Як обирають президента ФРН, його повноваження і завдання
Ріхард Фукс | Дмитро Каневський
12 лютого 2022 р.
13 лютого у ФРН відбудуться вибори президента. Главу держави обирають Федеральні збори, які скликаються винятково з цією метою. Утім, з історичних причин президент Німеччини має радше тільки представницькі функції.
Реклама
Хоча найвагомішою у державній ієрархії Німеччини вважається посада канцлера, глава уряду посідає у ній тільки третє місце, поступаючись другим голові Бундестагу. А на першому перебуває федеральний президент, який хоч і не керує виконавчою владою і не має широкого кола повноважень, але є главою держави.
Повноваження федерального президента були значно урізані з огляду на історичний досвід часів націонал-соціалізму - ідея в тому, щоби ніколи більше не зосереджувати всю повноту влади в одних руках. У цьому і полягає головна різниця порівняно з посадою Рейхспрезидента Веймарської республіки у 1918-1933 роках, котрий був чимось на кшталт "ерзац-кайзера", і який, зрештою, передав усю владу диктаторові Адольфу Гітлеру.
Нині пост президента обіймає Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier), який зараз балотується на другий термін. У тому, що саме за нього у неділю, 13 лютого, проголосує більшість членів Федеральних зборів, у Німеччині ніхто не має сумнівів.
Позапартійний та орієнтований на цінності
Федеральні збори скликаються винятково для виборів президента ФРН не пізніше, ніж за 30 днів до завершення повноважень чинного глави держави. Федеральні збори становлять депутати Бундестагу та рівна кількість делегатів від земельних парламентів (ландтагів). При цьому виборниками з місць не обов'язково мають бути самі регіональні парламентарі: часто партії делегують до Зборів своїх однодумців з числа відомих у Німеччині людей - спортсменів, діячів культури чи акторів.
Президентом ФРН може стати будь-який громадянин Німеччини, який досяг 40 років та має виборче право. Президента обирають на п'ять років і переобратись на цей пост можна лише один раз.
Президент не очолює уряд, а представляє країну. Під час закордонних візитів він - "обличчя та голос Німеччини". Всередині країни, як ідеться у рішенні Конституційного суду Німеччини від 2014 року, президент символізує "єдність держави". Для гарантування цієї єдності, президент - позапартійний і завжди тримається осторонь політичних чвар. У своїх виступах він завжди звертається до цінностей, закладених в Основному законі ФРН. Зазвичай федеральний президент припиняє членство у політичній партії, якщо мав таке до початку каденції.
У державному апараті відомство президента відокремлено від трьох інших владних гілок: виконавчої, законодавчої та судової. Таким чином, президент може сприяти подальшому розвиткові демократії та правової держави. Це позитивно оцінив і попередник Штайнмаєра на посаді Йоахім Ґаук (Joachim Gauck). Він особисто визнав, що це додало йому "здорової самовпевненості" разом з усвідомленням того, що президент не несе широкої політичної відповідальності. "Це надає свободу при слушній нагоді говорити більш відверто", - пояснив Ґаук.
Водночас саме президент формально вносить до парламенту кандидатуру федерального канцлера, а потім приводить його до присяги. Також президент має право розпустити парламент, якщо кандидатура канцлера після трьох раундів голосування не набере у Бундестазі абсолютну більшість голосів, або якщо канцлер втратить довіру парламенту. Також за пропозицією канцлера президент призначає та звільняє з посади міністрів - але ця процедура має радше формальний характер.
А от від промов президента очікують імпульсів для вирішення тих чи інших національних та міжнародних проблем. Хоча зовнішня політика та її практична реалізація - прерогатива федерального уряду та його міністрів. Часто президент Німеччини порушує теми захисту прав людини, верховенства права та виступає за демократичний діалог, а також не забуває і про питання війни і миру, боротьби з тероризмом, про європейську єдність, захист клімату та довкілля. Так чи інакше, але це завжди теми національного значення.
Реклама
Визначальний підпис
За традицією, саме президент приймає вірчі грамоти від послів іноземних держав. Також його посада передбачає і таку важливу функцію, як підписання угод від імені держави.
Підпис важливий і щодо ухвалених обома палатами парламенту - Бундестагом та Бундесратом законів: вони набувають чинності з часу підписання президентом. Візування документу главою держави означає і те, що такі закони були ухвалені із дотриманням усіх необхідних формальностей. Крім того, президент виступає і у ролі "адвоката демократії", перевіряючи всі законодавчі акти на їх відповідність духу Основного закону. В історії ФРН досі було вісім випадків, коли федеральний президент не став підписувати закон. Одним з таких був закон про нові правила з управління повітряним рухом, підписувати який у 2006-му відмовився тодішній президент Горст Келер (Horst Köhler). Згодом закон відкликали.
Пересічні громадяни можуть зустрітися з президентом під час його частих поїздок країною. Багато хто отримує відзнаки з його рук, як то "Орден за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина", "Срібний лавровий лист" тощо. Деяким громадянам президент надсилає листа із вітаннями до дня народження - такі письмові привітання отримують, приміром, люди, які досягли 100-річного віку. Глава держави бере почесне шефство над багатодітними сім'ями, що мають семеро й більше дітей.
Штайнмаєр: немає німецького патріотизму без тріщин (08.05.2020)
00:53
Політична розкіш: Палаци президентів та монархів світу
У росіян є Кремль, у американців - Білий дім, у французів - Єлисейський палац. Віднедавна і в Туреччині є свій палац. Він, як і багато інших, славиться своєю помпезністю, блиском та марнославством.
