Так звана Повінь століття, що 2002 року затопила більшу частину Дрездена, стала справжньою загрозою для безлічі культурних цінностей. Тоді постраждав і комплекс будівель у стилі бароко Цвінґер. Тепер у місті створена група з підготовки до погодних катаклізмів. Вчені намагаються заздалегідь підготувати культурні цінності до екстремальних погодних умов завдяки кліматичному моделюванню.

Знамените місто на воді нерідко потерпає від підйому рівня моря. Нинішній клімат сприяє таким явищам, як повінь 2019 року, коли цю театральну залу (на фото) підтопило, так само як і безліч інших будівель і церков. Однак фахівці намагаються врахувати у своїх моделях не тільки такі актуальні екстремальні погодні явища, а й довгострокові зміни, пов'язані зі змінами клімату.

Раніше культурні цінності потерпали від вологості. Тепер їм шкодить дедалі сухіше повітря. Ця проблема торкнулася саксонського палацу Моріцбург, оздобленому в стилі бароко з багатьома бароковими шкіряними шпалерами. Візерунки на шпалерах відреставрували через різноманітні пошкодження, зокрема тріщини. Такі тріщини виникають на шкіряних шпалерах у періоди екстремальної спеки.

Місто Губбіо в Умбрії оточене античним міським муром. Цьому муру, так само як й іншим будівлям, загрожують зміщення ґрунту і волога. Частина муру вже завалилися після того, як дощем було розмито бетонний розчин, що спричинило випадання каміння. Нині цією проблемою займається європейський дослідницький проєкт, покликаний захистити стародавні пам'ятки за допомогою електромагнітного сканування.

Поблизу порту столиці Криту з початку XVI століття височіє фортеця Кулес. Попри те, що ця історична споруда пережила досить багато, нині їй неабияк дошкуляють постійні зміни структури й напрямку хвиль. Причина - зміщення напрямку вітру внаслідок змін клімату. Вода потрапляє крізь мури, поступово руйнуючи їх, а зсередини осідає хлорид натрію, що теж шкодить будові.

Цей об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО простояв вже понад чотири тисячі років. А тепер йому загрожують кроти, котрі так інтенсивно риють і розпушують землю, що у довгостроковій перспективі є загроза обвалу. Це теж пов'язано з кліматом: помірні зими збільшують популяцію кротів, а тепліші й вологіші ґрунти сприяють появі та розмноженню хробаків, якими люблять ласувати кроти.

Історична частина міста Вісмар з його будинками, дахами й фонтаном (на фото) є такою ж культурною спадщиною, як і старі міста Любек і Штральзунд. Утім, з плином часу їм може загрожувати підвищення рівня моря. Якщо глобальне потепління триватиме, то майбутнім археологам доведеться шукати цю культурну спадщину під водою. Центри Неаполя, Брюгге й Стамбула також під загрозою затоплення.

Зміни клімату зачіпають не тільки будівлі та експонати, розміщені в них. Історичні парки та сади, як, приміром, ось цей у Палаці Сансусі в Потсдамі, також мають лаштуватися до нових погодних умов. У рамках деяких проєктів експериментують з посиленням опору рослин. Вчені також досліджують, як потрібно адаптувати до змін клімату висадку рослин.

Так звана Повінь століття, що 2002 року затопила більшу частину Дрездена, стала справжньою загрозою для безлічі культурних цінностей. Тоді постраждав і комплекс будівель у стилі бароко Цвінґер. Тепер у місті створена група з підготовки до погодних катаклізмів. Вчені намагаються заздалегідь підготувати культурні цінності до екстремальних погодних умов завдяки кліматичному моделюванню.

Знамените місто на воді нерідко потерпає від підйому рівня моря. Нинішній клімат сприяє таким явищам, як повінь 2019 року, коли цю театральну залу (на фото) підтопило, так само як і безліч інших будівель і церков. Однак фахівці намагаються врахувати у своїх моделях не тільки такі актуальні екстремальні погодні явища, а й довгострокові зміни, пов'язані зі змінами клімату.

