Росіяни, які повернулися з еміграції назад на батьківщину, поступово вбудовуються у політичну парадигму Кремля. Багато хто з них був змушений відмовитися від прямої конфронтації з владою, а частина, зіткнувшись із різними обмежувальними заходами за кордоном через громадянство РФ, переглянула свої політичні погляди на користь Путіна. DW поговорила про це з соціологом, а також із деякими з тих, хто був змушений повернутися на батьківщину.

Дехто підтримує війну в Україні, щоб уникнути в'язниці

26-річний музикант Едуард Шарлот - найсвіжіший приклад повернення до РФ з "покаянням". Він публічно засудив військову агресію Кремля та поїхав до Вірменії у 2022 році. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну він був зіркою, що сходила, виступав на федеральних телеканалах і був рекламним обличчям одного з найбільших російських мобільних операторів. На еміграції молодий музикант провів понад рік. За цей час він записав безліч роликів із засудженням РФ, зокрема спалив російський паспорт і порвав знак "Z" у кольорах георгіївської стрічки, але потім несподівано заявив у соцмережах про своє повернення до Росії: "У мене немає претензій ні до кого, я просто хочу додому".

У московському аеропорту його затримали "за дрібне хуліганство", а через кілька днів проти нього порушили чотири кримінальні справи. Він вибачився за свій зіпсований паспорт, оскільки був "помилково схиблений на помилковій інформації", і запевнив, що готовий "переродитися". Зараз співак перебуває у СІЗО, очікуючи на вирок, і дає інтерв'ю прокремлівським телеканалам.

Читайте також: Українці, білоруси та росіяни у Литві. Як до них ставляться?

У частини тих, хто повернувся, сформувалася образа на решту світу

За даними Росстату, з лютого 2022 року Росію залишили близько 700 тисяч її громадян. Згодом майже третина з них повернулася на батьківщину, йшлося у звіті рекрутингової компанії HeadHunter. Аналогічну частку у своєму дослідженні зафіксувала спеціалістка в галузі соціології Ганна Кулешова, респонденти якої - російські емігранти.

Вона у розмові з DW називає дані російських офіційних органів та компаній не зовсім точними, закликаючи робити знижку на "маятникову міграцію". Частина росіян, за її спостереженням, повернулися ненадовго в країну, щоб вирішити деякі завдання, наприклад, продати квартиру або упорядкувати документи, але в їхніх планах залишається від'їзд за межі країни знову при виникненні нових загроз, а також у ситуації, коли нарешті вдасться сформувати певну "подушку безпеки" (наприклад після продажу майна). За словами Кулешової, емігранти, що повернулися на батьківщину, тримають напоготові "тривожну валізку" і суму, необхідну для покупки авіаквитка.

Основна частина тих, хто повернувся - ті, хто не зміг влаштуватися за кордоном з низки причин, а також ті, хто відчув непереборний зв'язок зі своїм домом. Загрози в РФ вони вважають себе "на даний момент несуттєвими", уточнює Кулешова: "Хтось із них поїхав через незгоду з агресивною політикою, а частина - через страх перед мобілізацією, яка поки що на паузі". За її словами, найчастішими причинами повернення є неможливість працевлаштування за межами Росії, відмови іноземних банків у відкритті рахунків, відсутність статусу на постійне проживання, необхідність переїжджати з країни в країну, неможливість перевезти родину, складності з інтеграцією та погані житлові умови.

При цьому Кулешова під час свого дослідження чула від респондентів тези про образу на західні країни. Частина тих, хто зіткнувся з обмеженнями за кордоном, сприйняті ними "як вичавлювання", говорять про те, що світ згуртувався проти росіян, частково повторюючи слова Путіна про "ненависть і русофобію" за кордоном, розповідає дослідниця. "Вони (російські емігранти - Ред.) опинилися без грошей і підтримки, у сутужних житлових умовах, у статусі громадян країни-агресора, у ситуації повної незахищеності та невизначеності. Витративши накопичення і повернувшись додому, багато хто приїхав туди з почуттям образи", - каже вона.

У Росії, потрапивши у попередню стресову обстановку, колишні емігранти знайшли вихід в адаптації до війни, яка сприймається ними як фонове явище, каже Кулешова: "Тим більше, що російська влада докладає колосальних зусиль для створення відчуття благополуччя. Прикрашають міста, влаштовують безкоштовні концерти. Деякі респонденти тепер отримують вищі зарплати і обіймають посади, які раніше були для них недосяжні".

