"Війна ближче , ніж ти думаєш. Від Харкова до Донецька 259 кілометрів". Плакат з таким написом та інформацією за скільки здатні подолати цю відстань авто, танк, винищувач та ракета зустрічає гостей Харкова на залізничному вокзалі. На тому ж вокзалі можна зустріти й таксистів, які або тихо, або голосно пропонують підвезти до лінії розмежування на Донбасі. При потребі можуть відвезти й до Росії. "На Воронеж! На Бєлгород!" - такі вигукування російською в специфічній інтонації від харківських таксистів на вокзалі лунають упродовж усіх років війни.

"Знайти клієнта на Бєлгород - таке замовлення було вигідним завжди, а після того, як скасували авіарейси до Росії, тим більше,"- каже один з таксистів, який назвався Анатолієм. У Харкові теж уважно стежать за повідомленнями про скупчення російських військ уздовж кордону з Україною. Але війни з РФ Анатолій не боїться. "Якщо що, то будемо вивозити людей, як це робили наші колеги в Донецьку," - каже таксист, маючи, звичайно, на увазі, що порятунок не буде безкоштовним.

Читайте також: Коментар: Чи кине Путін виклик Зеленському та Байдену?

Настрої харків’ян

Вірі Миколаївні та її чоловіку Володимиру Миколайовичу уже за 70. Подружня пара зізнається, що дуже нервує, коли лунають повідомлення про зосередження російських військ біля кордону з Україною. "Не буде війни! Путін не з’їхав з глузду, щоб її затівати зараз!" - каже Віра Миколаївна. Її чоловік не погоджується: "Він же хвора людина, все що завгодно можна очікувати!" Зрештою подружжя знаходить компроміс: якщо російська армія раптом з’явиться на вулицях Харкова, то принаймні Володимир Миколайович буде "кидати гранати та бомби зі свого балкона".

Наталя Іванівна народилася в Росії й останні 30 років мешкає в Харкові. Вона не приховує, що повідомлення від українських військових про нові потенційні загрози від РФ сильно псують їй настрій. "Я сама росіянка і не розумію Путіна. Він виходить не за мир? Він проти, загалом проти людей?! Ми ж були друзями, й до того, що це давно вже не так, - не можу звикнути," - каже Наталя Іванівна й додає, що кілька років не може з'їздити в Курськ, аби відвідати могили батьків. Хотіла з’їздити з сином, але відмовилася від цієї ідеї, коли в 2015-тому зрозуміла, що громадяни України можуть просто так зникати на території Росії, а потім опиняться у в’язницях, змальовує свої побоювання жінка.

"Ніхто ніде нічого не концертує. Не треба нагнітати!" - мало не кричить російською жінка з газетою про Михайла Добкіна в руках. Вона впевнена, що повідомлення про нову військову загрозу з боку РФ - недостовірна інформація. "Острах, звичайно, є. Не хотілось б опинитися в епіцентрі обстрілів," - каже DW чоловік з двома дітьми. "Путін не буде ризикувати. Україна - не одна. Їй допоможуть друзі," - вважає студент з Азербайджану. Інна Сергіївна, вчителька однієї з харківських шкіл, на питання про імовірність нападу на Харків відповіла: "У нас що немає хлопців, які нас будуть захищати?!" І додала: "Якщо що, то самі підемо".

Резервісти напоготові

Хлопців, котрі захищатимуть, багато, запевняє у розмові з DW керівник харківської філії ГО "Український легіон" Олександр Горбатенко. До початку бойових дій на Донбасі цей чоловік займався виробництвом меблів. У квітні 2014-го року перед Харковом постала реальна загроза перетворення на "ХНР". Ці події змінили життєві плани Олександра. Він взявся за вивчення військової справи і вже кілька років працює інструктором, допомагає тим, хто бажає, здобувати базові знання, як протистояти агресору. "Ми навчаємо тактичній медицині, поводженню зі зброєю, як зачищати будівлі тощо," - розповідає Олександр. За його словами, тільки в "Українському легіоні" уже кілька сотень людей пройшли військову підготовку.

Громадські резервісти у разі необхідності мають прийти на допомогу батальйонам територіальної оборони, які були створені за роки війни в кожному регіоні України. Головний старшина харківського батальйону тероборони Михайло Соколов відмовляється назвати точну кількість бійців, посилаючись на військову таємницю. Він каже, що такі люди є і вони регулярно тренуються ще з початку війни: "Я можу сказати, що ми готові. Форма з собою - все з собою. За дві години будемо на пункті призначення".

Читайте також: Боєздатний резерв чи гра у війну? Як тренуються бійці тероборони

"ХНР" технічно не можлива?

На думку Михайла, Харків уже не те місто, яке в 2014-му ледь не перейшло в "обійми руського міру". "Тоді городяни були дуже залякані. Зараз інша ситуація," - переконаний Михайло, який раніше служив в спецназі.

З ним погоджується і Дмитро Олійник, який був серед тих харків’ян, котрі протистояли проросійським сепаратистам навесні 2014-го, рили окопи, встановлювали бліндажі й блокпости на виїздах, зокрема з Харкова до Бєлгорода, куди в мирні часи можна було доїхати на авто за 40 хвилин і звідки в 2014-му заїхали адепти "руської весни", щоб захопити місто. На думку Дмитра, затятих прихильників "руського міру" в Харкові за роки війни поменшало: "Вони бачать те, що відбувається в Луганську, Донецьку. Хоча є й такі, які тихенько сидять вдома й обговорюють можливість приєднання до Росії".

Дмитро переконаний - якщо хтось серед можновладців чи правоохоронців у Харкові й ризикне повторити спробу 2014-го здати Харків, то зараз навряд чи вийде. Адже за роки війни Україна переформатувала правоохоронні органи, армія стала набагато потужнішою, немає президента, який би готовий був здати Україну. З цим погоджується харківська політологиня Юлія Біденко: "Зараз середовище у Харкові є більш проукраїнським, ніж у 2014-му році. І місцеві еліти не дуже так орієнтовані на Росію".

Острахом війни давно перехворіли

Збори резервістів уже оголошені в Херсонській області. Харківська, за словами Михайла Соколова, може бути на черзі, й це може статися в будь-який час: "Не треба панікувати. Я так і кажу городянам, які підходять і запитують про загрозу. Кажу їм, щоб менше ТБ дивилися".

На вулицях Харкова нині побільшало військових. В облдержадміністрації вони стали частіше відвідувати засідання. Навколо Харкова поки що немає ознак посилення контролю за в’їздом у місто. Блокпости, бетоні блоки були прибрані ще в 2017-му році. Місцеві органи влади поки що не робили заяв про якусь стурбованість імовірними загрозами з боку РФ. Чиновники нині більше зайняті боротьбою з коронавірусною хворобою, яка вирує в регіоні.

Харків’яни, з якими вдалося поспілкуватися кореспонденту DW, теж визнали, що страх захворіти, не мати грошей через пандемію сильніший, ніж страх перед загрозою війни. "Ми вже звикли до війни - перехворіли цим вже давно," - пояснив DW один з мешканців Харкова.