Раніше культурні цінності потерпали від вологості. Тепер їм шкодить дедалі сухіше повітря. Ця проблема торкнулася саксонського палацу Моріцбург, оздобленому в стилі бароко з багатьома бароковими шкіряними шпалерами. Візерунки на шпалерах відреставрували через різноманітні пошкодження, зокрема тріщини. Такі тріщини виникають на шкіряних шпалерах у періоди екстремальної спеки.

Місто Губбіо в Умбрії оточене античним міським муром. Цьому муру, так само як й іншим будівлям, загрожують зміщення ґрунту і волога. Частина муру вже завалилися після того, як дощем було розмито бетонний розчин, що спричинило випадання каміння. Нині цією проблемою займається європейський дослідницький проєкт, покликаний захистити стародавні пам'ятки за допомогою електромагнітного сканування.

Поблизу порту столиці Криту з початку XVI століття височіє фортеця Кулес. Попри те, що ця історична споруда пережила досить багато, нині їй неабияк дошкуляють постійні зміни структури й напрямку хвиль. Причина - зміщення напрямку вітру внаслідок змін клімату. Вода потрапляє крізь мури, поступово руйнуючи їх, а зсередини осідає хлорид натрію, що теж шкодить будові.

Цей об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО простояв вже понад чотири тисячі років. А тепер йому загрожують кроти, котрі так інтенсивно риють і розпушують землю, що у довгостроковій перспективі є загроза обвалу. Це теж пов'язано з кліматом: помірні зими збільшують популяцію кротів, а тепліші й вологіші ґрунти сприяють появі та розмноженню хробаків, якими люблять ласувати кроти.

Історична частина міста Вісмар з його будинками, дахами й фонтаном (на фото) є такою ж культурною спадщиною, як і старі міста Любек і Штральзунд. Утім, з плином часу їм може загрожувати підвищення рівня моря. Якщо глобальне потепління триватиме, то майбутнім археологам доведеться шукати цю культурну спадщину під водою. Центри Неаполя, Брюгге й Стамбула також під загрозою затоплення.

Зміни клімату зачіпають не тільки будівлі та експонати, розміщені в них. Історичні парки та сади, як, приміром, ось цей у Палаці Сансусі в Потсдамі, також мають лаштуватися до нових погодних умов. У рамках деяких проєктів експериментують з посиленням опору рослин. Вчені також досліджують, як потрібно адаптувати до змін клімату висадку рослин.

Повінь у Венеції триває вже декілька днів поспіль - у неділю, 17 листопада, унаслідок чергового припливу вода у місті піднялася до 150 сантиметрів над рівнем моря.

Нинішня негода побила черговий рекорд. Під час недільного припливу вода учетверте за тиждень подолала позначку в 140 сантиметрів над рівнем моря. Подібного не було зафіксовано від початку ведення спостережень у 1872 році.

За словами мера Венеції Луїджі Бруньяро, унаслідок чергового підняття рівня води у неділю місто затоплене на 70 відсотків. Площа Святого Марка (на фото), яка є найнижчою точкою міста, була перекрита, а багато музеїв - закриті.

Найбільше за період багатоденної повені вода піднялася 12 листопада. Тоді рівень води сягнув 187 сантиметрів, майже досягнувши рекордної позначки у 194 сантиметри. До цього рівня вода у місті піднімалася лише одного разу за історію спостережень - у 1966 році.

За оцінками місцевої влади, загальні збитки від стихійного лиха вже склали близько одного мільярда євро. Інші країни запропонували місту допомогу в подоланні наслідків повені.

Унаслідок паводку постраждала кожна друга церква міста. Вода не оминула й Собор Святого Марка, пошкодивши деякі його частини, навіть нещодавно відреставровані.

Мерія Венеції оголосила режим надзвичайного стану. Через небезпечно високий рівень води у місті зачинені школи та дитсадочки, громадський транспорт працює із значними обмеженнями.

Тепер місцева влада планує створити у місті міжнародний центр вивчення змін клімату, який, окрім іншого, займався б питанням забруднення води.

