Німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung з Франкфурта-на-Майні пише:

"Українська армія останніми днями довела, що в стані розумно та ефективно застосовувати надану Заходом зброю. Колапс російського фронту в Харківській області - ще далеко не перемога, але він може означати поворот у цій війні. Імпульс, який отримала в такий спосіб Україна, Захід повинен посилити, збільшуючи власні зусилля для її підтримки. Чітке та демонстративне розширення постачань зброї в цей момент, з одного боку, підкріпить бойовий дух українців, а з іншого - що чітко видно зараз - сприятиму подальшому послабленню й без того слабкого морального духу в російських збройних силах. Настав час, коли передусім Німеччина має не лише розповідати, що вона виключає, а натомість продемонструвати рішучість. Швидке розширення підтримки України важливе й тому, що поки незрозуміло, як Москва тепер реагуватиме. (…) Поки російській війська залишали одну за одною стратегічні позиції, президент Володимир Путін відкривав у Москві оглядове колесо. Очевидно, в Кремлі не знають, як бути з такими величезними втратами".

Французька Libération з Парижа пише:

"Ще місяць тому не можна собі було й уявити, що російські війська так швидко залишать території, які вони контролювали ще з зими. Чи йдеться про справжню поразку, чи про тактичний відступ? (…) Безсумнівно, що західна військова допомога (…) не зменшиться, що, схоже, окриляє українців. (…) Важливо, аби українці досягли нових успіхів ще до того, як зимові холоди загальмують війська (…) Крім того, існує небезпека, що європейська підтримка з настанням глибокої зими дасть тріщини - коли через нестачу російського газу настануть проблеми з опаленням. (…) Якщо виявиться, що російська армія відступає, як реагуватиме Володимир Путін? Чи не існує небезпеки, що він в пориві руйнівної ярості готується завдати великого удару помсти? З єдиною метою - показати, що в нього досі є достатньо влади, аби завдавати іншим шкоди".

Британська Times з Лондона коментує:

"Деякі коментатори висловлювали думку, що нещодавні наступ на півдні був лише обманним військовим маневром, аби відволікти Росію. Але фактом залишається, що Україні потрібно здійснити справжню спробу відвоювати цю територію, якщо вона хоче завершити цю війну. Українська влада каже, що хоче повернути собі цю територію до кінця року. До подій у Харківській області сподіватися на це, можливо, було б помилково. Але тепер українці продемонстрували, що можуть просуватися вперед із запаморочливою швидкістю. Баланс сил у цьому конфлікті змістився, і цей факт ще може виявитися вирішальним. Здійснений останнього тижня прорив був можливий завдяки західній зброї та підтримці. Але він передусім свідчить про неабияку хоробрість та рішучість українського народу та його армії".

Американське видання Wall Street Journal з Нью-Йорка коментує:

"Контрнаступ України проти (…) російських збройних сил - важливий поворот у війні, який, однак, ховає в собі ризики, адже Володимир Путін прораховує, як він на це реагуватиме. Західні глави держав та урядів повинні налаштовуватися на те, що він застосує атомну зброю або ж спробує прямо затягнути НАТО в конфлікт. (…) Не можна виключати й застосування Росією хімічної чи тактичної атомної зброї. Застування тактичної атомної зброї - частина російської воєнної доктрини. (…) Ядерну ескалацію не можна сприймати як звичне ведення війни. Радіоактивні опади можуть досягти території НАТО. (…) Ми сподіваємося, що західні глави держав та урядів дадуть Путіну зрозуміти, що застосування ядерної зброї зробить з нього світового аутсайдера. Жахливо собі таке уявити, але це реальність у світі, де після десятиліть західного самолюбства дедалі сильнішими стають диктатори. Досягнення України надихають, але загроза для світу в особі Путіна ще далеко не минула".

Нідерландська De Telegraaf з Амстердама пише:

"Не дивно, що в Росії зростає невдоволення. Тим не менш, публічна критика заслуговує на увагу з огляду на репресії. Сміливі місцеві політики в Москві та Санкт-Петербурзі закликають Путіна до відставки та звинувачують його в зраді. Вони ризикують отримати довгі строки ув'язнення. Зростання політичного спротиву може перерости в серйозну загрозу для російського президента. Але дедалі більший тиск ховає в собі також ризики. Путін намагатиметься залишитися при владі за допомогою жорсткої руки. Кремлю зрозуміло, що успіх українців на полі бою можливий, зокрема, і завдяки західній зброї та інформації американських спецслужб. Тож Захід має дивитися, аби його не затягнули ще більше у цей конфлікт за допомогою можливих провокацій. Адже загнаний в кут противник - непередбачуваний".

Угорська Nepszava з Будапешта коментує:

"На східноукраїнському фронті стався величезний поворот. Приголомшливо швидке просування українських сил - це черговий доказ того, що Володимир Путін хоч і чудово знається на тому, як триматися за владу та стати одноосібним правителем на своїй батьківщині. Але водночас це й доказ того, що він не здатний мислити в геополітичній площині і що він зараз, як колись сербський президент Слободан Мілошевич, завдає шкоди своєму народові, виправити яку не вдасться протягом десятиліть. Зараз, коли російські війська змушені відступити з важливих територій. Уже почався пошук цапа-відбувайла, Кремль вказує на міноборони, і це попри те, що Путін сам дав наказ розпочати цю війну, яка - а вже можна так сказати - подібна самогубству".