Фото: picture-alliance/dpa/Kay Nietfeld
Палац страченого диктатора
Ця будівля-монстр до сьогодні стоїть в столиці Румунії Бухаресті. Це друга за величиною будівля у світі після Пентагону (штаб-квартири Міноборони США). Його площа - 265 тисяч квадратних метрів. Ідея будівництва прийшла колишньому диктатору Ніколае Чаушеску під час візиту до Північної Кореї у 1984 році. Зведення будинку коштувало мільярди доларів. Заради цього знесені були цілі кварталів міста.
Фото: tony4urban/Fotolia.com
Президент у незаконній будівлі?
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган переїжджає у свою нову штаб-квартиру в Анкарі, так званий "Білий палац". Величезний комплекс будівель має тисячу кімнат. У цьому палаці не обійшлось без конференц-залів, захищених від прослуховувань, та бункерів, які можуть витримати ядерну атаку. Утім, критики називають цю державну будівлю протизаконною, нагадуючи, що її звели попри рішення суду.
Фото: picture alliance/AA/M.Ali Ozcan
Нафтодоларова розкіш
Вночі урядові будівлі столиці Казахстану постійно змінюють свій колір. Президентський палац видається при цьому кричущою копією Білого дому у Вашингтоні. Нурсултан Назарбаєв почав керувати країною ще за радянських часів. Говорять, що його родина володіє сімома мільярдами доларів. Казахстан - країна, багата на сировинні корисні копалини.
Фото: picture alliance/dpa
Манія величі по-туркменськи
В цьому палаці в Ашхабаді проживає туркменський президент Гурбангули Бердимухамедов. Він був особистим лікарем засновника держави Сапармурата Ніязова, який сам проголосив себе батьком усіх туркменів (Туркменбаші). Коли Ніязов помер в 2006 році, Бердимухамедов став його наступником. Новий президент, як і його попередник, працює над культом своєї особи під золотим куполом чудового палацу.
Фото: picture alliance/dpa
Феодальні володіння під Києвом
Цю елітну резиденцію у Межигір’ї неподалік від Києва побудував колишній президент України Віктор Янукович. Після його втечі в лютому 2014 в Росію громадські активісти опублікували в інтернеті документи, які були знайдені на дні Київського моря. Коли Януковича у 2010 обрали президентом, одним із перших його кроків стало розпорядження придбати люстру для резиденції вартістю у вісім мільйонів євро.
Фото: AFP/Getty Images/Genya Savilov
Безмежний блиск
Так виглядали апартаменти українського екс-президента: багато золота, блиску і несмаку. Януковича звинувачують у корупції та панибратстві. Він привласнив собі сотні мільйонів євро. Його сини Віктор та Олександр також зуміли заробити чималі статки завдяки своєму батькові.
Фото: AFP/Getty Images/Yuriy Dyachyshyn
Монархічна пишність в Парижі
Чимало пафосу і в оточенні тих, хто працює в президентській резиденції на Сені. Ось, наприклад, вид на письмовий стіл президента Франції. У Парижі представники влади працюють ніби в музеях. Єлисейський палац переповнений історичними творами мистецтва та раритетними меблями. Бетонні стіни - тільки у підвалі, де за товстими сталевими дверима ховається командний центр управління ядерною зброєю.
Фото: picture-alliance/dpa/Giancarlo Gorassini
Оманлива скромність в Багдаді
Порівняно з іншими президентськими резиденціями палац колишнього іракського диктатора Саддама Хусейна в Багдаді, принаймні ззовні, видається майже непомітним і досить скромним.
Фото: picture-alliance/dpa
Перська пишність
До будівельного комплексу Саадабад на північному сході іранської столиці Тегерана належать аж 18 палаців. У 1920-ті роки шах Реза Пехлеві захотів розширити комплекс у кілька разів. Приміщення почали використовувати як у службових цілях, так і як житло. Так званий "зелений палац" служив шаху та його дружині Сораї літньою резиденцією.
Фото: picture-alliance/dpa/Orand-Viala
Чудовий палац в Досі
У цьому палаці проживає емір Катару шейх Тамім бін Хамад Аль Тані. Він відкрив двері країни на Захід та заснував 1996 року англомовний телеканал Al Jazeera. Тоді Катар заявив про себе на зовнішньополітичній арені. Та з часом емір знову опинився в ізоляції, зокрема, через свою підтримку єгипетського руху "Брати-мусульмани". Катар підозрюють також у фінансуванні терористичних груп.
Фото: picture-alliance/dpa/Rainer Jensen
Палац в Аккрі
В цьому розкішному палаці розташована резиденція ганського глави держави. Гана є передовим прикладом стабільності Африки та економічного прогресу. Країна досить добре заробляє на експорті какао і золота. Тим не менш, майже половина з 23 мільйонів населення Гани й досі проживає в бідності. Це пов'язують, зокрема, з корупцією в попередньому уряді країни.
Фото: picture-alliance/dpa/UPPA/Photoshot
Вражаюче мистецтво
У багатьох владних установах по всьому світу можна насолоджуватися незрівнянними творами мистецтва. Ось тут, у президентському палаці в Мехіко, міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр милується однією з картин на стіні.
Фото: picture-alliance/dpa/Bernd von Jutrczenka
Замок для громадян
Палац Бельвю в Берліні - офіційна резиденція німецького федерального президента. Бездоганна біла будівля у неокласичному стилі розміщена на річці Шпрее. Двоповерховий комплекс був побудований за ескізами архітектора Філіппа Даніеля Боуманна в 1786 році. Будівля служила приватною резиденцією Фердинанда Пруського. У саду палацу проходять літні вечірки, які дуже популярні серед відвідувачів.