Унаслідок повені пересуватися багатьма вулицями можна тільки в гумових чоботях. Жителям міста на воді до такого не звикати. А ось туристам та гостям Венеції не позаздриш.

Поки немає офіційних даних щодо того, як повінь вплинула на туристичний потік до Венеції. Утім, для деяких відвідувачів міста негода навпаки стала приводом зробити селфі, яким зможе похвалитися не кожен відвідувач туристичної перлини Італії.

Венеція зараз - далеко не єдине місто Італії, що потерпає від негоди. Флоренція та Піза також можуть постраждати від розливу річки Арно, рівень води у якій досяг найвищої за останні 20 років позначки. Саме на березі цієї річки знаходиться знаменита на весь світ флорентійська галерея Уффіці.

У цей самий час на півночі Італії від снігопадів потерпає провінція Південний Тіроль. Подекуди маси снігу призвели до сходження лавин, від яких уже постраждали деякі села.

Немає нічого кращого в такі спекотні дні, ніж опинитися в приміщенні з кондиціонером. Утім, Міжнародне енергетичне агентство зараховує використання кондиціонерів до найвагоміших чинників дедалі більших обсягів споживання електроенергії. На них припадає 10 відсотків світового споживання електрики. Електроенергію, своєю чергою, часто виробляють на теплоелектростанціях, сприяючи зміні клімату.

Задовго до заснування Ізраїлю 1948 року Всесвітній конгрес сіоністів звернувся за консультацією до шотландського експерта з планування міст Патріка Геддеса. Ще 1925 року конгрес хотів знати, як можна мінімізувати вплив пустельного клімату на Тель-Авів. Вулиці були побудовані таким чином, аби морський бриз продував усе місто. Тель-Авів і досі використовує застосовані тоді заходи.

Започаткований сто років тому архітекнурний напрям баухаус активно втілював у Тель-Авіві свої сприятливі для клімату ідеї. Приміром, віддаючи перевагу білим пласким дахам, які відбивають сонячне тепло. Крім того, на пласких дахах набагато зручніше встановлювати сонячні панелі, ніж на будь-яких інших.

Ізраїльський архітектор Ар'є Шарон збудував у 1960-х роках Університет імені Обафемі Аволово у Нігерії та скористався при цьому ідями баухаус. Під час планування університету він передбачив створення в ньому садів та внутрішніх подвір'їв із деревами, між якими може гуляти вітер. У тутешніх авдиторіях завжди на сім градусів прохолодніше, ніж надворі.

Застосована у Барселоні концепнія називається "суперблоками". У деяких районах міста 2013 було повністю заборонено рух автомобілів, які мусять їхати в об'їзд. Дев'ять житлових блоків були об'єднані у так званий "суперблок". Лише мешканці будинків та постачальники товарів у тамтешні магазини і ресторани можуть їздити всередині. Як наслідок - менше шкідливих газів, більше тиші та місця для зелені.

Рослини, що в'ються, та кшталт плюща та дикого винограду обросли фасад Музею на набережній Бранлі у Парижі (на фото). Ідея належить французькому ботаніку Патріку Бланку. Загальна площа стін, покрита рослинами, становить близько 800 квадратних метрів. Таку ж концепцію він застосував до CaixaForum у Мадриді. Цю будівлю покриває килим із близько 15 тисяч рослин 250 видів шість поверхів заввишки.

Швидке спітніння - не найбільший ризик, який приховують у собі дедалі вищі температури повітря. Науковці прямо пов'язують збільшення кількості природних катастроф зі змінами клімату. Коли ураган Харві накотився на Х'юстон 2017 року, місто виграло від розумного планування свого парку Буффало Байоу площею 64 гектари, в якому зібралася вода, що утворилася внаслідок паводку.

