Українська журналістка Світлана Залізецька з окупованого військами Росії Мелітополя розповіла DW про те, як після невдалої спроби схилити її до співпраці було викрадено її батька.
Реклама
Світлана Залізецька - директорка "Головної газети Мелітополя" та сайту новин "Регіональне інформаційне агентство - Мелітополь". Місто в Запорізькій області вже в перші дні після початку масштабного вторгнення РФ було окуповане російськими військами. Мера Мелітополя Івана Федорова викрали, а потім обміняли на полонених російських військових. Наприкінці березня викрали батька журналістки Світлани Залізецької, а їй запропонували повернутися до міста. Залізецька розповіла DW як це було.
DW: Коли і за яких обставин було викрадено вашого батька?
Світлана Залізецька: 23 березня о 7 ранку до мого будинку прийшли три чи чотири окупанти. Один був у цивільному, решта у військовій формі РФ з автоматами. Вони провели обшук. Мене тоді не було, я вже виїхала після бесіди з Галиною Данильченко, яка за підтримки окупантів проголосила себе виконувачем обов'язків мера Мелітополя. Вона пропонувала мені співпрацювати з окупантами, просила, щоб із ними працював сайт. Я відмовилася, і вона сказала, щоб я зустрілася з комендантом. Я і на це відповіла відмовою та виїхала з міста. На час моєї відсутності я попросила, щоб батьки були в мене вдома, де їх і застали окупанти. Мого батька посадили в машину та відвезли у невідомому напрямку.
Того ж дня приблизно о 20:20 мені зателефонували із відомого мені номера. Я підняла слухавку, гадаючи, що це журналісти. На іншому кінці мене запитали: "Світлана Йосипівна?" Я відповіла: "Так". "Зараз розмовлятимете". У цей момент я почула як тато сказав: "Свєта! Свєта!" Я говорю: "Тату, де тебе тримають?" Він відповідає: "У якомусь підвалі". Я спитала його, що вони від нього хочуть. Він відповів, що не знає. У цей момент голос із кавказьким акцентом сказав: "Передайте, що ми хочемо, щоб вона була з вами тут". Я сказала, що я це чула, що не поїду до них і не служитиму їм". На цьому бесіда перервалася.
Наступного дня мої знайомі пішли його шукати - до військкомату, комендатури, поліції. Ніхто не дав жодної інформації, мовляв, ми нікого не затримуємо. Насправді, це не так, оскільки не тільки мого батька викрали. Щодня до нас до редакції звертаються до 10 осіб із такими самими проблемами.
Після того дзвінка у вас були контакти з тими, хто викрав вашого батька?
Ні. Повторю - одна їхня вимога, щоб я була з ним. А друге, як я розумію, це те, що мені озвучила Галина Данильченко, щоб я працювала на них, чи сайт не працював взагалі. З українських медіа-ресурсів ми єдині, хто доносить правду про життя на окупованій території. Інші перейшли на їхній бік або зачинилися. А ми працюємо, я їм як скалка, тому вони намагаються взяти у заручники батька, якому 75 років, він переніс інсульт.
Ви зверталися за допомогою до української влади. Що вони говорять? Як вам може допомогти міжнародне співтовариство?
Так, зверталася, написала заяви до Служби безпеки України (СБУ), цим займається Національна поліція. Але ситуація складна. Можливо, якщо міжнародне співтовариство про це кричатиме, то це допоможе. Прошу всіх, хто може допомогти в його звільненні.
Ви очікували такого розвитку подій з боку окупаційної влади?
Саме такого не очікувала. Ніхто не сподівався, що на нас нападе Росія. Усі думали, що щось може бути, але не так. Коли я виїжджала, то пропонувала виїхати разом, але батьки відмовилися, мовляв, нас не чіпатимуть. Тепер усі бачать, як вони знущаються з людей похилого віку.
Ви сказали, що спочатку вам запропонувала співпрацювати жінка, яка оголосила себе мером Мелітополя. Тих, хто співпрацює з окупаційною владою, багато чи це окремі випадки?
Це окремі випадки. Наскільки я розумію, саме ці люди дають окупантам списки проукраїнськи налаштованих мешканців, щоби закрити їм рота. Це саме ті, хто слугує окупантам. Наразі вони проголосили себе керівниками міста. Галина Данильченко - депутат міськради від Опозиційного блоку, яка завжди мріяла стати мером, але її не обирали. Це Євген Балицький, колишній депутат Верховної Ради, а зараз депутат облради також від Опозиційного блоку. Це люди, які й раніше прагнули до влади. Вони ніколи не приховували своїх проросійських настроїв.
