"За що?!" - запитую себе я, дивлячись на малюнки дітей з Маріуполя, які у бункерах малювали їжу: піцу, торт, тістечка… І хіба тільки там. Я ніколи не знайду "правильної" відповіді", - Юлія Стахівська, спеціально для DW.
Реклама
Поки ми купуємо в пекарні хліб із хрумкою скоринкою, а у кондитерській спокійно можемо замовити штрудель - ми дуже далекі від усіх цих новин про майбутню продовольчу кризу. Крадіжки тонн українського зерна, знищення посівів etc. - далеко не деталізований перелік того, що чинить Росія в Україні, готова використовувати голод як іще один дуже дієвий вид зброї. Але ж не вперше.
Для того, щоб остаточно упокорити Україну в 1932-1933 роках, треба було натиснути на чисельний суспільний прошарок, який не підтримував "колективізації" та рабської праці на державу - селянство. Тоді було влаштовано один із наймасовіших штучних голодів, відомий як Голодомор. Безумовно, завжди можна перекрутити факти і сказати, що цього не було, усе як за Орвеллом.
Мій прадід Мирон Васильченко (1898-1984), вчитель із Київщини, у своїх спогадах про 1933 рік писав: "…Було підраховано, що у нас у селі від голоду померло 780 душ. Мерли страшно. До цього вже якось звикли, так наче і треба було, наче це було нормальне явище. Один чоловік узяв грабарочну одноконку, їздив по селу, від хати до хати, забирав на свою смертну тачанку мерців (а то ще, гляди, і напівживих), вивозив їх на кладовище і скидав у яму, і навіть не закидав землею. Так без вічної пам'яті, без домовини... Я не можу описати тут все, що бачив і що сам пережив". Найбільш драматичною в його шкільній роботі була арифметика: восени було 42 учні, навесні 23 дитини, до нового року дожили одиниці… "За що?!" - риторично запитує себе радянський вчитель у родинній хроніці.
"За що?!" - запитую себе я, дивлячись на малюнки дітей з Маріуполя, які в бункерах на "Азовсталі" малювали їжу: піцу, торт, тістечка… І хіба тільки там? Я ніколи не знайду "правильної" відповіді. Бо її не існує.
Зате існує іносказання. Тоді дітей вбили голодом, а не вони померли від "недоїдання". Тепер їх убила Росія, у війні проти України, а не вони загинули під час "спецоперації з денацифікації". Лінгвістична робота тут очевидна, за ширмою іносказання можна применшити і згладити тотальний негатив багатьох понять, зробити їх "нормальним явищем". В арсеналі сучасного російського "новоязу" для медій чимало таких розмитих понять: "хлопок" - вибух, "задымление" - пожежа, "жесткая посадка" - авіакатастрофа, "подтопление" - паводок, "коррекция доходов" - збідніння, "отрицательный рост" - падіння тощо. Але як би не називали продовольчу війну (от голод називають "відповідальним споживанням"), суті це не змінює. Складно буде заплющити очі на наслідки війни і за "хліб наш щоденний". А забути дитячі малюнки з мріями про харчі - поготів.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.
Наслідки війни в Україні відчутні скрізь у світі
По всьому світу стрімко зростають ціни на паливо, продовольство та інші ресурси, реагуючи на вторгнення Росії в Україну та санкції Заходу проти РФ. Хто постраждав від кризи найсильніше, дивіться у галереї DW.
Фото: Dong Jianghui/dpa/XinHua/picture alliance
Дорожнеча у Німеччині
У ФРН споживачі обурюються через зростання вартості життя. Війна Росії проти України й санкції Заходу проти РФ відіграли у цьому вирішальну роль. Востаннє такий рівень інфляції, як у березні 2022 року, у ФРН спостерігали далекого 1981 року. Федеральний уряд хоче за кілька місяців запровадити ембарго на постачання вугілля з РФ, але зволікає із забороною на імпорт газу та нафти.
Фото: Moritz Frankenberg/dpa/picture alliance
Черги на заправках у Кенії
Наслідки війни в Україні відчуваються навіть у Найробі: тут утворюються довгі черги на бензоколонках. Пальне стає дефіцитним та дорогим. Ситуацію погіршує й продовольча криза.
Фото: SIMON MAINA/AFP via Getty Images
Зростання ціни на хліб у Туреччині
Росія та Україна належать до найбільших країн-виробників пшениці у світі. Одним із наслідків запровадженої РФ заборони на експорт зерна стало зростання цін на хліб у Туреччині. Це - наочний приклад того, як міжнародні санкції розривають ланцюжки поставок. Щодо України, то через війну кораблі із зерном не можуть покинути чорноморські порти.
Фото: Burak Kara/Getty Images
Зліт цін на пшеницю в Іраку
Цей робітник складає мішки з борошном на популярному гуртовому ринку в Багдаді - Джаміля. В Іраку ціни на пшеницю після вторгнення Росії в Україну теж стрімко зросли: адже на обидві країни припадає не менше 30 відсотків світового обсягу торгівлі цим злаком. Досі Ірак зберігав нейтралітет, однак тепер плакати, які висловлюють підтримку Путіну, у цій близькосхідній країні заборонені.
Фото: Ameer Al Mohammedaw/dpa/picture alliance
Протести у Перу
У столиці Перу Лімі з початку квітня тривають протести проти зростання цін на продовольство, пальне і мідобрива, що посилилося на тлі війни Росії проти Україні. 5 квітня президент країни Педро Кастільо був змушений запровадити комендантську годину, проте скасував її вже за добу, після чого протести поновилися.
Фото: ERNESTO BENAVIDES/AFP via Getty Images
Кризова ситуація у Шрі-Ланці
У Шрі-Ланці (у минулому - Цейлон) теж не вщухають демонстрації. Люди обурені через підвищенням вартості життя, нестачу пального та відключення електроенергії. На початку квітня протестувальники навіть намагалися взяти штурмом резиденцію президента Готабаї Раджапакси. Останній оголосив надзвичайний стан і звернувся до Індії та КНР за допомогою у постачанні необхідних ресурсів.
Шотландці обурені зростанням цін на продукти та опалення
У Шотландії також виходять на демонстрації проти зростання цін на продукти харчування та енергоносії. На знак протесту проти підвищення вартості життя профспілки організували виступи у всій Великобританії. Brexit став причиною зростання цін у багатьох сферах життя. Очікується, що війна в Україні посилить цей ефект.
Фото: Jeff J Mitchell/Getty Images
Скільки коштує тепер ця риба?
Британці побоюються за свою улюблену національну страву. Щорічно у королівстві з'їдають близько 380 мільйонів порцій риби з картоплею (Fish & Chips). Проте через жорсткі санкції зараз зростають ціни на білу рибу, олію та енергоносії. У лютому 2022 року інфляція порівняно з тим же місяцем торік становила 6,2 відсотка.
Фото: ADRIAN DENNIS/AFP via Getty Images
Війна як шанс для економіки?
Продавець у нігерійському Ібафо розфасовує борошно для перепродажу. Нігерія вже давно хоче знизити потреби в імпорті продовольства та зробити свою економіку стійкішою. Тож чи можна розцінювати війну як шанс для економіки деяких країн? Аліко Данготе, найбагатша людина Нігерії, нещодавно відкрив найбільший у країні завод із виробництва добрив і тепер сподівається на попит.