Планування міст у деяких регіонах Близького Сходу пропонує нові рішення для боротьби з наслідками зміни клімату. Поблизу аеропорту Абу-Дабі в Об'єднаних Арабських Еміратах зараз будується ціле містечко, яке забезпечуватиметься енергією з відновлюваних джерел і, таким чином, не викидатиме в атмосферу вуглекислий газ. Місто Масдар може стати піонером містобудування майбутнього.

Температура на вулицях Масдара в Абу-Дабі може бути на 20 градусів нижчою за показники в сусідній пустелі. Прохолодна виникає завдяки високим вітровим вежам у будівлях, які спрямовують прохолодніше повітря в небі додолу. Ідея будувати вищі будинки, аби спрямовувати вітри донизу вулицями міста, походить іще з античності, її, зокрема, застосовували під час будівництва столиці Оману Маската.

Той, хто хоче будувати будинок у майбутньому, має мислити "пасивно". Пасивний дизайн включає в себе функції мінімізації впливу будинку на довкілля, а отже і наше життя. Сюди належать менші за розміром вікна, дахові покриття, місце для сонячних панелей чи сади на дахах, де дощ одночасно охолоджує будинок і живить рослини, які сприяють кращому балансу вуглекислого газу в повітрі. Зачаровує погляд!

Аби відповідати потребам клімату в майбутньому, потрібні нові будівельні матеріали. Особливо проблематичним є масове застосування бетону, від час виробництва якого викидається дуже багато двоокису вуглецю. Але вже наявні бетонні будинки є водночас великими поглиначами тепла. Тож від використання бетону хоч і варто відмовлятися, але вже наявні бетонні споруди слід використовувати найоптимальніше.

Раніше в Сахарі жили бегемоти та слони. Зараз же тут найбільша пустеля світу - випалена Земля. Лише невелике озеро, яке живиться з підводних джерел, нагадує про старі часи. Однак клімат змінювався, і це призвело до виникнення велетенського піщаного ландшафту. Пустелі виникають і нині. Однак причина цього - в діяльності людей.

Опустелювання, спричинене діяльністю людей, отримало назву дезертифікація. Коли людина руйнує і виснажує природні ресурси у місцевості зі сухим кліматом, зникають рослини, а ґрунт втрачає родючість. Ознаки опустелювання проявляються на 70 відсотках території Землі з посушливим кліматом. Як, наприклад, на цьому фото в Індії.

Щороку світова глобальна пустеля збільшується на 70 тисяч квадратних кілометрів - це відповідає площі Ірландії. За даними Німецького товариства міжнародного співробітництва, 40 відсотків населення Африки, живе у регіонах, яким загрожує опустелювання. В Азії це 39 відсотків населення, у Південній Америці - 30 відсотків. Окремі регіони ФРН, США та Іспанії також перебувають під загрозою.

Однією із причин опустелювання територій є різке збільшення населення в окремих країнах. Наприклад, у Китаї і без того сухий ґрунт мусить прогодувати більшу кількість людей. Селяни випасають на вигонах забагато худоби, які з'їдають останні рослини. Шар ґрунту поступово змивається дощем і вітром. У Китаї, приміром, таким чином щороку утворюється 2500 квадратних кілометрів пустелі.

В Україні також "виросла" пустеля, спричинена надмірним випасом овець, яких почали завозити сюди у ХІХ столітті. Олешківські піски знаходяться за 30 кілометрів від обласного центру Херсона. У 2010 році на території пустелі створили національний парк, площа якого становить близько 8 тисяч гектарів.

Аральське море на кордоні між Казахстаном та Узбекистаном стало символом катастрофічної аграрної політики, яка призвела до утворення пустелі. Раніше це озеро було четвертим найбільшим озером на планеті. Нині ж від нього залишилося не багато. За радянських часів обидві республіки почали використовувати воду з озера для орошування бавовняних полів. Як наслідок - кораблі рибалок опинилися на мілині.

Від висихання ґрунтів потерпають не лише країни, що розвиваються. Так, в Іспанії утворення пустелі просувається все далі й далі. Спричинили це явище туристи з усього світу. Для побудови готелів часто вирубуються ліси. Ґрунт, не утримуваний рослинами, відносить вітром. Вже не кажучи про забетоновані території. Регіон Гвадалахара біля Мадрида - також під загрозою опустелювання.

