Романтичний замок баварського короля Людвіґа II розташований неподалік міста Фюссен у регіоні Східний Альгой. Тут зображений на фотографії приблизно 1890 року.

За часів правління Людвіґа II у Баварії для цього монарха було закладено чотири нові резиденції - Нойшванштайн, Ліндергоф, Герренкімзе та Королівська садиба на Шахені.

Замок Нойшванштайн під час будівельних робіт приблизно 1880 року.

Замок Нойшванштайн і альпійська панорама в осінній день.

Туристи біля воріт замку Нойшванштайн. Щороку тут буває близько мільйона людей.

Тронна зала Нойшванштайну заввишки в три поверхи, оформлена в традиціях візантійської архітектури.

Стеля Тронної зали виконана у вигляді бані та прикрашена фресками Ісуса Христа та канонізованих королів.

Тут Тронна зала зображена на поштовій листівці приблизно 1890 року.

Зала співаків замислювалася як центральне приміщення Нойшванштайну. Ідея спала на думку Людвіґу ІІ під час відвідування замку Вартбург, де відбувалися середньовічні змагання співаків-міннезінгерів.

Сцена з опери Ріхарда Ваґнера "Лоенґрін" у Залі співаків Нойшванштайну.

Зала співаків розміром 27 на 10 метрів розташована у східному крилі на п’ятому поверсі замку.

Робочий кабінет Людвіґа II у замку Нойшванштайн прикрашений сценами з легенди про міннезінгера Таннгойзера.

Порцеляновий лебідь у читальній кімнаті Людвіґа II.

Фасади та вежі Нойшванштайну в нічний час.

Силует лицаря на даху замку Нойшванштайн під час повного місяця.

Цей невеликий замок розташовується в Баварських Альпах на висоті 1866 метрів над рівнем моря. Туристи можуть піднятися сюди лише пішки - приблизно за три з половиною години підйому від гірської парковки. Плюс стільки ж назад.

Королівську садибу на Шахені (Königshaus am Schachen) побудували у 1869-1872 роках для Людвіґа II. Баварський монарх обрав це місце, щоб милуватися вражаючими гірськими пейзажами. Гостей тут майже не приймали.

Людвіґ, якого прозвали казковим королем, регулярно приїжджав на Шахен. Кожного року він відпочивав тут на свій день народження - 25 серпня. Тут Людвіґ на фотографії 1864 року, коли 18-річний спадкоємець престолу став королем після раптової смерті батька.

Шахен розташовується посеред гірського хребта Веттерштайн (Wettersteingebirge). Людвіґ приїжджав сюди на кінному возі по Лісовій королівській дорозі (Königsweg), яку зображено на гравюрі 1873 року.

10-кілометровий маршрут починається від замку-готелю Ельмау біля Гарміш-Партенкірхена. Сезон відкривається в перших числах червня і завершується на початку жовтня. Вид на гори Альпшпітце та Гохблассен із Шахена на фотохромі 1890 року.

Замок на Шахені збудували у стилі швейцарських шале за проєктом архітектора Ґеорґа фон Дольманна (Georg von Dollmann), який також керував будівництвом інших резиденцій Людвіґа II - Нойшванштайну, Ліндергофу та Герренкімзее.

У 2025 році очікується включення всіх чотирьох резиденцій Людвіґа II в Баварії до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Садиба на Шахені - найменша з них, однак всередині відвідувачів чекає сюрприз. Цю фотографію було зроблено у 1900 році.

На першому поверсі все досить практично і просто - кілька оброблених кедром житлових приміщень для короля: салон, спальня, робоча та туалетна кімнати, однак весь другий поверх відведений під своєрідну декорацію для "1001 ночі"...

Інтер'єри другого поверху на зображенні 1890 року. Тут знаходиться Турецька зала - салон у мавританському стилі. Ідея прийшла Людвіґу після прочитання публікації в англійському виданні про палац султана Селіма II, яка супроводжувалася ілюстраціями.

Людвіґ влаштовував тут вечері для однієї особи, під час яких слуги виконували роль акторів у східному одязі - курили кальян та пили чай, щоб створити відповідну атмосферу.

Кімнати для персоналу та кухня розташовувалися в будівлях поруч. У 1900 році поруч було закладено альпійський сад, в якому зібрано близько тисячі видів рослин з різних гірських регіонів світу.

Цей палац у стилі необароко був закладений для Людвіґа II Баварського у 1878 році та став одним з останніх таких проєктів у всій Німеччині - однією з останніх побудованих тут королівських резиденцій.

Для реалізації такого масштабного проєкту Людвіґ II придбав острів на найбільшому баварському озері - Кімзее. Протягом багатьох століть тут розташовувався монастир, який було розпущено за часів Наполеона.

