Прем'єра кінострічки на Мюнхенській конференції з безпеки? Спершу здається, що хтось переплутав міста. Саме цими днями в Берліні проходить кінофестиваль Берлінале, і там звичніше представляти нові фільми. Проте DW привезла фільм власного виробництва, присвячений Світлані Тихановській, не до Берліна, а саме до Мюнхена - туди, де ухвалюються рішення, які десятиліттями впливатимуть на життя цілого континенту. Це - не випадково. Навіть якщо війна Росії проти України витіснила білоруські події з порядку денного, це не означає, що проблема зникла чи стала менш нагальною.

"Не залишайте вирішення білоруського питання на післязавтра. Ми часто чуємо: "Давайте спочатку вирішимо українське питання, потім повернемося до Білорусі". Ні, Білорусь - частина тієї ж проблеми, це має бути комплексне рішення", - заявила під час презентації фільму сама Світлана Тихановська, яка спеціально приїхала заради неї до Мюнхена.

Джан Дюндар ставить запитання

Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська, домогосподарка, яка в 2020 році замінила посадженого до в'язниці чоловіка як кандидата в президенти, - неймовірно складний співрозмовник, якщо ви намагаєтеся придивитися до неї ближче. Буквально з першої ж пропозиції вона починає ховати свою особистість - за чоловіка (Тихановська неодноразово стверджувала, що в неї немає політичних амбіцій, і вона піде з політики, коли чоловік вийде з в'язниці) або за білорусів, інтереси яких вона і відстоює. 

Для "зламу" цього складного сейфу DW приготувала відомого турецького журналіста Джана Дюндара - він у 2015 році опублікував у очолюваній ним газеті Cumhuriyet статтю, що доводить, що ердоганівська Туреччина постачає зброю сирійським повстанцям. Дюндар опинився за ґратами, йому дивом удалося вийти на волю. З 2016 року він живе в Берліні, в Туреччині ж на нього чекає термін у 27 років за розголошення держтаємниці та пособництво тероризму. Саме "терорист" Дюндар на замовлення DW зняв фільм про дружину "екстреміста" Сергія Тихановського, якого Лукашенко посадив на 18 років, а тепер хоче додати ще два роки. Результат вийшов щонайменше цікавим.

Дюндар буквально переслідує Тихановську, переїжджаючи за нею з міста в місто за її робочим графіком, і скрізь бере у неї невелике 15-хвилинне інтерв'ю. Ми бачимо, як розмови з кожним разом стають дедалі відвертішими, причому найемоційніша частина - берлінська зустріч з Тихановською, де питання ставить не сам Дюндар, а його дружина, яка чимало сил витратила на те, щоб витягти його з в'язниці (і в неї це вийшло).

Читайте також: Мюнхенська конференція: "Ми збираємося перемогти, бебі"

Два "терористи" на Мюнхенській конференції

"Цікаво, що терорист може виступити на Мюнхенській конференції з безпеки", - говорить Джан Дюндар на прем'єрі фільму. "Два терористи!" - підхоплює жарт Тихановська. Але це - сміх крізь сльози: якщо років десять тому політична еміграція на європейському континенті була радше екзотикою, то тепер дедалі більше активістів змушені залишати Білорусь чи Росію під загрозою тюремних термінів. На це звернув увагу перед показом фільму і генеральний директор DW Петер Лімбурґ (Peter Limbourg). За його словами, журналісти DW чудово розуміють, в якій ситуації опинилася Тихановська, оскільки московське бюро медіакомпанії змушене було після початку війни переїхати до Риги.

Фільм показує Тихановську живою людиною (мабуть, у цьому її суперсила): вона легко розповідає про те, як боялася вперше виступати зі сцени на мітингу чи задкувала, коли перед нею відчинилися двері на трибуну Європарламенту. Тим часом за два роки політикиня Тихановська змінилася: вона, як і раніше, скаржиться на брак ораторських здібностей, але робить це так майстерно, що глядач цьому вже не дуже вірить. Тихановська стала прекрасною ораторкою - впевненою, з образною мовою та прекрасною англійською. Одразу перекласти англійською в Мюнхені вона не могла лише вираз "кузькіну мать", яку Світлана захотіла показати Лукашенку після його фрази про те, що білоруська конституція не написана для жінок.

Читайте також: "Українці переможуть": прем'єра "Суперсили" на Берлінале

"Україна сьогодні бореться не лише за себе, а й за Білорусь, і за Європу. Війна не закінчиться, доки і Білорусь не стане вільною. Інакше загроза нашим сусідам нікуди не зникне", - Тихановська знову і знову переконливо доводить, що забувати про неї країні зараз не час.

До речі, фільм про Тихановську - вже другий, який Джан Дюндар та його співавторка Лінда Фірекке (Linda Vierecke) зняли на замовлення DW у рамках проєкту Guardians of Truth ("Зберігачі правди"). Перший - про мексиканську журналістку-розслідувачку Анабель Ернандез, яка змушена була емігрувати до Італії, - було показано у Берліні рік тому. Наступний фільм, можливо, буде присвячений Юлії Навальній.