На тлі війни Росії проти України емоційна ситуація в російсько- та україномовних ком'юніті Німеччини помітно загострилася. Ще на початку березня міністерства внутрішніх справ відразу кількох федеральних земель оголосили, що очікують почастішання випадків вандалізму, псування майна, словесних провокацій і фізичних бійок у зв'язку зі спробами розпалити міжнаціональну ворожнечу. І такі дії справді відбувалися.

Так, 2 березня невідомі розбили вітрину магазину, що торгує східноєвропейськими, зокрема, російськими та українськими продуктами у місті Оберхаузені у федеральній землі Північний Рейн - Вестфалія та написали на його стінах "Вільна Україна" та "Путін убивця".

10 березня невідомі 200 разів написали великими літерами слово "Mörder" ("вбивці") на колонах Російського будинку науки і культури у центрі Берліна та пішохідній доріжці перед ним. У батьківських чатах багато розповідей про дискримінацію або навіть спроби однокласників побити дітей, які говорять російською мовою. Список можна продовжувати.

Проблеми проукраїнських активістів у Німеччині

Тим часом, судячи з усього, проблеми у Німеччині виникають не лише у тих, кого з якихось причин пов'язують із російською державою, а й у проукраїнських активістів - або тих, кого вважають такими.

Одну з подібних історій розповів уродженець Донецька священник Сергій Косяк, який живе в Саксонії. 2014 року він почав займатися підтримкою постраждалих у збройному конфлікті на Донбасі, допомагаючи їм перебратися до інших регіонів України. З 2018 року Сергій живе в Німеччині, куди у 2014 році переїхали його діти та дружина - етнічна німкеня.

Через кілька днів після початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Косяк разом з однодумцями створив у саксонському місті Баутцен Український центр допомоги. Сьогодні у ньому щодня працюють до 20 волонтерів із числа українських біженців, розповідає активіст. З початку війни їм вдалося перевезти до Німеччини з України 1500 людей. На місці їм допомагають із оформленням документів, розселенням у квартири та іншими повсякденними завданнями. "Нас уже добре знають", - каже Сергій із гордістю.

5 квітня він опублікував у YouTube посилання на кадри, записані відеореєстратором його автомобіля. На них видно, як із авто, що зупинилося перед машиною Косяка на світлофорі, виходить чоловік із монтувальним ключем. За словами священника, недоброзичливець "накинувся" на нього через український прапор, який він закріпив на машині у зв'язку зі своєю роботою в Українському центрі допомоги.

Завдяки своїй фізичній перевазі Косяку вдалося заштовхати нападника назад у машину. У соцмережах цей випадок викликав великий резонанс. Багато користувачів, що залишили коментар під постом Косяка, вимагали відправити нападника і подібних до нього любителів "руzzкого мира" назад до РФ. "Божевільні не знають, що творять. Передивилися російських ЗМІ, телебачення", - констатували інші.

Погрози у месенджері

Така ж неприємна історія трапилася з індивідуальною підприємницею з Бонна Мариною (ім'я змінено на її прохання). Уродженка Київської області вже 18 років живе у Німеччині, але, як вона розповідає в інтерв'ю DW, зв'язок із Україною її родина не втратила досі. Щоб допомогти українським біженцям, вона створила спеціальну групу для обміну інформацією в месенджері WhatsApp. Спочатку в ній були тільки близькі знайомі, сьогодні, за словами Марини, у групі вже понад 60 людей. Спільними зусиллями їм вдалося допомогти перебратися з України до ФРН 47 сім'ям та 17 жінкам з дітьми, які проживали до війни у ​​Будинку матері та дитини під Києвом.

Нещодавно Марина отримала два повідомлення з погрозами. У першому їй надіслали дані геолокації школи, до якої ходить її дочка, зі словами: "Ми знаємо, де ти живеш і працюєш. Якщо ти не припиниш займатися тим, чим ти займаєшся, ми перетворимо твоє життя на пекло". У другому повідомленні, надісланому в WhatsApp з акаунта під ім'ям "Ольга", було написано: "Ми вважаємо, що ти займаєшся нелегальним працевлаштуванням біженців. Припини це або чекай на гостей з Zoll ("митниці". - Ред.)".

Політично мотивована злочинність

Як зазначає Марина, вона ніде не афішувала своєї діяльності, тому не розуміє, звідки зловмисники дізналися її номер телефону. Обидва повідомлення із погрозами були написані російською мовою. "Найбільше я боюся, що це хтось із мого колишнього, довоєнного кола спілкування в Німеччині, - каже Марина. - Після початку війни багато росіян, з якими я підтримувала контакт, відвернулися від мене".

За словами жінки, у поліції Бонна їй сказали, що вона з такою заявою - вже не перша. Як повідомили DW у пресслужбі поліції Бонна, випадки, аналогічні до описаного вище, класифікуються як політично мотивовані злочини. Злочини цієї категорії вже давно розслідуються по всій Німеччині кримінальними інспекціями під назвою "Поліцейська охорона держави". Спеціально для розслідування випадків переслідування проукраїнських активістів нових відділів у поліції не створювали.

