожої інтервенції захисники були здатні швидко й цілеспрямовано затопити цілі ландшафти. Вартим уваги є те, що чимало елементів цієї системи на перший погляд взагалі не видно, оскільки вони зливаються з ландшафтом.

Колонія художників на пагорбі Матильди (Mathildenhöhe) в Дармштадті заснована в 1899 році. Архітектурний комплекс на Матільденгее являє собою унікальний пам'ятник епохи модерну. У 1901-1914 роках Mathildenhöhe була одним з найважливіших європейських і світових центрів мистецтва і архітектури. Ця мистецька колонія вважається символом прориву архітектури та дизайну в нову епоху.

Одинадцять історичних курортів у семи європейських країнах включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У Німеччині - це міста Бад Емс, Баден-Баден та Бад-Кіссінген (на фото). Обидва останні курорти відомі своїми природними мінеральними джерелами.

У Балтійському й Північному морях Німеччині належить майже вісімдесят островів. Багато з них - дуже маленькі або безлюдні, а деякі закриті для туризму - мають статус пташиних заповідників. Однак нас цікавлять тільки ті, де є готелі, пансіони та приватні апартаменти.

Острів Амрум (Amrum), Шлезвіг-Гольштейн. На фото - піщані дюни на Амрумі.

Острів Бальтрум (Baltrum), Нижня Саксонія. На фото - чайки в східній частині острова.

Острів Боркум (Borkum), Нижня Саксонія. На фото - маяк на південному боці острова.

Острів Ванґероґе (Wangerooge), Нижня Саксонія. На фото - піщаний пляж на острові Ванґероґе.

Острів Гельґоланд (Helgoland), Шлезвіг-Гольштейн. На фото - будиночки біля причалів на острові Гельґоланд.

Острів Зюльт (Sylt), Шлезвіг-Гольштейн. На фото - Ваттове мілководдя між островами Зюльт і Фер.

Острів Юст (Juist), Нижня Саксонія. На фото - врятовані осиротілі тюленята, випущені на волю на острові Юст.

Острів Ланґенес (Langeneß), Шлезвіг-Гольштейн. На фото - Ланґенес під час шторму.

Острів Ланґеоґ (Langeoog), Нижня Саксонія. На фото - Ланґеоґ з висоти пташиного польоту.

Острів Нордернай (Norderney), Нижня Саксонія. На фото - білощокі казарки й маяк на остові Нордернай.

Острів Пелльворм (Pellworm), Шлезвіг-Гольштейн. На фото - отара овець біля маяка на острові Пелльворм.

Острів Пель (Poel), Мекленбург - Передня Померанія. На фото - типові для регіону будинки з очеретяними дахами.

Острів Рюґен (Rügen), Мекленбург - Передня Померанія. На фото - несподівані гості пляжу на рюґенському курорті Бінц.

Острів Узедом (Usedom), Мекленбург - Передня Померанія. На фото - морська пристань на курорті Цінновіц.

Острів Фемарн (Fehmarn), Шлезвіг-Гольштейн. На фото - нічне небо над Фемарном під час зорепаду.

Острів Фер (Föhr), Шлезвіг-Гольштейн. На фото - мешканки острова в традиційному одязі.

Острів Гіддензе (Hiddensee), Мекленбург - Передня Померанія. На фото - маяк на пагорбі Дорнбуш.

Острів Шпікероґ (Spiekeroog), Нижня Саксонія. На фото - музейна кінна вузькоколійка на острові Шпікероґ.

Вражаючі скелі Ельбських пісковикових гір неподалік від Дрездена - улюблена ціль любителів походів та скелелазіння. Ці ландшафти з чудернацькими скелястими формуваннями, ущелинами та печерами називають також Саксонською Швейцарією, адже вони нагадують Альпи. Гірський масив утворився 66-140 мільйонів років тому, коли піщані маси з розташованого тут колись моря перетворилися на камінь.

Про цю водойму в містечку Блаубойрен, що розташоване в гірському масиві Швабський Альб, існує багато міфів та легенд. Озеро розташоване в місцевих карстових горах із розгалуженою системою печер. Тут збирається вода із високим вмістом вапна, яка в місці озера Блаутопф виходить на поверхню та відбиває сонячне світло. Це пояснює особливий синій колір водойми.

Коли на Люнебурзькому пустищі між Гамбургом, Ганновером та Бременом квітнуть трави, величезна територія перетворюється на суцільне фіолетове море. Це стається у серпні-вересні. Аби так було і надалі, територія перебуває під особливим захистом, пересуватися на авто тут заборонено. Найкраще познайомитися з Люнебурзьким пустищем можна на запряженою конями повозці, велосипеді чи пішки.

Масивні крейдяні скелі на узбережжі острова Рюген у Балтійському морі сягають заввишки 120 метрів. Вони утворилися близько 70 мільйонів років тому із закам'янілих скелетів та мушель морських тварин. Це диво природи надихало багатьох художників, зокрема й відомого німецького романтика Каспара Давіда Фрідріха, який увіковічнив крейдяні скелі 1818 року на одній зі своїх найвідоміших картин.

До 1860 року скелю Довга Анна заввишки 47 метрів на краю острова Гельґоланд в Північному морі із рештою острова поєднував природні кам'яний міст. Та він обвалився. Аби захистити скелю від подальших руйнувань, у воді було збудовано спеціальну захисну споруду. Скеля масою близько 25 тисяч тонн стоїть на місці й досі. Вона стала одним із символів Гельґоланда та улюбленою ціллю туристів.

Вода річки Гутах в Трібергу спадає з висоти 163 метрів через сім "поверхів". Таким чином, Трібезський водоспад - найвищий у Німеччині. Найбільш видовищно він виглядає під час відлиги та сильних злив. Узимку водоспад перетворюється на вражаючий льодовий ландшафт.

Ваттове море - це справжнє диво природи. 2009 року його занесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Життя цього регіону регулюється відпливами та приливами. Під час відпливів на певний час осушуються величезні ділянки морського дна, що створює ареал для проживання понад 10 тисяч видів тварин і рослин.

Коли йдеться про гейзери - природні фонтати, що б'ють із-під землі, багато хто спершу думає про Ісландію. Але і в Німеччині є свій гейзер - в Андернаху в долині Середнього Рейну. Приблизно що дві години з-під землі б'є струм заввишки до 60 метрів. Стається це завдяки накопиченню в підземних породах вулканічного вуглекислого газу.

Заальфельдські гроти фей мають містичну ауру. Вони є наслідком гірничо-видобувних робіт у Тюринзьких сланцевих горах сотні років тому. З часом підземні простори перетворилися на печери зі сталактитами, сталагнатами та сталагмітами. З 1993 року Заальфельдські гроти перебувають у Книзі рекордів Гіннеса як "найбагатші на кольори гроти світу".

Петля Саару - це найпопулярніший мотив листівок із федеральної землі Саар. Поблизу містечка Меттлах річка Саар робить розворот на 180 градусів. Найкращий вигляд на це диво природи відкривається з оглядового пункту Клеф у невеличкому населеному пункті Оршольц.