У суботу, 13 грудня, на Софійській площі в Києві відбулася акція на підтримку прав і свобод цивільних бранців Росії. Близько сотні учасників, серед яких більшість - родичі та близькі захоплених росіянами в полон цивільних українців, вимагали посилити зусилля української влади, міжнародних організацій та громадськості зі звільнення заручників.

Найболючіша проблема

"Зустрінемо Різдво вдома" - таку назву отримала чергова з десятків подібних акцій, організованих громадською організацією "Цивільні в полоні". Учасники акції утворили коло біля головної ялинки країни й тримали в руках портери своїх близьких і рідних, які вже роками залишаються за ґратами на окупованих Росією територіях, або вивезені в РФ. Організатори розіграли імпровізоване театральне дійство за участі дітей полонених і святого Миколая, прикрасили встановлену ними ялинку на знак солідарності й чуйності до страждань своїх родичів і близьких.

Виконавча директорка ГО "Цивільні в полоні" Юлія Хрипун розповіла DW, що її організація працює над законодавством держави з підтримки родин цивільних полонених, але найболючішою проблемою назвала намагання повернути їх додому. Як зазначила Хрипун, викрадення цивільних українців почалися ще від початку нападу Росії на Україну 2014 року, коли жертвами сваволі росіян ставали переважно колишні військові та працівники силових структур, а тепер зникнення людей безвісти, або захоплення в полон поширюються на всіх, кого можуть запідозрити в проукраїнських настроях, а також на біженців, які намагаються виїхати з окупації на підконтрольну Україні територію.

Нестерпні умови ув'язнених

"Ми вже провели безліч мирних акцій в Україні і за кордоном. Наші представники й активісти брали участь в адвокаційному міжнародному турі, нас чули в Європарламенті й на безлічі міжнародних конференцій", - сказала виконавча директорка. Зараз у фокусі організації - механізм повернення цивільних заручників з російського полону. Хрипун назвала найгіршим те, що час цих людей спливає, адже у російських в'язницях цивільних полонених тримають в жахливих умовах, харчують неякісною їжею, утримують без сонячного світла, свіжого повітря й медичної допомоги. "Цивільні полонені - це мирні люди, які не тримали в руках зброї, але затримані і піддавалися тортурам лише за те, що вони українці, за те, що вони мали свою позицію", - зазначила активістка. 

Вона стверджує, що арешти та викрадення цивільних в російській окупації відбуваються у найрізноманітніший спосіб. Одних беруть під арешт вночі просто в домівках, на очах дружин і дітей приставляють пістолет до голови, одягають на голову мішка, закидають в авто і вивозять. "Інших викрадають на вулицях, коли людина, наприклад везе велосипедом харчі недужим старим. А ще - як взяли під арешт мого батька - він працював фермером і його затримали просто на місці роботи. Це було холодної пори, але йому одразу ж налили води у взуття, щоби принизити й навмисно завдати страждань", - розповіла Хрипун.

Катуванням піддаються всі полонені

За її словами, всі полонені утримуються в тих самих умовах, що й військові українці, і так само піддаються катуванням. "Червоний Хрест зараз офіційно підтвердив близько тисячі цивільних українців в російському полоні. Але неофіційно називається чисельність у 14 тисяч, або 23 тисячі цивільних полонених. Встановити більш точні цифри неможливо, бо Росія приховує інформацію про затриманих. А звільнених з початку не самої війни, а її повномасштабної фази 2022 року цивільних українців наразі налічується не більше 180 людей, що становить, за словами Хрипун, лише близько 5 відсотків полонених.

"Ані я, ані інші потерпілі родичі й близькі не мають жодних контактів з полоненими. Лиши через два з половиною роки "Червоний Хрест" передав мені листа від батька, в якому я впізнала його почерк, але текст був маже таким самим, як і в інших сімей, ніби написаний під примусом і за методичками російських спецслужб", - розповіла Хрипун. Будь-яку іншу інформацію про своїх рідних родичі дізнаються лише зі свідчень звільнених військовополонених, які могли їх бачити, бо росіяни утримують військових і цивільних разом.