САУ Panzerhaubitze 2000 - розробка німецьких зброярів. Вважається однією з найкращих у своєму класі через високу скорострільність, мобільність і захищеність екіпажу. Веде обстріл 155-мм снарядами калібру НАТО. Ефективна дальність вогню - до 50 кілометрів. Кілька десятків цих систем Україна отримала від Німеччини й Нідерландів. Оголошено подальші поставки.

Україна стала першою країною світу, котра восени 2022 року замовила цю новітню німецьку колісну САУ - розробку оборонного концерну KMW. Розробник запевняє, що ця артсистема може застосовувати різноманітні 155-міліметрові снаряди. Перші САУ мають надійти до ЗСУ у 2025 році.

Ця система - розробка французької компанії Nexter. Стріляє 155-міліметровими снарядами стандарту НАТО. Дальність вогню - до 42 кілометрів. В ЗСУ застосовуються з 2022 року. Десятки цих гармат передали Україні Франція й Данія. Крім того, ЗМІ повідомляли про готовність уряду Бельгії придбати кілька таких гаубиць для подальшої передачі їх ЗСУ. На фронті ці системи довели свою високу ефективність.

Колісна САУ Archer - розробка міжнародної оборонної компанії BAE Systems. Вважається однією з найкращих у своєму класі, особливо щодо скорострільності. Стріляє стандартним для НАТО 155-міліметровим снарядом. Стокгольм передав Україні вісім таких систем і обіцяв надати інші.

Для оборони України застосовують також американську САУ M-109. Нині на озброєнні ЗСУ перебувають одразу кілька модифікацій цієї немолодої, але ефективної 155-міліметрової артсистеми.

САУ AS90 - британська розробка, що так само застосовує 155-міліметрові снаряди. ЗСУ отримали від Лондона кілька партій цих систем. В українському міноборони зауважували, що AS90 - це високоточна сучасна артилерійська система, яка "забезпечує броньований захист свого екіпажу, водночас даючи йому змогу вражати цілі на великій відстані".

Польська САУ Krab - це "рідня" британської системи AS90, оскільки башта й гармата у них ідентичні, лише шасі різні. Українські артилеристи не раз дуже схвально відгукивалися про ці польські системи, що значно перевищують за своїми характеристиками радянські САУ, які отримала Україна після розпаду СРСР.

Словацька колісна гаубиця Zuzana-2 - це модернізація попередньої версії калібру 155 міліметрів. Спочатку весною 2022 року тодішня влада Словаччини пообіцяла надати Україні вісім таких САУ, а згодом Данія, Німеччина та Норвегія профінансували замовлення 16 таких нових систем у словацької компанії-виробника.

З літа 2023 року Сили оборони України застосовують у боях чеську колісну САУ DITA, котра має так само західний калібр у 155 міліметрів. Ці артсистеми в чеської компанії-виробника Excalibur-Army закуповують західноєвропейські країни. У жовтні 2024 року Нідерланди замовили ще шість таких САУ для ЗСУ.

Колісна САУ Dana M2 - попередниця системи DITA. Стріляє вона боєприпасами радянського калібру - 152 міліметри. ЗСУ отримали кілька десятків цих гаубиць, а також певну кількість їхніх попередниць - DANA VZ 77.

САУ "Богдана" - це розробка українських зброярів. Утім, теперішнє шасі для цих систем - це чеське чотиривісне шасі Tatra T815-7. Крім того, за словами самих українських зброярів, ця артсистема, що має західний калібр у 155 міліметрів, випускається в кооперації з європейськими партнерами. На додачу, уряд Данії напряму профінансував виробництво й передачу ЗСУ 18 САУ "Богдана".

Причіпна гаубиця M777 пройшла своє перше бойове "хрещення" під час перебування в Афганістані контингенту НАТО та союзних сил. Може вражати цілі 155-мм снарядами на відстані до 40 кілометрів. З весни 2022 року Україна отримала більше сотні таких гармат зі США, Канади та Австралії. У ЗСУ отримала прізвисько "три сокири".

FH-70 - спільна розробка ФРН, Італії та Великобританії ще часів "холодної війни". Застосовує снаряди калібром 155 міліметрів та має досить високу скорострільність. Одна з головних особливостей - наявність двигуна, що перетворює цю систему в саморухому й значно підвищує її живучість на полі бою. Відомо, що ці артсистеми передавали Україні Італія та Естонія.

Ці французькі гаубиці розроблялися компанією GIAT Industrie ще в часи "холодної війни". Однак попри вік вони й досі мають непогані бойові характеристики завдяки високому рівню автоматизації й точності стрільби. Крім того, вони ще й саморухомі, що підвищує їхню живучість. Україні Париж передав відносно невелику кількість цих систем.

Від кількох західних союзників Україна отримала британську легку 105-мілметрову причіпну гаубицю L-119 (ранні версії мали індекс L-118), що випускається й у США за ліцензією під індексом M-119. Її головна особливість - легкість і маневровість, завдяки чому такі гармати без проблем можна перевозити навіть позашляховиком.

Легкі 105-міліметрові гаубиці типу OTO Melara Mod 56 Україна отримала в межах військової допомоги від Іспанії. Випускати їх почали ще наприкінці 1950-их, тож ця артсистема є однією з найчисленніших в армії Іспанії. Хоч нині ці гаубиці вважаються морально застарілими, однак в Україні їм знайшли застосування.

Причіпна гаубиця M114 американського виробництва, калібром 155 мм. Цю артсистему було взято на озброєння в 1940-х роках у розпал Другої світової війни. Застосовувалася в багатьох конфліктах. У армії США прослужила до 1980-х років. Стояла на озброєнні багатьох західних країн і попри поважний вік захищає Україну.

Від західних союзників Україна отримала й гаубиці М101 калібру 105-мм. Артсистеми М101 також виготовляли ще за часів Другої світової війни, однак їм теж знайшлося застосування в Україні.