У четвер, 20 травня, виповнюється два роки після інавгурації президента України Володимира Зеленського. У Євросоюзі перший рік його президентства оцінювали переважно позитивно. Однак вже під час другого року президентства критика на адресу Зеленського лунала суттєво частіше. DW з'ясувала, що думають у Брюсселі про другий рік правління українського президента.

Політика Зеленського щодо Донбасу

Якщо є одна сфера, де Зеленський користувався майже беззаперечною підтримкою ЄС і НАТО, то це конфлікт Росії з Україною. Адже твердження, що його можна вирішити лише дипломатичними методами, стало мантрою для Заходу. І оскільки Зеленський намагається іти шляхом переговорів з Москвою, то в Брюсселі його підтримують. Востаннє це проявилося під час нарощування Росією військової присутності біля кордонів України та в анексованому Криму. Київ активно хвалили й у Раді ЄС, і в Європарламенті - за "стриманість", "розсудливість" і "пропорційну реакцію".

З іншого боку, єдиним помітним досягненням Зеленського стало припинення вогню, яке почало діяти у липні 2020 року. До кінця року інтенсивність обстрілів і кількість смертей на Донбасі була суттєво нижчою, однак уже у 2021-му військові дії знову активізувалися.

Більшість політиків у Брюсселі не бачать у цьому провини Києва. "Звісно, миру ще нема, але це залежить не від України, а від Кремля (…) Я не знаю, що Україна могла би ще зробити, крім посилення своєї оборони та справжнього прогресу в реформах", - зазначає член делегації Європарламенту з асоціації з Україною литовець Андрюс Кубілюс з фракції Європейської народної партії (ЄНП).

Він належить до багатьох євродепутатів, які критикують Захід за нездатність вплинути на президента Росії Володимира Путіна. "Хто може переконати Путіна поводитися належним чином? Я не знаю. Точно не сама Україна", - зазначає Кубілюс в інтерв'ю DW. На його думку, найбільші можливості вплинути мають США, ЄС, а також Німеччина та Франція як учасники "нормандської четвірки". "Схоже, що політика Заходу щодо Росії з мінськими угодами, "нормандським форматом" і запровадженими санкціями задовольняє Путіна, бо він не змінює свою поведінку. Тож нам треба шукати нові ініціативи", - переконаний Кубілюс.

Інший член делегації з асоціації з Україною, словацький євродепутат з ліберальної фракції "Оновити Європу" Міхал Шімечка також вважає, що в питанні переговорів з Росією Зеленському "треба віддати належне", зокрема за домовленість щодо припинення вогню.

Політика Зеленського щодо Криму

За намагання розрядити відносини з Росією на початку його каденції хвалить Зеленського і представник німецьких соціал-демократів у Європарламенті, який відповідає за питання України, Дітмар Кестер (Dietmar Köster). "У Зеленського руки зв'язані, він залежний від того, чи захоче Путін іти на поступки", - каже він і також вказує на те, що Берліну і Парижу теж варто шукати рішення.

Водночас нерозуміння у Кестера викликають деякі заяви або дії представників Києва. Так, слова посла України в Німеччині Андрія Мельника щодо можливого повернення ядерного статусу він не вважає "доцільними". Також німецький євродепутат не розуміє логіку відсутності постачання води з України до Криму, хоча це створює "значні труднощі" передусім для тих людей, яких Україна сприймає як своїх же громадян. А ось щодо головної ініціативи Зеленського щодо анексованого півострова - Кримської платформи - в ЄС поки зайняли вичікувальну позицію.

Санкції щодо Медведчука і телеканалу "112 Україна"

Застереження Кестера викликали і санкції щодо Віктора Медведчука та трьох телеканалів, які з ним пов'язують, - "112 Україна", NewsOne і ZIK. Коли йдеться про канали, то євродепутата турбує аспект свободи слова. А ось санкції проти Медведчука він розглядає по-іншому: "Я загалом вважаю це розвитком, який не сприяє тому, щоб спонукати Росію піти на поступки в цьому конфлікті", - каже представник німецьких соціал-демократів, які традиційно відстоюють політику розрядки у відносинах з Москвою.

Процедура заборони телеканалів за допомогою санкцій, а не судових вироків, викликала критику й у інших політиків у Брюсселі, натомість санкції щодо самого "кума Путіна" радше викликали "певні симпатії".

Читайте також: Євродепутатка: У ЄС є "певні симпатії" до санкцій щодо Медведчука

Кубілюс вважає Медведчука частиною гібридних загроз з боку Росії. "Держава має захищатися не лише проти танків чи артилерії, але й проти інструментів пропаганди, спрямованих на людські уми та серця (…) Це те, що українська влада зараз робить. Тож я можу лише оцінити це (санкції та підозру Медведчуку. - Ред.) позитивно", - вважає литовський євродепутат.

Як у ЄС оцінюють реформи в Україні за Зеленського

У питанні реформ в Україні оцінки євродепутатів менш однозначні. Усі співрозмовники DW вказують на необхідність більшого прогресу в судовій реформі, боротьбі з корупцією та скороченні політичного впливу олігархів. "Для ЄС важливо, щоб дотримувалися принципів демократії та верховенства права, серед яких незалежність судової системи є центральним пунктом. Тут я бачу для Зеленського можливість демонструвати більші результати", - каже Дітмар Кестер.

Читайте також: Річний атестат від ЄС для Зеленського: успішність упала

В Брюсселі українській владі передусім вказують на судову реформу, яку глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель на Раді асоціації Україна-ЄС назвав "матір'ю всіх реформ". Утім, в Україні так і не вирішили проблеми Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) і Вищої ради правосуддя (ВРП). Не є безхмарною і ситуація у боротьбі з корупцією. Так, хоча крісло керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) вакантне з серпня 2020 року, конкурс на посаду досі триває.

Читайте також: 600 мільйонів євро від ЄС: в України лишається обмаль часу

Міхал Шімечка серед найбільших проблем називає і деякі кадрові рішення. Називати прізвища він відмовився, утім, можна легко зрозуміти, кого він може мати на увазі. Якщо за перший рік Зеленського найбільше критикували в Брюсселі за зняття Руслана Рябошапки з посади генпрокурора, то протягом другого року головними подразниками стали відставка голови НБУ Якова Смолія та заміна керівництва "Нафтогазу".

Чи були очікування від Зеленського надто високими?

Загалом же, попри всю критику як офіційний ЄС, так і багато політиків у Брюсселі надалі наголошують на позитивних моментах. "Загалом (моя оцінка. - Ред.) доволі позитивна. Дива не відбуваються, але це природно для таких країн як Україна. Ми (країни Балтії. - Ред.) пройшли через схожий розвиток у 1990-х роках", - зауважує Кубілюс. Серед досягнень він називає "прогрес у євроінтеграції", децентралізацію та земельну реформу, котру євродепутат вважає "чимось історичним".

Загальний вердикт Шімечки щодо реформ в України є "змішаним". Він не зміг назвати одного найбільшого досягнення в реформах, але для нього успіхом вже є те, що в умовах "війни та агресії" "є певний прогрес у реформах". "Проблема в тому, що очікування були занадто високими: що він принесе новий тип політики, цілковито очистить Україну від впливу олігархів і започаткує радикальний антикорупційний порядок денний. Цього поки не сталося, хоча цього варто прагнути. Але тут може бути наука на майбутнє - що треба правильно обирати очікування", - підсумовує Шімечка.