Наслідок утворення пустель - не лише руйнування екосистеми. Люди, які населяють ці регіони, біднішають, не можуть прогодуватися і часто змушені залишати батьківщину. В Африці опустелювання впливає на умови життя 485 мільйонів людей, повідомляє німецьке Товариство міжнародного співробітництва. За прогнозом ООН, до 2020 року понад 60 мільйонів людей змушені будуть залишили пустельні регіони Африки.

Деякі країни оголосили боротьбу опустелюванню. Китай, наприклад, намагається боротися з цим явищем уже протягом десятиліть за допомогою висаджування лісів. Проєкт "Зелена стіна" має амбітну мету - до 2050 засадити площу, яка дорівнює території Німеччини.

Понад два мільйони людей гинуть через аномальну спеку, світові столиці затоплені, погода геть непередбачувана. Погоду має тепер контролювати масштабна мережа супутників - проте вона не довго працює справно. Щось виходить з ладу, й ця система на орбіті влаштовує на землі льодовиковий період та інші катаклізми... Тепер людству загрожує глобальний суперураган.

Фільм розповідає про реальну катастрофу - цунамі в грудні 2004 року, через яке загинуло понад чверть мільйона людей у Південно-Східній Азії. Велетенська хвиля розлучає сім'ю на тлі смерті й руйнувань. Але вони все ж таки знаходять одне одного. Чимало критиків не побачили у фільмі з Наомі Уоттс й Еваном МакГрегором нічого більше за мелодраму, яка так і не передала справжні трагедію та біль.

Автори цієї історії інакше підійшла до теми. Шестирічній Хашпаппі вижила в штормовому припливі в болотах Луїзіани. Її унікальна уява допомагає їй витримати подальші випробовування. Дівчинка вірить в абсолютну рівновагу у Всесвіті. "Якщо руйнується його найдрібніший елемент, руйнується весь Всесвіт". Режисерові Бену Зайтліну вдалося вражаюче дебютувати з малим бюджетом.

Ця німецька стрічка змальовує сліпучий, укритий пилюкою, висохлий світ. Люди вимушені боротися за виживання. У "Кінці ночі" сонце стає ворогом людства через надмірну спеку, смертоносну радіацію та сонячні бурі. Ті, хто залишився, готові на неймовірну жорстокість, аби вижити.

Режисер Роланд Еммеріх відомий своїми блокбастерами з вибухами та масштабними руйнуваннями. У цьому фільмі, який можна вважати "королем" серед стрічок про кліматичні катастрофи, гине шість мільярдів людей гине - вони замерзають, тонуть чи згорають через гнів матінки-природи. Оргія розрухи водночас абсурдна та захоплива. І знову ж таки, провина - за сонцем.

"2012" - не перший підхід Еммеріха до верстату фільмів-катастроф. У "Післязавтра" палеокліматолог Джек Холл попереджає про загрозу змін клімату, які призведуть до нового льодовикового періоду. І саме це відбувається - завдяки буянню комп'ютерної графіки. Спочатку шалені бурі спустошують світ, потім хвилі обрушуються на міста, а далі все замерзає.

Метеорологи намагаються розгадати секрет торнадо, аби розробити кращу систему попереджень. Для цього вони полюють на смерчі. Будівлі, човни, вантажівки та корови здіймаються у повітря, а розлучена пара дослідників вирішує дати своїм стосункам ще один шанс. У фіналі вчені опиняються на шляху торнадо-гіганта...

Полярні льодовики розтанули, континенти затопило. Небагато вцілілих людей мешкають на штучних атолах чи човнах. Є й погані хлопці, які викрадають дитину, на чиїй спині - татуювання, яке начебто відкриває шлях до єдиного острова на Землі, що лишився. Іронія долі: декорації під час зйомки фільму зруйнував потужний шторм.

