Марсохід Perseverance, який на Марс відрядила NASA, не став гаяти жодної хвилини. Відразу після приземлення на поверхню червоної планети ввечері четверга за київським часом він відіслав на Землю чорно-білі знімки. Науковці сподіваються, що вже незабаром вони отримають подальші фото, відео та, можливо, аудіозаписи з Марсу.

Приблизно за сім хвилин до посадки літальний апарат увійшов в атмосферу Марсу зі швидкістю приблизно 20 тисяч кілометрів на годину. Через надто складні маневри, які необхідно було виконати при посадці, у контрольному пункті NASA ще раніше говорили про цей завершальний етап подорожі, як про "сім хвилин жаху".

Після входження в атмосферу у літального апарату відкрився гальмівний парашут. Спеціальний щит, який слугував для захисту від надвисоких температур, відділився. Включилися ракетні турбіни, які допомогли суттєво зменшити швидкість.

Під час останньої фази приземлення з висоти приблизно 20 метрів спеціальний кран опустив марсохід на поверхню планети в кратері Єзеро. Після цього платформа з краном приземлилась і сама. "Приземлення підтверджено", - завив керівник маневру приземлення, інженер NASA Сваті Мохан, слова якого процитувало інформаційне агентство AFP.

З величезним полегшенням й радістю сприйняли в контрольному центрі NASA звістку про посадку марсохода. Один з директорів NASA Томас Цурбахен зізнався, що навіть знехтував правилами, встановленими під час пандемії COVID-19, і, не стримуючи емоції, почав обнімати колег. Президент США Джо Байден заявив про "історичну" посадку.

Мета місії "Марс-2020" - з'ясувати, чи є життя на червоній планеті, а також зрозуміти, чи може її атмосфера так змінитися, що стане придатною для життя людей. Як пояснили в NASA, марсохід Perseverance ("Наполегливість") "слідуватиме за водою". Цим пояснюється й вибір місця висадки - вважається, що поблизу кратера Єзеро (Джезеро) є висохла річкова дельта й дно озера.

Новий марсохід NASA має допомогти своєму колезі Curiosity в його роботі на Марсі. Він важить понад одну тонну, несе на собі більше дослідницького обладнання та датчиків. Зокрема, марсохід оснащений сімома дослідницькими інструментами, 23 камерами, двома мікрофонами, одним лазером, а його маніпулятор потужніший за той, що на Curiosity. Він має навіть мінігелікоптер: на фото - перед марсоходом.

Гелікоптер на Марсі - це справжня прем'єра! Такий літальний апарат не використовувався ще під час жодної місії на червону планету. Можна собі уявити, що розробники застигли в напруженому очікуванні: як поводитиметься дрон в атмосфері Марсу і в умовах гравітації, яка є втричі меншою, ніж на Землі? Серед головних завдань місії - з'ясувати, чи можна видобувати кисень з марсіанських шарів ґрунту.

Curiosity, якому допомагатиме Perseverance, - поки що найбільший і найсучасніший з усіх марсоходів. Він "приземлився" ще 6 серпня 2012 року і з того часу проїхав понад 22,3 кілометра. Він не просто марсохід. Його офіційна назва - "марсіанська наукова лабораторія", і це справді повноцінна лабораторія на колесах.

Марсохід оснащений спеціальним спектрометром, який може аналізувати хімічні сполуки на відстані за допомогою лазера; повноцінною метеорологічною станцією, яка може вимірювати температуру, атмосферний тиск, радіацію, вологість і швидкість вітру; і найголовніше, хімічною лабораторією, яка може проводити детальні аналізи органічних сполук і постійно шукає ознаки інопланетного життя.

Curiosity довів теоретичну можливість життя на Марсі. Але він його ще не знайшов. Хоча й посилено шукає. Допомагає йому в цьому потужний бур. На зображенні він бере зразок всередині кратера Гейл.

Марсіанський порох обробляється великою кількістю приладів. Спочатку, він фільтрується і розділяється на частинки різного розміру. Після цього ці частинки сортуються і відправляються до різних аналітичних лабораторних пристроїв.

Попередники Curiosity були значно меншими. 4 липня 1997 року маленький марсохід Sojourner залишив свої перші сліди на поверхні червоної планети. Це був перший повноцінний марсохід, обладнаний рентгенівським спектрометром для проведення хімічних аналізів і оптичними камерами.

Три покоління марсоходів. Крихітка попереду - це Sojourner. Його вага - 10,6 кілограма, це ненабагато більше, ніж іграшковий автомобіль. Максимальна швидкість: один сантиметр на секунду. Opportunity важить вже 185 кілограмів. Curiosity на цьому тлі - розміром з невеликий автомобіль та вагою в 900 кілограмів - майже гігант. Він може рухатись зі швидкістю 4-5 сантиметрів на секунду.

