За лічені дні до відкриття Мюнхенської конференції з безпеки, на яку не приїде делегація РФ, організатори представили щорічну доповідь. Про найголовніше в ній - у DW.
Реклама
На тлі напруження у відносинах Росії та Заходу у зв'язку з Україною Мюнхенська конференція з безпеки обіцяє бути особливо актуальною. Після дворічної перерви, спричиненої пандемією коронавірусу, форум відбудеться в очному режимі з 18 до 20 лютого. У баварській столиці зберуться десятки глав держав, урядів, міністрів та експертів. Представників уряду Росії вперше за багато років серед них не буде. Точних причин МЗС РФ не назвав, але зазначив, що інтерес Москви до форуму "помітно впав".
Захід закликають "не опускати руки"
Незадовго до відкриття, у понеділок, 14 лютого, організатори представили Мюнхенську доповідь з безпеки (Munich Security Report 2022), що віднедавна стала традиційною. Це аналіз викликів та стану безпеки у світі з погляду країн НАТО.
Після песимістичних заголовків останніх років, пов'язаних у тому числі з ослабленням Заходу та його ролі у світі, автори роблять ставку на стриманий оптимізм. Хоча криз не поменшало, ключові слова на титульному аркуші 182-сторінкового тексту - "перелом" і "подолання безпорадності". "Опускати руки - не варіант", - закликає у вступному слові німецький дипломат Вольфґанґ Ішинґер (Wolfgang Ischinger), який очолював конференцію 14 років і залишає цю посаду. Ішинґер надзвичайно відвертий. "У Європі йде війна, і є загроза великого військового конфлікту", - пише він, хоч і не згадує загострення навколо України та Росії.
Цьому загостренню присвячено окремий розділ під заголовком "На східному фланзі неспокійно". У ньому немає відповіді на запитання, чи "хоче Росія війни або блефує", висунувши вимоги США і НАТО і стягнувши війська до кордонів України. Але констатується, що "статус-кво у Східній Європі дедалі слабшає". Великі країни НАТО "помилково вважали", що ситуація на Донеччині "повільно стає ще одним "замороженим конфліктом", - сказано в доповіді. Тепер це в минулому.
Політика Росії стосовно України та регіону загалом призвела до зміни її сприйняття у західних країнах. "Москва домоглася зміни відносин навіть у країнах ЄС і НАТО, які зазвичай вважаються "дружніми по відношенню до Росії", таких як Франція, Німеччина або Італія. Росія в тому числі і в цих країнах дедалі більше сприймається як загроза", - наголошується в доповіді.
Про це свідчать дані так званого Мюнхенського індексу безпеки (Munich Security Index), який конференція віднедавна складає спільно з німецькою фірмою KEKST CNC. Хоча опитування у країнах проводилися у лютому/березні та листопаді 2021 року, тобто до нинішнього загострення, вони зафіксували зміни у негативний бік. Так, близько третини громадян Франції, Німеччини та Італії вважають, що є ризик нападу Росії на одну із країн НАТО у Східній Європі. За період від лютого до листопада цей показник виріс серед французів та італійців на п'ять відсоткових пунктів, серед німців - на один.
І все ж таки населення цих трьох європейських країн "все ще більш неохоче, ніж у Канаді, США та Великобританії ставиться до протидії Росії в економічному та військовому плані", - зазначають автори доповіді. До групи прихильників жорсткої відповіді також належить Японія, а ось країни-партнери Росії з БРІКС - Бразилія, Індія, Китай та ПАР - виступають за економічну та військову співпрацю з Москвою. При цьому очікувано лідирує КНР, а ось у Бразилії у питанні військової "відповіді Росії" голоси учасників опитувань розділилися майже порівну між опціями протистояння та співпраці.