2022 рік, Нью-Йорк - мішанина з поламаних авто, сміття та безхатченків. Луки, поля, квіти, птахи - все це в минулому. Замість натуральних продуктів люди їдять замінники, найпопулярніший з них - "Зелений сойлент". Кажуть, що його виготовляють з планктону. Проте одному детективу вдається викрити страшну правду: для цього печива насправді використовують... людське м'ясо.

"Ми маємо спільно пливти, демонструючи спільну волю, щоб досягти нашої мети", - з таким закликом до представників 196 країн світу, які беруть участь у кліматичній конференції ООН (COP23) у Бонні, звернувся прем'єр-міністр Фіджі Франк Баїнімарама. Його країна головує на нинішньому форумі. У конгрес-центрі встановили справжнє фіджійське каное, яке нагадує, що ми всі перебуваємо в одному човні.

COP23 мала відбутись на Фіджі. Однак ця тихоокеанська країна так і не змогла прийняти форму. Допоміг німецький Бонн. Але дух Фіджі присутній і тут. "Ми хочемо вести діалог у дусі Таланоа", - сказав прем'єр Фіджі Баїнімарама. Таланоа на мові фіджійців означає діалог з розумінням і повагою. Павільйон країни з традиційними фіджійськими меблями й рослинами теж запрошує до відкритого обміну думками.

Від зміни клімату найбільше потерпають бідні країни, які часто не мають засобів, щоб захиститися від екстремальної погоди. На конференції йдеться про те, щоб весь світ об'єднався заради допомоги цим людям. Цей тіпі - переносне житло кочових індіанців - також виникл завдяки роботі не однієї пари рук. Воно складається із сотень квадратних клаптиків, кожен з яких зв'язаний людьми з усього світу.

Від кліматичних змін страждають і дикі тварини. Засухи, повені та негода унеможливлюють їхнє подальше існування. Яскравий приклад тому - білі ведмеді. Через глобальне потепління буквально у них під ногами тане лід. До цього привертає увагу інсталяція, встановлена в парку над Рейном, неподалік від місця проведення кліматичної конференції: ведмідь, наколотий на кілок.

Ліси - важливі для клімату. Щороку вони поглинають мільйони тонн вуглекислого газу. Активісти об'єднання німецької лісової промисловості у рамках кліматичної конференції виступають за більшу допомогу лісам. Цей інтерактивний мистецький проект "росте" упродовж саміту. З лісопильних відходів митець будує дерево висотою до восьми метрів. Наприкінці на ньому розмістять глобус.

Мета паризької кліматичної угоди - утримання глобального потепління в межах менше двох градусів. Уже зараз люди в бідних країнах страждають від наслідків засух та непогоди. У павільйоні "Кліматична планета", розташованому в боннському парку Райнауе, відвідувачі можуть ознайомитися з наслідками зміни клімату. 20-метрова споруда у вигляді земної кулі є ідеєю німецького міністерства розвитку.

Відновлювальна енергія має у перспективі замінити викопне паливо. Коли? Це кожна держава визначає самостійно. Після Китаю та США Індія є третьою країною за рівнем викидів в атмосферу. Але тоді як США хочуть вийти з кліматичної угоди, Китай та Індія надолужують утрачене в захисті клімату. В індійському павільйоні країна демонструє свої амбіції невдовзі стати провідною у відновлювальній енергетиці.

Захисники клімату вважають, що вже давно слід було відмовитися від вугілля як джерела енергії. Під час кліматичного саміту демонстранти вимагають покласти край застосуванню викопного палива. На вулиці Бонна вийшли тисячі людей. Боннський театр влаштував виставку протестних плакатів, які віддзеркалили роздратування та бажання демонстрантів.

Протестувальники висловлюють свої ідеї креативно. Як от під час першої демонстрації, ще напередодні кліматичної конференції - у костюмах білих ведмедів та з фігурою Дональда Трампа. Американського президента вони вважають своїм найбільшим противником. США є єдиною країною, яка не хоче дотримуватися паризької кліматичної угоди. Через це страждають і білі ведмеді, причому справжні.