Будівля повинна була мати ширший фасад. До смерті Людвіґа у 1886 році тут встигли звести лише центральну частину палацу та стіни одного з флігелів, які демонтували у 1907 році.

Новий палац задумувався як своєрідний пам'ятник французькому "королю-сонцю" Людовіку XIV, яким Людвіґ Баварський захоплювався і вважав прикладом для наслідування.

Ось так виглядає почесний двір, який у подібних резиденціях зазвичай призначався для парадів і прийому важливих гостей. Проте в Герренкімзее нічого подібного не планувалося - Людвіґ у своїх палацах і замках вів усамітнене життя відлюдника.

Історії будівництва палацу Герренкімзее присвячена окрема публікація на сайті DW українською. Тут у галереї зібрані історичні ілюстрації, старі та сучасні фото фасадів, парку та внутрішнього оздоблення.

В палацовому саду Герренкімзее знаходиться три великих і декілька малих фонтанів. На даному фото зображено копію фонтану "Латони" з парку Версальського палацу - одного з найвідоміших фонтанів у світі.

Фонтан присвячено епізоду, коли Юпітер перетворює селян на жаб. Версальський створили у 1670 році. Баварський встановили 1883 році. Довгий час цей фонтан не працював. Його відремонтували у 1972 році за 1,5 мільйона марок.

Перед тим, як вирушити всередину палацу, погляньмо на фонтан "Фами", створений для Герренкімзее у 1885 році за мотивами фонтану 1730 року в Королівському палаці Ла-Гранха в Іспанії.

Парадні сходи - одні з центральних елементів палаців епохи бароко. Однак у Версалі вони не збереглися - зникли під час перебудови. Баварську необарокову копію створили по малюнках і картинах. Фотохром 1890-х років.

Кульмінацією екскурсій є Дзеркальна галерея, однак пройтись нею не можна - тільки зазирнути від дверей. Вона на два метри довша за версальський оригінал. Влітку у цій залі відбувається фестиваль класичної музики.

Цю фотографію зробили у 1970-х роках, коли з особливої нагоди у Дзеркальній галереї запалювали усі чотири тисячі свічок... Однак зараз цього більше не практикують, аби кіптява не забруднювала інтер'єри.

У стилі Людовика XIV оформлено півтора десятка парадних приміщень - від сходів до спальні та їдальні. Вони призначались виключно, так би мовити, для споглядання однією особою - Людвіґом. Одне з перших - Зала варти.

На цій ілюстрації 1930-х років зображено другу кімнату для очікування аудієнції - Залу "Бичаче око", копію такого ж залу у Версалі, що отримала свою назву завдяки круглим вікнам під стелею.

У Версальському палаці Парадна спальня слугувала для проведення королівських аудієнцій - огороджене балюстрадою державне ложе не використовувалося для сну. Тут домінують золото і червоний колір - символи французької династії Бурбонів.

Ночувати тут Людвіґ не збирався. Копія версальської Парадної спальні в Герренкімзее була готова у 1881 році та стала першим повністю оформленим приміщенням у палаці. У спальні самого Людвіґа переважають золото та синій - кольори ночі.

Тут спальню Людвіґа в палаці Герренкімзее зображено на ілюстрації кінця XIX століття. До своєї загибелі цей баварський король устиг провести тут лише 12 ночей. У багатьох деталях вона повторює спальню в Ліндергофі.

Особливістю їдалень у резиденціях Людвіґа є столи, які опускаються на спеціальній платформі до сервірувального приміщення, щоб король міг насолоджуватися повною самотою - не бачив навіть слуг.

Після завершення екскурсії відвідувачі можуть самостійно оглянути Музей Людвіґа II, розташований у частині порожніх раніше приміщень, які взагалі не планувалося оздоблювати та обставляти. Тут дозволено фотографувати.

Музей Людвіґа II відкрили у 1987 році. Експозиція присвячена життю та спадщині, яку залишив Баварії цей король. Окрім оригінальних експонатів демонструються різні макети і копії. Тут зображено першу спальню з Ліндергофу.

Один з розділів присвячено відносинами між Людвіґом і Ріхардом Ваґнером, творчістю якого король захоплювався. Зокрема можна побачити макети декорацій для прем'єрних постановок опер цього композитора.

На таких парадних санях Людвіґ полюбляв здійснювати нічні прогулянки навколо Ліндергофа та Нойшванштайна, історії будівництва яких у цьому музеї також присвячено окремі розділи експозиції.

На завершення погляньмо на острів Герренінзель посеред озера Кімзее зі боку альпійських схилів у регіоні Кімґау. /Фотогалерею підготували Максим Нелюбін і Данііл Олешко