Більшість ексрелокантів замовкла, а частина - підтримала владу РФ

Антон (ім'я змінено. - Ред.) відслужив рік термінової служби в армії РФ більше десяти років тому, у нього залишилося "гнітюче враження" про цей час. Початок війни він зустрів із жахом, закликаючи у соцмережах здійснити збройну зміну політичного режиму в РФ. Він шукав різні шляхи для від'їзду, здійснивши "невелику подорож" ще до мобілізації. Фінансова нестабільність змусила його відмовитися від переїзду, а 2023 року Антон переглянув свої погляди. "Я проти Путіна, проти політичних репресій. Але це вже надто далеко зайшло. Мені дуже нудно і боляче від того, що я стільки оплакував Україну, а ниття про мир не працює", - сказав він, додавши, що "покидати країну не хоче", а росіяни для нього в будь-якій ситуації будуть "своїми". Тепер він виступає із протилежними тезами у соцмережах, закликаючи змінити політичний режим в Україні.

Кулешова пояснює, що люди у Росії опиняються у потрійній ізоляції: від зовнішнього світу, одне від одного (побоюючись доносів) і від внутрішнього діалогу із собою: "У цих ситуаціях вони зазначають, що намагаються не думати про те, що відбувається, і не помічати цього, відписавшись від новин і припинивши обговорювати те, що відбувається з близькими. Когось такий вибір поступово підводить під вплив пропаганди, провокуючи на зміну поглядів". Одна з її співрозмовниць, син якої поїхав на війну в Україну, не хотіла приймати те, що він там вбиває, каже соціолог: "Вона наполягала, що він туди пішов "захищати". Тобто вона переорієнтувалася на те, що в її власних очах здавалося правильнішим вибором і відтворювала пропагандистські тези".

Читайте також: Німеччина майже не надає притулок ухилянтам із Росії

Ексрелоканти намагаються створити власне антивоєнне середовище

Росіяни, що залишилися в країні з антивоєнними поглядами, "болюче відчувають ізоляцію від зовнішнього світу", їм боляче усвідомлювати, що у них немає "хоч якогось гідного виходу" і намагаються створити власне ізольоване середовище, каже Кулешова. За її словами, у таких опозиційних громадах рівень довіри одне до одного набагато вищий, ніж був до початку повномасштабного вторгнення РФ до України. Втім, учасники такої комунікації насторожено сприймають нових однодумців навіть у соцмережах, побоюючись доносів. Про подібні групи за інтересами розповіли DW кілька колишніх релокантів, які таким чином намагаються знайти "острівець нормальності, відрізаний від мерзоти".

50-річний Роман (ім'я змінено. - Ред.) переїжджав до Казахстану, де у 2022 році у сина-студента проходила наукова конференція. Вони вирішили не повертатися назад, щоб син випадково не опинився серед мобілізованих. Через кілька місяців синові Романа все ж таки довелося повернутися, щоб не вилетіти з вишу - інакше ризик потрапити під призов став би реальним. Не знайшовши відповідного джерела доходу за кордоном, Роман пішов за сином. У своєму місті він намагався створити антивоєнні чати для знайомих, але зрештою ця справа не отримала розвитку: "Ніколи не знаєш, адже хтось із твоїх співрозмовників може виявитися провокатором". Свій досвід еміграції він називає "невдалим", але розраховує в майбутньому спробувати знову: "Може бути кудись, настільки далеко від Росії, звідки буде важко повернутися".

Заборона на банківські транзакції змусила повернутися на батьківщину

"Якщо ти хочеш залишатися в Росії, то змушений мімікрувати. У результаті з тобою відбувається така деформація, що перестаєш розуміти, хто ти і за що виступаєш", - пояснює інший колишній релокант, 55-річний Іван (ім'я змінено. - Ред.) . Він намагався осісти в Сербії, але у 2022 році його дохід - він займався обробкою фотографій для іноземного ринку - зник: "Банки перестали обслуговувати перекази за замовлення через моє громадянство РФ. Досі замороженими залишаються 2 тисячі євро на моєму рахунку". Він каже, що був би готовий відмовитися від російського паспорта за першої нагоди, наприклад, видачі альтернативного документа на кшталт "нансенівського" для росіян, які виступають проти режиму Путіна.

Про складнощі в отриманні фінансових переказів говорить і 35-річний підприємець Євген, який майже рік прожив у Польщі. "У поштовому відділенні мені то видавали грошові перекази зі США, то відмовляли - це залежало від співробітників. Якось у мене запитали, чи я не є найманцем російської армії", - каже Євген. У Польщі він навчався, подавши водночас документи на статус на постійне проживання, але офіційного рішення не дочекався. Він розуміє, що влада країни з підозрою ставиться до громадян РФ з міркувань національної безпеки, але сумнівається в продуктивності такого рішення: "Досить багато "путіністів" серед тих, хто має український паспорт, і вони можуть безперешкодно пересуватися по всьому світу". Він, як і багато релокантів, що повернулися, планує повторити виїзд з країни. Цього разу він планує емігрувати до Південної Америки, де, на його думку, практично немає особливих обмежень для громадян РФ.