Аналізуючи тенденції, автори Мюнхенської доповіді доходять висновку, що "політика Кремля повільно призводить до того, чого він нібито так побоюється - нових військових можливостей і посилення співпраці між європейськими та північноамериканськими демократіями". Як запобігти військовій ескалації зараз? Деякі експерти, яких цитує доповідь, виступають за більш активний пошук компромісу, зокрема тиск на Україну з метою виконання мінських домовленостей щодо Донбасу.
У Німеччині дехто висуває ідею відмови від нових санкцій і стримування РФ. Натомість пропонується скликати конференцію на високому рівні з метою "пожвавлення європейської архітектури безпеки". Але є й ті, хто вважає, що "така стратегія тільки заохочуватиме Росію до посилення її загрозливої поведінки".
Автори доповіді вважають, що мають рацію і ті, й інші, і радять НАТО використовувати історичний досвід "двоєдиного підходу", тобто комбінацію військової сили та дипломатії. Безкомпромісна позиція Росії у її прагненні створити "сфери впливу" звужує можливості для домовленості, зазначається у розділі про Східну Європу. Автори закликають дипломатів продовжувати намагатися знайти рішення, але визнають, що на момент передачі доповіді до друку "сподівання тануть".
Коротка історія російсько-українського протистояння
Конфлікт Росії та України сягає корінням в історію. Його суть - Кремль не визнає незалежності України. DW нагадує про ключові події новітньої історії, що передували загостренню ситуації між країнами.
Фото: DW
Розпад Радянського Союзу і створення СНД
У грудні 1991 року Україна разом із Росією та Білоруссю закріпила розпад СРСР. Москва, очевидно, розраховувала зберегти вплив за допомогою СНД та постачання дешевого газу. Але вийшло інакше. РФ та Білорусь створили союзну державу, Україна дедалі частіше дивилася на Захід. На фото - Леонід Кравчук, Нурсултан Назарбаєв, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич під час офіційного заснування СНД в Алмати.
Фото: dpa/picture-alliance
Спадок СРСР та Будапештський меморандум
Україна успадкувала від СРСР майже мільйонну армію та третій у світі ядерний арсенал. Від ракет Київ відмовився, передавши їх Росії в обмін на економічну допомогу та гарантії безпеки (Будапештський меморандум 1994 року). Поки Захід не відповідав Києву взаємністю і не збирався інтегрувати її до своєї структури, реакція РФ виглядала стриманою.
Фото: David Brauchli/AP Photo/picture alliance
Росія визнає кордони України з Кримом
Пострілів не було, якщо не брати до уваги інцидент зі стріляниною у повітря 1992 року, коли сторожовий корабель ЧФ підняв прапор України і пішов із Севастополя до Одеси. Росія перші 10 років була слабка економічно, а чеченські війни забирали ресурси. Розділивши Чорноморський флот і підписавши у 1997 році "Великий договір", РФ визнала кордони України, включаючи Крим. На фото: Севастополь, 1992 рік.
Фото: Sergei Supinsky/dpa/picture alliance
Тріщини в радянській дружбі: конфлікт навколо Тузли
Перша велика дипломатична криза між Москвою та Києвом відбулася за президенства Володимира Путіна. Восени 2003 року РФ раптово почала будувати дамбу в Керченській протоці в напрямку українського острова Тузла. Київ сприйняв це як спробу переділу кордонів. Конфлікт було вирішено після особистої зустрічі президентів. Будівництво припинили, але задекларована дружба двох країн отримала перші тріщини.
Фото: Valeriy Solovyov/dpa/picture-alliance
Помаранчева революція
На виборах президента України 2004 року РФ активно підтримала проросійського кандидата Віктора Януковича, але "помаранчева революція" не допустила його перемоги на тлі звинувачень у фальсифікації. Президентом став прозахідний Віктор Ющенко. Його перемога стала відправною точкою до політичних змін у РФ. Вони спрямовані на недопущення того, що в Москві називають "кольоровими революціями".
Фото: Sergey Dolzhenko/picture-alliance/dpa
Перекриття газового крану у 2000-х
За часів президентства Ющенка РФ двічі перекривала Україні газовий кран - у 2006 та 2009 роках, що призвело до перебоїв транзитних поставок до Європи.
