Наталія Гузар разом з іншими жінками вийшла на вулиці Києва з портретом свого сина, щоб отримати бодай якусь інформацію про його долю. Жінка не стримує емоцій: "Перепрошую за сльози, але кожну хвилину щось робиш, їсиш просто механічно, але разом з тим думаєш, чи їла твоя дитина... Лягаєш спати і думаєш, а де твоє дитя лягає, а чи воно взагалі спить?"

За даними уповноваженого уряду України з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олега Котенка, понад сім тисяч військових вважаються зниклими безвісти. Аби знайти хоч якусь зачіпку, що сталося з військовим, їхні родичі моніторять російські соцмережі, сподіваючись, що рідна людина потрапила в полон.

Нерідко доводиться шукати і в моргах. Часто для розпізнання тіл родичі здають ДНК-тести. Руслан Аббасов, директор однієї з київських лабораторій каже, що щоденно до них приходять сотні зразків ДНК людей, які розшукують своїх рідних. За його словами, у 3-10 відсотках випадків результати співпадають. Аббасов каже, що те, що для лабораторії хороший результат, тобто збіг, для батьків - найгірша звістка. "Для батьків, насправді, краще, щоб не було збігів, бо вони вірять, що їхній син або живий, або в полоні, або зараз прийде," - зазначає Аббасов.

Розшук військовополонених

Російський адвокат Микола Полозов працював над поверненням українських моряків з полону в РФ у 2018 році. Тепер його команда заснувала проєкт "Пошук.Полон", щоб розшукувати  українських військовополонених у Росії. До проєкту залучені українські та російські експерти, які відслідковують можливе перебування зниклих українських бійців. За словами правника, одна з найбільших проблем - відсутність даних про українських бранців.

На відміну від України, Росія не сформувала інформаційно-довідкове бюро щодо військовополонених. Це порушує норми міжнародного гуманітарного права, зокрема, третьої Женевської конвенції. Кремль пояснює це тим, що ніякої війни Росія не веде. За словами Полозова, РФ вигідно приховувати дані щодо більшості військовополонених, адже тоді вона не має розкривати і злочини, які скоюються проти українських військових.

"Нам відомо, що їх катують, морять голодом і роблять інші жахливі речі, які ми дізнаємося від тих полонених, які все ж потрапили на обмін та були звільнені," - каже Полозов у розмові з DW. 

Микола Полозов вважає, що більшість бранців вдасться обміняти, адже Росія фізично не зможе відкрити таку кількість кримінальних справ, також сенсу утримувати тисячі бійців, окрім як бажання не допустити їх знову на передову, немає. Ситуація з командуванням, на його думку, буде інша. "Йтиметься про командирів, про деяких представників полку "Азов", про якісь медійні постаті, які російська пропаганда демонізуватиме," - каже Полозов. Цим українцям треба буде організовувати правозахисну підтримку. Саме для цього в команді Полозова і є російські адвокати. За його словами, наразі єдиний можливий спосіб повернути українських військових додому - це обмін.

Читайте також: Червоний Хрест і війна в Україні: як шукають зниклих людей

Знайти своїх

Зникають безвісти не тільки військові, але й цивільні. Окрім держави, їхнім пошуком займаються волонтери. Один з найбільших проєктів, "Знайти своїх", запустила телеведуча Катерина Осадча. Щомісяця до волонтерів проєкту звертаються тисячі родичів зниклих цивільних, розповідає вона.

У своїй роботі активісти використовують найрізноманітніші джерела - бази даних евакуйованих, списки поранених у лікарнях, списки людей у бомбосховищах, локальні держустанови на місцях і навіть представників так званих "ДНР/ЛНР". "Ми така ланка. Ланка, що об'єднує людей з інформацією, і ланка, що намагається знайти людей на місцях," - пояснює засновниця проєкту "Знайти своїх".

За словами Осадчої, один із серйозних викликів, з яким стикнулася Україна, - це цивільні українці в російському полоні. Це є викликом, оскільки військовополонені мають міжнародно закріплений статус - на відміну від мирних мешканців. "Як владі міняти військових і цивільних? Якщо хлопець чи дівчина військові, то військового на військового зрозуміло, як обміняти. А як обміняти цивільного?", - каже Осадча.

За словами активістки, деяких цивільних українців, яких захопили росіяни, змушують визнавати, що вони буцімто військові. "У нас є цьому докази, у нас є інтерв'ю з людьми, у мене є інтерв'ю з мамою, яка чекає на свого цивільного сина з полону. Разом з ним в полоні був хлопець, якого обміняли і який розповідав, що так - це правда", - сказала у розмові з DW Осадча. На її думку, росіяни роблять це, щоб поповнити свій обмінний фонд.

Як розповіла Катерина Осадча, є також інформація, що захоплених росіянами українських цивільних утримують у нелюдських умовах, іноді навіть в одній камері з російськими затриманими. Це підтверджує і Микола Полозов: "Наскільки мені відомо, деяких цивільних утримують взагалі без суду та слідства у російських СІЗО".

У Міжнародному комітеті Червоного хреста (МКЧХ), відповідаючи на запит DW щодо ситуації українських цивільних у російському полоні, зазначили, що "не коментують окремі випадки і ніколи не дають публічної оцінки таким випадкам". Водночас речник МКЧХ у розмові з DW зауважив, що ситуація з цивільними в полоні загалом складна, адже питання звільнення цивільних з полону не прописане міжнародним гуманітарним правом, на відміну від звільнення військових. А отже, незрозуміло, за якими правилами повертати цивільних з полону. Речник МКЧХ рекомендує родинам, у яких їхні близькі цивільні потрапили в полон, і яких видають за військових, звертатися до Червоного Хреста.

Тягнути за всі ниточки

Попри всі труднощі процес обміну між Україною і Росією відбувається, а пошук зниклих безвісти триває. Лише в рамках проєкту "Знайти своїх" за останній місяць вдалося розшукати майже півсотні людей. Катерина Осадча радить: якщо у вас зникла близька людина, треба "тягнути за всі ниточки" - повідомити у поліцію, у Національне інформаційне бюро, звернутися до колцентру уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти, співпрацювати з волонтерами. "І не втрачати надію на повернення рідної людини", - наголосила Осадча.