"Ми стоїмо перед ворогом, - вказуючи у напрямку Сватового на окупованій Луганщині, каже військовий із позивним "Калина". - Наша задача - стримати ворога, не пропустити його вглиб України". 

Підрозділ "Калини" базується на сході Харківщини. Ця територія була звільнена від російської армії у вересні минулого року, однак досі лишається лінією фронту. Звідси до позицій росіян на окупованій Луганщині - менше трьох кілометрів.

"Я ніколи не думав, що потраплю на війну", - знизує плечима "Калина" - кремезний чоловік із густою бородою. Він - зі Львівщини, працював будівельником. "Займався покрівлею, - уточнює, роззираючись на зруйновані обстрілами будинки. - Як дивлюся на все це - скільки кривди..."

Після війни "Калина" планує відбудовувати пошкоджене житло. "Уже розклеїв тут мої оголошення", - жартує чоловік. У цьому селі раніше мешкали майже дві тисячі людей, а зараз залишаються не більше двох сотень, каже нам немолодий чоловік напідпитку - єдиний цивільний, якого зустрічаємо на вулиці. Почувши звук мінометного обстрілу - свист і вибух, чоловік, не поспішаючи, повертається у свій вцілілий будинок.

Читайте також: "Як в 30-ті роки": розповіді очевидців окупації Харківщини

Уразити живу силу

"Наразі ворог не збирається наступати на нашому напрямку, - заспокоює "Калина" і додає: - Тут відбувається змагання артилерій. Наша артилерія намагається не пропустити їх уперед. А їхня - знайти нашу".

На війні чоловік здобув спеціальність мінометника. "На цій ділянці фронту міномет є найбільшим калібром, - каже "Калина". - Він вражає живу силу і легкоброньовану техніку".

Під живою силою він має на увазі російських військових, які базуються у спостережних пунктах. "Це такі бліндажі, звідки противник веде за нами спостереження. Ми намагаємося їх вразити і відсунути - позбавити противника очей", - пояснює "Калина".

Отримавши від розвідників інформацію про розташування таких пунктів, мінометники роблять розрахунки і підбирають місця, звідки можна їх уразити. До одного з таких місць вирушаємо разом із військовими, якими командує "Калина". Йдемо лісом зі стрімкими схилами, вкритими снігом. Коли пролітає чергова міна, падаємо в кучугури. Усе навкруги залите сонцем, але військові цьому не радіють - у таку погоду вони стають більш помітними для російської аеророзвідки.

Вогонь

На місці, на тлі поля з почорнілими соняшниками, військові встановлюють міномети. "Калина" віддає команду про початок вогню - лунає низка оглушливих вибухів. Військові відвертаються від мінометів, пригинаючись і закриваючи вуха долонями. У короткій перерві один з мінометників запалює цигарку. Він не встигає докурити, як "Калина" командує: "Кінець вогню". Військові похапцем збираються і зникають у лісі.

На цьому місці мінометники не мають затримуватися ані хвилини. Російські військові можуть вирахувати їхнє розташування і відкрити вогонь у відповідь. Вийшовши з лісу, мінометники стрибають у машину. Від їхнього одягу в повітря піднімається порох і ще кілька секунд висить у променях сонця, що сідає. Уже в дорозі чуємо, як позаду падає російська міна.

Читайте також:  Leopard, Challenger та Abrams: які можливості цих озброєнь?

"Щоб уразити противника, ми підходимо дуже близько. Ми наражаємо себе на небезпеку, - нарікає "Калина". - Нам бракує мінометів великого калібру. Щоб ми могли працювати більш безпечно, з укриття".

"Відчуваємо, що вже втомилися, - зізнається "Калина" і додає із посмішкою: - Ввечері, як лягаємо, відчуваємо втому. А зранку - вже не відчуваємо. Така у нас війна. Мусимо відбити своє".