На фото 2009 рік: співробітник "Газпрому" на газовимірювальній станції "Суджа", за 200 метрів від українського кордону, Курська область, РФ.
Фото: Maxim Shipenkov/dpa/picture alliance
Обіцянки членства у НАТО
Ключова подія сталася у 2008 році. На саміті НАТО в Бухаресті президент США Джордж Буш спробував надати Україні та Грузії План дій з підготовки членства в альянсі (ПДЧ). Путін різко виступив проти, Москва дала зрозуміти, що не визнає повністю незалежність України. У результаті ФРН та Франція заблокували план Буша. Україні та Грузії, було обіцяно членство в НАТО, але без дати.
Фото: Vladimir Rodionov/dpa/picture-alliance
Курс України на Євросоюз
Оскільки швидко просунутися до НАТО не вдалося, Київ взяв курс на економічну інтеграцію з ЄС. Влітку 2013 року, за кілька місяців до можливого підписання угоди про асоціацію з ЄС, РФ почала тиск, майже перекривши на кордоні експорт з України. Уряд Януковича заявив про призупинення підготовки до підписання угоди. Це викликало масові протести в Україні, Янукович у 2014 році втік до Росії.
Фото: Getty Images
Анексія Криму
У Києві виник вакуум влади, у березні 2014 року Росія анексувала Крим. Це було поворотним моментом, початком неоголошеної війни. На фото: російські військові в Криму (Сімферополь, березень 2014 року).
Фото: Filippo Monteforte/AFP/Getty Images
Війна на Донбасі
Одночасно російські та місцеві напіввоєнні структури дали поштовх сепаратизму, були проголошені "народні республіки" в Донецьку та Луганську, якими керували люди, що приїхали з РФ, у формі без розпізнавальних знаків. Київ реагував повільно, чекав на президентські вибори наприкінці травня й лише потім зважився на масштабне застосування сили. На фото: танк бойовиків у Донецьку, 2015 рік.
Фото: REUTERS/Maxim Shemetov
Поява "нормандського формату"
На початку червня 2014 року у Франції на заходах з нагоди 70-х роковин висадки союзників у Нормандії новообраний президент України Петро Порошенко вперше зустрівся з російським колегою Путіним за посередництва лідерів Німеччини та Франції. Так виник "нормандський формат".
Фото: Bundesregierung/Bergmann/dpa
"Іловайський котел"
Улітку 2014-го українська армія почала тіснити сепаратистів, але наприкінці серпня Росія, як стверджує Київ, масштабно застосувала на Донбасі свою армію. Москва це заперечує. Українські сили зазнали поразки під Іловайськом, що стало піком конфлікту. Активні бойові дії по всій лінії фронту закінчилася підписанням у вересні в Мінську угоди про припинення вогню, яка була швидко порушена.
Фото: Reuters
Позиційна війна триває
На початку 2015 року сепаратисти перейшли у широкий наступ. Київ знову звинуватив Москву у застосуванні армії без розпізнавальних знаків, РФ знову все заперечувала. Українські сили зазнали поразки в районі вузлового міста Дебальцеве, яке їм довелося поспіхом залишити. Тоді за посередництва ФРН та Франції було підписано Мінськ-2. Жоден з його пунктів повністю не виконаний.
Фото: Andriy Andriyenko/AP/dpa/picture alliance
Скупчення військ на кордоні
У 2021 році трапилося нове загострення. Росія двічі скупчує свої війська біля західних кордонів: навесні та восени. Українська та західна розвідки повідомляють про загрозу можливого вторгнення РФ в Україну. Аби розрядити обстановку, на Заході пройшла низка міжнародних переговорів. Однак РФ вимагає гарантій невступу України в НАТО і дає знати, що поки відводити війська вона не збирається.
Фото: Maxar Technologies/AFP
14 фото1 | 14
Макаллістер про зброю для України та переговори з Росією