Sojourner за своє життя проїхав майже 100 метрів і передавав дані та фотографії до 27 вересня 1997 року. Це один з останніх знімків, зроблених за дев'ять днів до того, як з ним перервався радіозв'язок. Найімовірніше, цей маленький мандрівник заснув через батарею, яка не пережила холодних марсіанських ночей.

Без досвіду Sojourner нові марсоходи навряд чи можна було б собі уявити. У 2004 році NASA висадила на Марс два марсоходи одного модельного ряду: Spirit і Opportunity. Spirit прожив шість років, подолавши відстань у 7,7 кілометра. Цей марсохід долав гори, брав проби ґрунту і боровся із зимами та піщаними бурями. З його братом, Opportunity, науковці втратили зв'язок 13 лютого 2019 року.

Opportunity пройшов марафонську дистанцію в 42 кілометри ще в 2015 році, і на теперішній час він дослідив набагато більше території, ніж Curiosity. Він робив проби ґрунту за допомоги маніпулятора, а потім аналізував їх. Також він оснащений трьома різними спектрометрами і навіть 3D-камерою. Востаннє він працював у "Долині Наполегливості", перш ніж його вивела з ладу піщана буря.

Ця панорама знята однією з камер Curiosity. Сучасні марсоходи лишатимуться в строю якомога довше - ще як мінімум п'ять років. Можливо, і довше. Марсіанський ландшафт здається вже якимось більш знайомим, ніж деякі пустелі тут, на Землі. Можливо, нам варто піддатися своїй пристрасті до подорожей - чи все ж таки краще залишити Марс роботам?

Цей знімок фотограф Том Арчер зробив за температури повітря мінус 35 градусів Цельсія у Лапландії на півночі Фінляндії. Під час своєї поїздки тими краями він знайшов це самотнє дерево, яке й використав як мотив для своєї фотографії. Спочатку небо було затягнуте хмарами, але згодом випогодилося й очам фотографа відкрилося це полярне сяйво.

Цей знімок планетарної туманності був згодом таким чином опрацьований, що космос на ньому виглядає величезним вогняним м'ячом. Тим самим фотограф Пітер Ворд хотів нагадати про катастрофічні лісові пожежі в Австралії, у яких у 2019-2020 роках було знищено понад 12 мільйонів гектарів рослинності і безліч тварин.

На цій фотографії французького фотографа Ніколя Лефодо - галактика Андромеди, віддалена від Землі на понад два мільйони світлових років. Розмиті краї на фотографії створюють ілюзію близькості - і далекі зорі здаються дрібними пилинками. У вересні 2020 року цей знімок француза переміг на конкурсі фотографів-астрономів і приніс йому винагороду у 10 тисяч фунтів стерлінгів.

Цей космічний мотив, знятий фотографом Коннором Матерном, дуже нагадує голову дельфіна. Але насправді на знімку зображена газова хмара, яка оточує зірку світло-блакитного кольору, що розташована у центрі фотографії. Для того, щоб зробити цей неймовірний кадр, була застосована фотоекспозиція у цілих 33 години!

Фінляндія відома своїм полярним сяйвом. А природний феномен, який зображений на цій фотографії, відомий як "зелена леді" - дехто бачить у зеленому сяйві силует жінки у чарівному вбранні, яке сяє зеленим, блакитним й рожевим кольорами.

Польський фотограф Лукаш Суйка 31 жовтня 2019 року упіймав у кадр Юпітер та Місяць у незвичному ракурсі. Космічні тіла у цей день вишукувалися таким чином, що їх можна було сфотографувати так, коли Юпітер перебуває на передньому плані, а Місяць - виглядає маленькою кулькою на задньому тлі. Для здійснення цього фото знадобилася надзвичайна технічна точність і трохи фортуни.

На цій світлині фотографки Александри Харт Сонце зображене ніби під лупою. Частинки, які на фото здаються зовсім маленькими, насправді мають діаметр у тисячу кілометрів і постійно перебувають у русі. Щоб зробити цю неймовірну фотографію, було використано фотоекспозицію у 8.431 мілісекунди.

Багато років фотограф Томас Каст "полює" за полярними перламутровими хмарами. Це - достатньо рідкісне природнє явище у нижній стратосфері, яке спостерігається при аномально низьких температурах переважно у полярних широтах. Зрештою Касту вдалося відзняти ці хмари у Лапландії на півночі Фінляндії. У процесі зйомок хмари змінювали форму і колір - ніби хтось малював на небі.

Цей вражаючий знімок Чумацького шляху був зроблений у пустелі Ваді-Рам в Йорданії. Його автор - фотограф Штефан Ліберманн, який провів у цих безкрайніх пустельних ландшафтах три дні.

Хоча цей знімок і виглядає ніби кадр з фантастичного фільму, але він не має нічого спільного з кіносагою "Зоряні війни". На фотографії зображені чотири лазерні промені, які спрямовані у напрямку галактик Магелланові Хмари. Завдяки цим лазерам створюються штучні "зірки", які використовуються для спостереження за турбулентністю в атмосфері Землі та її коригування.