Читайте також: Проросійські демонстрації в Німеччині. Як реагують німці

Попри драматичність кожної такої ситуації, випадків прояву фізичної агресії стосовно тих, хто займає проукраїнську позицію або активно допомагає українським біженцям у Німеччині, зважаючи на все, небагато. Вербальні нападки на тих, хто критикує російське вторгнення в Україну, або дрібні капості на адресу таких людей трапляються частіше. DW вислухала дві подібні історії.

Обвал рейтингу ресторану як помста за критику проросійського автопробігу

Александер Ґрюнер (Alexander Grüner) - власник берлінського бару Kvartira No. 62. Після того як 3 квітня в німецькій столиці відбувся великий автопробіг, спрямований, за заявою його учасників, "проти утисків російськомовного населення в Німеччині", Александер написав на своїй сторінці у Facebook, що було б непогано провести роз'яснювальну роботу з учасниками цього автопробігу та розповісти їм про те, що насправді відбувається зараз в Україні.

"Думаю, що багато російськомовних жителів Німеччини дивляться російські телеканали і одержують свою інформацію звідти", - говорить Александер у розмові з DW. Сам він вважає, що їздити Німеччиною із прапором РФ під час війни Росії з Україною недоречно. При цьому проти автопробігу як такого він не виступав, наголошує пізній переселенець. "Просто я не можу зрозуміти, чому російськомовні люди в Берліні саме зараз почали відчувати на собі якісь утиски. Чому вони не влаштовували таких автопробігів, наприклад, рік тому?" - запитує Александер.

Його бар доволі популярний у Берліні не лише завдяки смачній кухні, до фірмових страв якої належать борщ, пельмені та вареники, а й тому, що там регулярно відбуваються музичні концерти та поетичні вечори за участю артистів із Росії, України та Білорусі. За останні тижні у таких заходах брали участь поети та поетки, які приїхали до Берліна, рятуючись від війни в Україні, розповідає Александер.

Після публікації ремарки Александера про автопробіг, однак, його бар почав отримувати десятки негативних рецензій у пошуковій системі Google - причому не тільки німецькою та російською, а й українською мовами. Судячи з усього, хтось докладав купу зусиль, щоб обвалити його рейтинг. За словами Александера, через це він написав багато скарг у Google. До того ж постійні клієнти підтримали його "п'ятизірковими" рецензіями.

Привіт від проросійських хакерів?

З помстою за його активну підтримку українців, які постраждали від війни, судячи з усього, зіштовхнувся й інший берлінський підприємець - власник ресторану грузинської кухні KIN Za Іраклі Кемерті. Як сам він розповів DW, буквально через два-три дні після початку російського вторгнення в Україну він вирішив вирушили до України з вантажем гуманітарної допомоги: сповістив друзів, зібрав три "спринтери" - і виїхав у Львівську область, щоб особисто побачити ситуацію та зрозуміти, чого українці потребують найбільше.

Відтоді Кеметрі почав здійснювати такі тури регулярно. "Чомусь багато хто сконцентрувався на польському напрямку і "забув" нижній напрямок  - Одеську область і кордон з Молдовою. Тому я кілька разів їздив саме туди", - розповідає підприємець. 9 та 10 квітня він відвіз на білорусько-український кордон і передав благодійній організації "Теплі серця" придбану на зібрані ним пожертвування карету швидкої допомоги, наповнену гуманітарним вантажем. 

Читайте також: Як живуть українські біженці в російських сім'ях у Німеччині

Кемерті наголошує, що збирати гуманітарну допомогу йому допомагають люди всіх національностей, зокрема, росіяни. Погроз у зв'язку з його діяльністю зі збору допомоги для українців поки що не надходило, зазначає активіст. Проте були хейтерські коментарі під його постами у Facebook із закликом робити пожертви: "Від людей, які не розуміють, чим я займаюся, - адже гуманітарна допомога має бути поза політикою". Крім того, на початку березня сайт його ресторану грузинської кухні зазнав хакерської атаки - під час переходу на нього користувачам показували порнографію. Сайт не працює досі, і як його відновити, не зрозуміло, нарікає Іраклі.

Оскільки над створенням сайту працювали українські програмісти, він вважає, що злам міг бути спрямований і не проти нього особисто: "Знайомі комп'ютерники сказали, що справа або в українських IP-адресах, або зловмисники "вручну" вишукували якісь сайти, пов'язані з допомогою Україні". "Якби хотіли нашкодити мені особисто, могли б розбити вікно в ресторані", - розмірковує підприємець, додаючи, що з агресією поза онлайн-простором він поки не стикався: "Деякі знайомі просто казали мені: ти не правий. Але це їхня думка, а в мене є своя".