Духовний "джавелін" проти Путіна: як священник молитвою воює
03:07
Як львівський вокзал зустрічає біженців
До Львова щодня приїжджають сотні евакуйованих. Біля залізничного вокзалу облаштували пункти обігріву, на місці працюють волонтери. Про будні львівського вокзалу під час війни - у фотогалереї DW.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Львів - головний перевалочний пункт
Від самого початку російського вторгнення Львів став головним перевалочним пунктом для сотень тисяч біженців з охоплених війною регіонів України. А львівський вокзал - головними воротами для них.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Людський потік
У перші два тижні війні львівський вокзал приймав в середньому по 40 тисяч пасажирів щодня. На третьому тижні потік трохи зменшився, втім з відкриттям гуманітарних коридорів з узятих в облогу міст, таких як Маріуполь, - знову поновився.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Волонтерський центр
Біля вокзалу розташований один з кількох пунктів допомоги, що координуються військовою адміністрацією Львівщини. Склад, де збирають та розподіляють "гуманітарку", знаходиться навпроти входу до головного вокзалу.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Підбадьорити людей
Керівник волонтерського пункту представляється просто "Вова зі Львова". "В нас був певний досвід організації, тому з першого дня ми якось зв'язалися з адміністрацією та відкрили тут перший пункт допомоги. Координуємо волонтерські групи, біженців та допомогу для них. А головне - намагаємося якось підбадьорити людей".
Фото: Ihor Burdyga/DW
Речі першої необхідності
Потреби пункту вже звичні для багатьох гуманітраних центрів війни: вода, консерви, крупи, ліки першої необхідності, засоби гігієни, підгузки. Все це збирають на складі просто на площі перед вокзалом, а потім перерозподіляють між пунктами біженців.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Польські консерви для харків'ян
Частину допомоги перерозподіляють просто на пероні. На цьому фото група волонтерів щойно зустріла невеличкий вантаж консервів з пасажирського потягу з Польщі та готується переправити його до Харкова через Полтаву.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Пункти обігріву
Державна служба з надзвичайних ситуацій забезпечує роботу пунктів обігріву на вокзалі. Нині тут чергують співробітники відомчого львівського університету. На фото: Адріан (л) та Женя завершують своє 12-годинне чергування.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Зігрітися вночі
Вночі біля пунктів обігріву збирається чимало безпритульних або тих, хто чекають тут на продовження подорожі - далі на захід.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Польові кухні
Найвеселіший настрій на привокзальній площі при польових кухнях. Тут їх працює одразу п'ять - організовані українським товариством Червоного Хреста, польським Червоним Хрестом, Caritas чи то просто гуртом ентузіастів з котлами, які приїхали із Закарпаття.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Суп з куркою
"Зупка бандерівська, унікальна, з української курки, ще вчора бігала, сама до вас у суп просилась", - жартома зазивають до свого котлопункту закарпатці, зберігаючи почуття гумору навіть у найскрутніші часи.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Нехитрі розваги для малечі
8-річний Назар з Вознесеньска Миколаївської області під вечір стрибає на батуті на дитячому майданчику біля вокзалу. "Ми цілу добу сюди їхали якоюсь електричкою. Хай хоч ноги розімне", - каже його мама.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Дороги, маршрути, евакуація...
З намету біля головного входу до вокзалу майже без зупину лунають оголошення. "Просто зараз готовий до відправлення автобус на Турин, Італія. 60 вільних місць, пріоритет для жінок з дітьми. Це безкоштовно, підходьте", - зазиває Андрій.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Допомога волонтерів
Загалом на львівському вокзалі протягом доби в різні зміни працює близько сотні волонтерів: кухарів, медпрацівників, робітників складу, та й тих, хто здатен просто провести та зорієнтувати новоприбулих на незнайомій локації.
Фото: Ihor Burdyga/DW
"Все буде добре"
12 березня з імпровізованим концертом на львівському вокзалі виступив фронтмен гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакрачук. Він заспівав нову пісню про Львів, а під фінал виступу пообіцяв присутнім, що "Все буде добре".
Фото: Ihor Burdyga/DW
Музика на вокзалі
Музика на вокзалі долинає з різних куточків. Деякі біженці встигли прихопити зі собою лише музичні інструменти.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Найпопулярніший маршрут
Напрямок "На Польщу" веде до п'ятого перону. Звідси п'ять разів на добу відходить найпопулярніший рейс - потяг Львів–Перемишль.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Вокзальна каса
Всі евакуаційні поїзди "Укрзалізниці" з перших днів війни були безкоштовими. Згодом перевізник оголосив, що повертає платний проїзд неевакуаційними поїздами, а також закордонними рейсами. При цьому евакуаційні поїзди внутрішнього сполучення та міжміські електрички залишаться безкоштовними і надалі.
Фото: Ihor Burdyga/DW
Порожні поїзди на Київ
Бажаючих повертатись до столиці Києва поки що небагато. У вагоні вечірнього швидкісного потягу "Інтерсіті" зайнято всього три місця.
Фото: Ihor Burdyga/DW
У пошуках даху над головою
Від початку війни до Львівської області приїхало майже 210 тисяч переселенців з охоплених війною регіонів. Скільки їх оселилося в області в приватному порядку - підрахувати ніхто не береться, втім орендувати квартиру у Львові останні два тижні майже неможливо.